Розквіт, занепад, нове життя. Історія Гарнізонного храму у Львові

Історія храму святих апостолів Петра і Павла розпочалася 31 липня 1610 року, коли в присутності духовенства та громади міста був закладений наріжний камінь для початку будівництва. Кошти на ці роботи дала шляхтянка Ельжбета Сенявська. Вона не дожила до завершення робіт і була похована у криптах недобудованого костелу.

<p>Гравюра Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла у Львові</p>

Зводили святиню для монахів Товариства Ісуса, більш відомих як орден єзуїтів. Ці ченці відомі своєю місіонерською діяльністю, вагомою частиною якої досі є освіта. Львівська єзуїтська школа 1661-го була удостоєна "гідності академії та титулу університету", розпочавши академічну традицію в нашому місті. Бібліотека закладу налічувала близько 5 тисяч книг. Для потреб цієї академії 1771 року на внутрішній вежі єзуїтської хвіртки відкрито астрономічну обсерваторію.

Архітектурно храм святих апостолів Петра і Павла — це класика епохи бароко. На головному фасаді розташовано вісім скульптур і один барельєф, які що повинні демонструвати небесне покровительство тогочасної держави. Вікна пишно декоровані рослинним орнаментом. З західної сторони до костелу була прибудована 60-метрова дзвіниця з годинником. Пізніше годинник перенесли на міську ратушу, а вежу розібрали через незадовільний технічний стан.

Внутрішній простір храму поділений на три нави, кожна з яких має свій окремий вхід зі сторони головного фасаду. Бокові нави завершуються каплицями. Ліворуч — каплиця Богородиці, в якій розмістили чудотворну ікона Матері Божої Утішительки, тепер вивезена у Вроцлав. Праворуч — каплиця святого Станіслава Костки. Над боковими навами розташовані широкі емпори, на яких під час літургії перебували учні єзуїтського колегіуму та шляхта. Над центральним входом розташований орган, виготовлений у кінці ХІХ століття фірмою Яна Сливінського.

Протягом 1738—1741 років під керівництвом чеських майстрів Франциска та Себастьяна Екштайнів стіни храму були розписані фресками. На них відображені біблійні сюжети й епізоди з історії Товариства Ісуса. В правій наві є фреска, яка показує облогу турками Львова 1672 року. Одна з найцікавіших — фреска "Святий Павло — апостол народів" над головним вівтарем. На ній намальована карта Земної кулі, довкола якої стоять представники різних народів і екзотичні тварини: слони, лев, папуга, верблюд, кінь.

1773 року Товариство Ісуса було скасовано, монастир ліквідований, його будівлю передали державі. 1820-го єзуїтам дозволили відновити свою діяльність у Львові. Протягом ХІХ століття до їхнього храму часто приходили на молитву військові, що дало підставу місцевому командуванню вважати його гарнізонним.

Під час бомбардування 1939 року згорів дах костелу. Його відновили аж через 20 років, через що сильно постраждав інтер’єр. В радянські часи у храмі облаштували спочатку склад паперу, а потім — книгосховище бібліотеки імені Василя Стефаника. Тут зберігалося майже 2,5 мільйони книг. Тож навіть після проголошення незалежності України храм залишався зачиненим.

2008 року в групи священників з Центру Військового капеланства, який очолював тоді ще отецьз 2019-го єпископ Степан Сус, з’явилася ідея відкрити у місті храм для військових. Вибір впав саме на будівлю, що колись належала єзуїтам. 2011-го книги перевезли у нове приміщення. 6 грудня того року, на 20-ту річницю створення Збройних Сил України, двері давньої святині вперше відчинилися для вірян. Храм став Гарнізонним. Відтоді вдалося відновити фасад занедбаної будівлі. Триває реставрація інтер’єру.