Микола Хвильовий у доносах агентів: у мережі опублікували документи зі справи-формуляра письменника

Центр досліджень визвольного руху опублікував документи зі справи-формуляра Миколи Хвильового до 128-ї річниці з дня народження письменника. У збірці чимало донесень агентів на Хвильового, а також листи та передсмертні записки.

Про це Локальній історії повідомили у пресслужбі ЦДВР. 

Колекцію з 50-ти документів опублікували спільно з Архівом Служби безпеки України на сайті  Електронного архіву Українського визвольного руху.

До збірки увійшли:

• анкета зі справи-формуляра на Миколу Хвильового;
• агентурне донесення про другу частину роману “Вальдшнепи”;
• агентурне повідомлення про повернення Миколи Хвильового із-за кордону;
• лист Миколі Хвильовому від матері;
• передсмертна записка Миколи Хвильового;
• “Золотий мій Любисток”. Передсмертна записка Миколи Хвильового адресована донці;
• протокол допиту дружини письменника Юлії Уманцевої від 13 травня 1933 року, тощо.

Радянські спецслужби завели справу-формуляр на Миколу Хвильового, додавши до анкети всього декілька відомостей: рік та місце народження, адреса, професія та прізвисько. Серед чекістів письменника називали “Вальдшнеп”, відповідно до назви роману Хвильового.

Прізвисько письменника говорить про те, що спецслужби стежили за його творчістю. “Що роблять герої Хвильового – п’ють, розбещуються, бігають за спідницями, їздять на автомобілях, жруть сенаторські та дитячі пайки, словом, нове міщанство з партквитками”, –  йдеться в агентурному зведенні. 

Агентів обурювало чимало творів письменника, зокрема й відома новела “Я (Романтика)”.

“Вся робота ЧК представлена, як чорний трибунал, що складається з садистів, які пригнічують інтелігента та змушують його вбити свою ж матір”, – написали у зведенні.

Літературну дискусію, започатковану Миколою Хвильовим, чекісти не могли не взяти до уваги: нібито саме під час неї показалися “вуха войовничого націоналізму” митця. Донощика приголомшила назва статті Хвильового  – “Московські задрипанки”, а ще більше – її зміст: “Росія ж самостійна держава? Самостійна. От і ми самостійна…Не треба плутати нашого політичного союзу з літературою. Від російської літератури, від її стилів українська поезія мусить якомога швидше тікати”.

Доносили і на літературне об’єднання ВАПЛІТЕ (Вільну академію пролетарської літератури), до якого входив Микола Хвильовий. Членів ВАПЛІТЕ змусили завершити діяльність організації у 1928 році за “войовничий націоналізм”. Однак і після цього у ГПУ не переставали слідкувати за ваплітянцями, їхніми зборами на квартирах, зачитуванням рукописів, спробами публікуватися в часописах. 

Збірка документів містить особисті листи Хвильового, зокрема від його матері. У ньому йдеться про скрутне становище, в якому опинилася жінка, голод, вживання у їжу квіток акції, макуху та тирсу. 

“Життя жахливе. І в голодовку такого не було. Деяких неможливо впізнати, обличчя опухлі, руки і ноги. Є що і помирають… Вибачте, що без марки. Не пам’ятаю, коли й гроші були”, – писала вона у листі.

Відомо, що у 1933 році письменник відвідав південь України, де став свідком Голодомору.

13 травня 1933 року Микола Хвильовий застрелився у власній квартирі в будинку “Слово”, що у Харкові. Оточення письменника говорило про різні причини цього вчинку: арешт товариша Михайла Ялового, побачене в селі 1933 року, бар’єри, які не міг витримати інтелектуал, матеріальне становище. 

У день похорону письменника доноси не припинилися. У документах зі справи-формуляра збереглася записка, написана на частині аркушу, ймовірно, з блокноту. У ній йшлося про підслуханий зміст телеграми, якою запрошували на панахиду за письменником. Записка була адресована Володимиру Затонському – українському партійному діячу, виконавцю Голодомору (1932-1933), керівнику демонтажу мозаїк і фресок Михайлівського собору.

Колекцію документів підготовлено та опубліковано за підтримки Українського культурного фонду.

Більше про письменника читайте у матеріалі 13: символічне в житті Миколи Хвильового.