"Се-ве-у". Огляд книжки "Набої для розстрілу" Гелія Снєгірьова
09:42, 25 вересня 2024
Не часто доводиться тримати в руках книжку, за яку автор заплатив життям. Документальний роман "Набої для розстрілу" — саме така. 1977 — рік видання книги, 1978 — рік смерті її автора. І ці події безпосередньо пов’язані між собою. Цьогоріч видавництво "Комора" перевидало документальний роман письменника й режисера Гелія Снєгірьова, в якому йдеться про суд над 45 українськими інтелектуалами у 1930 році.
"Набої для розстрілу" — книжка про справу "СВУ". Це показовий судовий процес над українською інтелігенцією 1930 року в Харкові, яку повністю сфабрикували радянці. Таким чином намагалися дискредитувати лідерів українського культурного і громадського життя, активістів та інтелектуалів.
СВУ (Спілка Визволення України) — вигадана організація, яка, нібито, мала на меті визволення українського народу на всіх просторах його етнографічної території. Далі — заснування самостійної української республіки. Згідно з "обвинувачувальним вироком" СВУ готувала повстання проти росіян.
"Але й це не дивно, а от що в тому ж далекому 1930-му українські дядьки з торбами, куди ледве встигнула їм вкинути жона чи мати шмат сала й окраєць хліба, та ще сам в останню мить схопив з полиці улюбленого "Кобзаря" (твердять свідки, ніби у всіх без винятку тих "дядьків" у торбі поруч хліба з салом лежав Шевченків "Кобзар"), що ті дядьки в тюрмах, на пересилках і в таборах на запитання: "За що сидиш?" — відповідали: "За Се-ве-у… Не знаєте, що воно за Се-ве-у?" — оце вже дивно…"
Гелій Снєгірьов взявся за написання свого роману про події 1930-го через 45 років. Мотив до написання доволі драматичний. Автор намагався зрозуміти, яку роль у цьому цирковому номері під вивіскою "Суд" зіграла його мама. Адже відомо, що вона також свідчила проти учасників справи, серед яких були її друзі.
Снєгірьов писав текст так, ніби поступово розплутує складний клубок. Він доводить, що справа була сфабрикованою й звинувачує учасників процесу в підігруванні своїм катам. Вони справді свідчили проти себе, обливаючи заразом увесь український тогочасний опір найчорнішими фарбами. Таким чином намагалися випросити собі в режиму поблажливість. Багатьом це вдалося — вони отримали пом’якшувальні вироки і їх не стратили.
Важливо зазначити, що Снєгірьов писав книжку, знаючи що за неї доведеться заплатити найдорожчу ціну.
"Існувало дві можливості. Перша: виїхати на Захід самому (є така змога) і, вже перебуваючи там, видати книжку. Друга: лишитися на батьківщині й передати рукопис за кордон. Я розумів: якщо залишуся, то — за всіма даними, з досвіду поведінки властей моєї вітчизни, — буду заарештований і засуджений. І в тюрмі (а чи й того краще — у "психушці"), з моїм нездоров’ям, значно вкоротяться дні мої. Але обираю другий варіант: лишаюсь. І, очевидно, чекає на мене "небо в клітку" — ґрати на вікні — і суд".
Гелій Снєгірьов дописав текст 1976 року, а 1977-го передав роман для публікації за кордон. Сталося те, що передбачав автор. Спочатку за ним почали цілодобово стежити, а згодом заарештували. Відтак він "розкаявся", зазнавши тортур в тюремній лікарні, а незабаром і помер. Вочевидь, єдиною втіхою в останні дні Снєгірьова було те, що на Заході його зарахували до першої п’ятірки радянських дисидентів.
Не можна сказати, що книжка "Набої для розстрілу" читається легко. В Гелія Снєгірьова доволі специфічна манера письма, рясна прийомами, які для сучасного читача можуть видатися давно застарілими. Однак чимала перевага оновленого "Коморою" видання у тому, що додали коментарі до тексту Снєгірьова. Науковий редактор видання — доктор історичних наук Юрій Шаповал, який допомагає не загубитися читачеві, розплутуючи улюблені радянцями абревіатури.
Оксана Забужко називає роман Снєгірьова однією з головних книжок українського "задушеного Відродження 1970-х". І додає:
«Сьогодні в умовах нової геноцидної війни кремля проти України, "Набої для розстрілу" читаються як своєрідний підручник чекістських технік "намовляння для колаборації", конче потрібний нам усім не лише з історичного, а й із цілком прагматичного інтересу. Снєгірьову вдалося вивести на яв механізм, за яким чекісти "розвели як котят" довірливу вкраїнську інтеліґенцію старої європейської школи, переконавши жертв "підіграти" катам у сценарії власного вбивства, — і це якраз той урок історії, що має бути засвоєний у кожній українській родині, яка прагне дожити до Перемоги».
Купити книжку Гелія Снєгірьова "Набої для розстрілу" можна тут.
Дочитали до кінця? Підтримайте редакцію "Локальної історії" на Patreon!
Схожі матеріали
