"Хроніка, яку хочеться заховати вглиб свідомості". Огляд книжки "Позивний для Йова" Олександра Михеда
12:26, 17 червня 2024
"Три тижні тривала виставка, і весь час я постійно говорила з відвідувачами про свій досвід вторгнення. Це дуже втомлює, піднімати з пам’яті речі, які я на початку намагалася заховати вглиб свідомості", — так говорить одна з героїнь книги Олександра Михеда "Позивний для Йова", художниця Лара Яковенко. І ці слова найвлучніша характеристика книжки — дуже втомлює, бо піднімає з пам’яті речі, які хотілося б заховати вглиб свідомості. "Позивний для Йова" видало Видавництво Старого Лева наприкінці 2023 року. Читати цей текст складно, боляче і нервово. Однак необхідно. Щоб не забути жодної деталі першого року повномасштабної війни, яку розпочали проти нас росіяни.
Олександр Михед створив своєрідний щоденник першого року повномасштабної війни Росії проти України. На це вказує й підзаголовок "Хроніки вторгнення". "Позивний для Йова" — це документ часу, з переліком воєнних злочинів росіян і прізвищами колаборантів. Зі статистикою і свідченнями. З описом зруйнованих будівель і понівечених життів. Зі спогадами про загиблих, і ранами тих, хто врятувалися. Це неймовірно важлива книжка, яку однак несамовито тяжко читати.
"На тому похороні мама сказала слова, які відтоді мені часто доводилося згадувати: "Якщо тобі боляче, то сфокусуйся на тому, коли це має закінчитись. Якщо ти нічого не контролюєш, то принаймні можеш контролювати час".
Михед багато рефлексує. Саме ці рефлексії у книзі найцінніші з художнього боку. У них виразно помітний письменницький талант автора. З його вибагливими формулюваннями, доладними метафорами й тонкими спостереженнями. Це добрий нонфікшн. З тих, які можуть провокувати нові думки на старі теми.
"Що більше я тепер думаю про своє життя до вторгнення, то краще розумію: все те, що мені здавалося недовершеним і невартісним, насправді було цінним".
Автор працював над книгою впродовж тринадцяти місяців, почавши одразу з першого дня повномасштабного вторгнення росіян в Україну. Між згадок жахливих новин, які тоді всі читали, Михед розповідає про дружину Олену, собаку Лиску, дім у Гостомелі, батьків, які пережили окупацію в Бучі, друзів, які загинули. Про Гостомель і Чернівці, цивільне життя й службу в армії.
"Що більше вони нас вб’ють, то більше нас свідчитиме про їхні злочини. Бо є зло, про яке ніколи не можна забувати".
Ця книжка кричить про те, що так би не мало бути і ми не заслужили на таке. Михед використовує християнський образ Йова, якому випали неймовірні випробування, але його віра залишилася неухильною, ніби бажаючи дізнатися: скільки горя може витримати людина, скільки жаху ще треба знести українцям, і до якої межі може дійти черговий геноцид?
"Зрозумійте, чому в Україні назва "Росія" щоразу пишеться з малої літери: росія. Чому ім’я злочинця, що розв’язав війну, теж пишеться з малої літери, як назва хвороби".
У книзі є чотири історії. Одну з яких розповідає мама письменника Тетяна Михед.
Книгу "Позивний для Йова" Олександра Михеда можна придбати тут.
