12:45, 10 березня 2021

У МЗС України відреагували на висловлювання посла Ізраїлю щодо стадіону Шухевича в Тернополі

Це вже не перше критична заява Джоеля Ліона про лідерів українського визвольного руху.

Стадіон у Тернополі ім Шухевича Джерело: україська правда
Тернопільський міський стадіон імені Романа Шухевича www.pravda.com

У Міністерстві закордонних справ України прокоментували заяву посла Ізраїлю Джоеля Ліона про присвоєння тернопільському стадіону імені Романа Шухевича, наголосивши, що збереження національної пам’яті є одним із пріоритетів державної політики.

Про це на своїй сторінці у Twitter повідомив речник Міністерства закордонних справ Олег Ніколенко.

«Збереження національної пам'яті українського народу залишається одним з пріоритетів державної політики України. Дискусії у цій сфері мають проходити на рівні істориків. Натомість дипломатам слід працювати над зміцненням відносин дружби і взаємної поваги між народами, а не навпаки», – підкреслив Ніколенко.

За присвоєння Тернопільському міському стадіону імені Романа Шухевича місцеві депутати проголосували одноголосно на сесії 5 березня – на честь 71 роковин від дня смерті головнокомандувача УПА.

Нагадаємо, посол Ізраїлю в Україні Джоель Ліон заявив, що «рішуче засуджує» рішення Тернопільської міської ради присвоїти міському стадіону ім’я Романа Шухевича. Дипломат назвав того «сумнозвісним гауптманом», зажадавши «негайного скасування» постанови тернопільських депутатів.

Посол Ізраїлю в Україні Джоель Ліон вже не вперше засуджує українських діячів. У січні 2021 року він назвав лідера націоналістів Степана Бандеру «спільником нацистів».

Раніше, у грудні 2020 року разом з послом Польщі Джоель Ліон висловив думку, що представники української влади «досі відзначають історичні події та їхні постаті, які потрібно раз і назавжди засудити».

Коротко про Шухевича

Шухевич Роман Осипович (псевдо “Дзвін”, “Борис Щука”, “Тур”, “Тарас Чупринка”, “Р. Лозовський”) народився 30 червня 1907 року в сім’ї Осипа-Зиновія та Євгенії (з дому Стоцьких) Шухевичів. 

Був українським політиком і державним діячем, підприємцем, військовиком, з 1925 року – членом Української військової організації, з 1930-го – галицького крайового проводу Організації українських націоналістів. 

У березні 1937 року створив рекламну фірму “Фама”, яка стала першою українською рекламною компанією в Галичині.

Після утворення Карпатської України як автономії у складі Чехословаччини разом з іншими членами ОУН перейшов із Галичини на Закарпаття і взяв активну участь у роботі штабу Карпатської Січі. Після окупації Закарпаття угорцями через Румунію та Югославію дістався Австрії, де поінформував членів Проводу ОУН про свою діяльність, отримав доручення організувати кур’єрський зв’язок з націоналістичними осередками в Західній Україні. Від осені 1939 року перебував у Кракові.

Шухевич і “Нахтіґаль”

У 1941 році Роман Шухевич командував українським військовим підрозділом “Нахтіґаль” (разом із батальйоном “Роланд” склав Дружини українських націоналістів) у складі диверсійно-розвідувальних формувань німецького Абверу. 

Восени 1941 року Шухевич разом із групою вояків вступив за контрактом до охоронного батальйону при 201-й охоронній дивізії групи армій “Центр” (Білорусь). Був командиром 1-ї роти і заступником командира батальйону. Після завершення діючого контракту 5 грудня 1942 року й відмови підписати новий контракт особовий склад батальйону був роззброєний німцями, арештований та перевезений до Львова. Наприкінці грудня 1942, звільнившись з-під арешту, перейшов на нелегальне становище та був обраний військовим референтом Проводу ОУН.

У травні 1945 року, в умовах завершення бойових дій Другої світової війни в Європі, Роман Шухевич оприлюднив звернення “Бійці і командири Української повстанської армії!, в якому відзначив внесок вояків УПА у перемогу над нацистською Німеччиною. 

Головнокомандувач УПА

З 1943 року і до смерти 5 березня 1950-го Роман Шухевич був головнокомандувачем Української повстанської армії

В червні 1946 року ініціював “реорганізування революційних сил” та зміну форм “широкої повстанської боротьби” на “підпільно-конспіративні" збройні дії та активізацію залучення населення Наддніпрянської України до боротьби за Українську самостійну соборну державу.

У жовтні 1949 року підготував “Звернення воюючої України до всієї української еміграції”, закликаючи її підтримати всіма силами революційно-визвольний рух в Україні.

Загинув у збройній сутичці з оперативною групою МДБ УРСР, котра атакувала його криївку в селі Білогорща (нині у складі Львова). Після упізнання тіло кремували, а його останки таємно захоронили.

Ще 1950 року посмертно був нагороджений Золотим хрестом Бойової заслуги 1-го класу та Золотим хрестом Заслуги, а 1951-го – Пластовим Золотим хрестом.

12 жовтня 2007 року указом Президента України Віктор Ющенка присвоєно звання Героя України (посмертно). 21 квітня 2010 року рішенням Донецького апеляційного адмінсуду його позбавили цього звання (через визнання указу від 12 жовтня 2007 року незаконним).

Звідки походять звинувачення у колаборації з нацистами?

Попри те, що з подачі радянської (а згодом російської) пропаганди, діяльність Шухевича у 1941–1942 роках описували як співпрацю (колаборацію) із нацистами, жодного юридичного рішення міжнародного трибуналу в Нюрнберзі, навіть зі сторони радянських прокурорів, щодо нього немає, в тому числі і в контексті вбивства польських професорів у Львові на початку липня 1941 року.

Радянські звинувачення вперше з’явилися лише 5 вересня 1959 року на шпальтах газети “Радянська Україна”. У матеріалі йшлося, що українські батальйони після “Акту 30 червня” нібито здійснили криваве побоїще із винищення радянських активістів, представників польської інтелігенції та єврейського населення. У газеті стверджували, що керував цією акцією Микола Лебедь та його підручні, в тому числі один із керівників “Нахтіґалю” Роман Шухевич.

Аналогічні звинувачення висунули у жовтні 1959 року і у НДР. Коли професор Берлінського університету і політичний діяч Альберт Норден на пресконференції в Берліні звинуватив міністра у справі біженців в уряді ФРН Теодора Оберлендера в тому, що з 1 по 6 липня 1941 року абверівці із “Нахтіґалю”, керованого Оберлендером, Герцнером та Шухевичем, знищили у Львові 3 тисячі осіб, в основному радянських активістів, євреїв і поляків. 

У Східній Німеччині була створена комісія, де виступали 19 свідків, з яких лише троє відвідували Львів. На основі їхніх свідчень видали книжку “Правда про Оберлендера”. Кампанія призвела до відставки Оберлендера з посади міністра, проте німецький трибунал не знайшов жодних підстав, щоб його звинуватити.

Судді у ФРН переглянули звинувачення. І 6 квітня 1960 року в Людвігсбурзі дійшли до висновку, що хоч учасники батальйону “Нахтіґаль” знали про вбивства 5000 українців у львівських тюрмах співробітниками НКВС, і що між ними були родичі солдатів батальйону, вони тримали сувору та зразкову дисципліну і не брали участі у жодних вбивствах у Львові. 

У 1966 році прокуратура Гамбургу на прохання уряду ПНР провела своє розслідування у справі вбивства польських громадян у Львові 3–4 липня 1941 року, в результаті якого встановили, що злочин здійснили за наказом бригаденфюрера СС Шенгарта. Оберлендер і батальйон “Нахтіґаль” були реабілітовані.

Схожі матеріали

800x500 obkladunka Grucak.jpg

Як і коли з’явилась назва “Україна” | Ярослав Грицак

800x500 obkladunka Bilous.jpg

Про заповіти міщан та шляхти | Наталія Білоус

image (4).jpg

В Україні створюють туристичний маршрут землями князів Острозьких

800x500 obkladunka Bowgurya.jpg

Ідейний спадок козацьких літописів | Андрій Бовгиря

FB_IMG_1621507632330.jpg

У Києві відкрили пам'ятник Василю Вишиваному

aaac9773f6a88c3b.jpg

У Полтаві хочуть створити меморіал пам’яті жертв Голодоморів

Меморіальна дошка Мартос

На Полтавщині встановили меморіальну дошку Борисові Мартосу

СЕО_600х400.jpg

Ігор Юхновський: “Найскладніші задачі я розв’язував українською мовою”

IMG_2695.jpg

Кордон між двома Гусятинами