"Вже й Христос, вже й воскрес": великодні гаївки Галичини

Веснянка чи гаївка?

Великдень – найбільше християнських свято, пов’язане з воскресінням Ісуса Христа, і водночас центральна дата в народному календарі українців. З Пасхою пов’язано багато традицій. Значна частина відводиться обрядовим пісням.

Веснянки, гаївки, гагілки, голубки, маївки – існує багато варіантів весняних обрядових пісень.

Найпоширеніші – веснянки і гаївки. Вони часто ототожнюються, хоча насправді це різні поняття. Веснянки охоплюють цілий цикл весняних пісень, які співаються від Благовіщення і до літа. Гаївки ж виконуються у часі великодніх свят.

Виконання веснянок-гаївок пов'язане з початком весни і наближенням польових робіт. Рухи і танці, які їх супроводжують, часто нагадують сівбу, оранку тощо.

Якщо різдвяним колядкам і щедрівкам притаманні релігійні сюжети, то в гаївках християнські мотиви проступають лише трохи. Їх змісьт переплетений із прославлянням весни.

Красна дівонька сад підмітала, сад підмітала –
Вже й Христос, вже й воскрес!
Вже й воістину, вже й воскрес!

Сад підмітала, грядку копала, грядку копала –
Вже й Христос, вже й воскрес!
Вже й воістину, вже й воскрес!

Грядку копала, вино садила, вино садила –
Вже й Христос, вже й воскрес!
Вже й воістину, вже й воскрес!

Вино садила і говорила, і говорила –
Вже й Христос, вже й воскрес!
Вже й воістину, вже й воскрес!

Рости виноньку в гору високу, в гору високу –
Вже й Христос, вже й воскрес!
Вже й воістину, вже й воскрес!

В гору високу, в корінь глибоку, в корінь глибоку –
Вже й Христос, вже й воскрес!
Вже й воістину, вже й воскрес!

В корінь глибоку, жовту зродило, жовту зродило –
Вже й Христос, вже й воскрес!
Вже й воістину, вже й воскрес!

Жовту зродило, синьов зацвило, синьов зацвило –
Вже й Христос, вже й воскрес!
Вже й воістину, вже й воскрес!

Привід для поцілунку

Гаївки були найбільш поширеними на Поділлі, Опіллі, Надсянні та Покутті. Менше їх співали в Українських Карпатах.

Після тривалого посту молодіжні забави та співи веселили всіх довкола. На церковному подвір’ї ставало людно. Дзвонили церковні дзвони, юнаки стріляли зі самопалів. Все супроводжували великодні гаївки.

Гусар гуси зганяє, зганяє, та й на хлопців моргає,
Гой-я, го-я-я, та й на хлопців моргає.

Ой ви, хлопці-молодці, перекажіть дівочці,
Гой-я, го-я-я, перекажіть дівочці.

Най ся вона віддає, віддає, вона мене не діжде,
Гой-я, го-я-я,вона мене не діжде.

Накопала коріння, коріння, з-під білого каменя,
Гой-я, го-я-я,з-під білого каменя.

Полокала на ріці, на ріці, зчарувала всіх хлопців,
Гой-я, го-я-я, зчарувала всіх хлопців.

Та й кинула до жару, до жару, кипить корінь помалу,
Гой-я, го-я-я, кипить корінь помалу.

А ще корінь не скипів, не скипів, а вже гусар прилетів,
Гой-я, го-я-я, а вже гусар прилетів.

Чось до мене прилетів, прилетів? Як іс мене не хотів.
Гой-я, го-я-я, як іс мене не хотів.

Якби тебе не хотів, не хотів, то б до тебе не летів,
Гой-я, го-я-я, то б до тебе не летів.

А що ж тебе принесло, принесло? Ой чи човен, чи весло?
Гой-я, го-я-я, ой чи човен, чи весло?

Привіз мене сивий кінь, сивий кінь, до милої на поклін,
Гой-я, го-я-я, до милої на поклін.

Частина гаївок має сільськогосподарську тематику. В піснях благословляються певні продукти на рясний урожай. Приклади – великодня гаївка "Грушка", записана під час польових досліджень "Локальної історії", чи відома гаївка "Огірочки". 

У деяких співанках присутні зооморфні мотиви – згадують про зозулю, зайця тощо.

Ой, зацвіли фіялочки, сизий цвіт –
Нема мого миленького, пішов в світ.

Писала би м за ним листи – не вмію,
Сказала би м писареві – не смію.

Поїхала би м до нього – боюся,
Бо там річка бистисенька – втоплюся.

Приїдь, приїдь, мій миленький – дрібний дощ паде,
Та кой на ще, я не знаю, за тебе піде.

Зайчику, зайчику, мій сивенький соколе,
Ані тобі заячику, куди би скочити,
Ані тобі заячику, куди би скочити.

Скочком, бочком, перевернися, гребінчиком розчешися.
Та й узуйся в черевички, пошукай си паняночку.

З котров схоч, то підскоч, 
То в рожу, то в калину, то в калину, то в долину.

Найбільший пласт гаївок присвячено темі кохання, залицяння та вибору пари. Гаївки давали можливість неодруженій молоді натякнути про свою закоханість. Часто в іграх легалізовувалися вчинки, які зазвичай осуджувалися "на людях". Наприклад, у деяких забавах обов’язковим елементом був поцілунок.  

У народі великодні ігри вважалися справжнім ярмарком наречених. У період зимових м’ясниць частина зрілого юнацтва одружувалася – таким чином, виходила зі складу молодіжної громади. Весною відбувалося формування нових молодіжних спільнот, і нові любасики отримували нагоду вступити у шлюб.

Ой, чия ж то крута рута в городочку, в городочку?
Маринина крута рута в городочку, в городочку.

Чому ж ти її не сполола, Мариненько, Мариненько?
Бо я її не любила, матінонько, матінонько.

Кого ж ти си полюбила, Мариненько, Мариненько?
Молодого парубочка, матінонько, матінонько.

Кого ж ти си полюбила, Мариненько, Мариненько?
Ой, та сина ксьонзового, матінонько, матінонько.

"Також наша Україна самостійна буде"

Окрему групу гаївок становлять ті, в яких відображені важливі історичні події – скасування панщини, національно-визвольна боротьба тощо. Наприклад, відома в Галичині гаївка "Жельман", за однією з версій, розповідає про жорстокого управителя маєтків Дрогобицького староства  середини XVIII століття.

"Локальній історії" вдалося зафіксувати декілька таких історичних гаївок.

Ой, на горі на високій два дуби тоненькі, два дуби тоненькі.
А там цісар вибирає хлопців молоденьких.

Вибирає, забирає, кучері втинає, кучері втинає.
А тих хлопців молоденьких у світ висилає.

А ви, хлопці, молоденькі спати не лягайте, спати не лягайте,
Бо як прийде ворог з міста, води йму не дайте.

А як вийшов ворог з поля, щоб води напитись, щоб води напитись,
Позволь, позволь, українцю, води ся напитись.

Не позволю, не позволю води ся напити, води ся напити,
Бо стріляє з гармат куля – не мож доступити.

Най стріляє, най стріляє, вже довго не буде, вже довго не буде,
Також наша Україна самостійна буде.

Колись наша Україна цвіла цвіточками, цвіла цвіточками,
Тепер наша Україна під большевиками.

Одну взяли половину поляки та німці, поляки та німці,
Другу взяли половину червноармійці.

Водіння гаївок є дуже давньою традицією. Впродовж останніх десятиліть вона, на жаль, забувається. На це частково вплинули певні історично-політичні чинники, зокрема, накладені радянською системою заборони. Комуністи пропагували негативне ставлення до "реакційних пережитків минулого". Очевидці згадують: за СРСР людям, ба навіть дітям, не дозволяли збиратися біля церков на гаївки. Аби завадити традиційним забавам, навіть вербували вчителів, які виганяли дітвору практично силою.

Наперекір заборонам ці великодні традиції усе ж збереглися й дійшли до наших днів. Утім вони вже не такі популярні, як серед наших бабусь і дідусів. Хоча шкода. 

Мої милі паніночки, заспівайте гагівочки,
Мої милі паніночки, заспівайте гагівочки.

Най сі мати утішає, Ісус з гробу воскресає, 
Най сі мати утішає, Ісус з гробу воскресає.

Най воскресне тая слава, що 500 літ в степу спала,
Най воскресне тая слава, що 500 літ в степу спала.

Най воскресне, най прибуде, поміж українські люди,
Най воскресне, най прибуде, поміж українські люди.

Ви, стрільчики, пісню чуйте, в темнім гробі не сумуйте,
Ви, стрільчики, пісню чуйте, в темнім гробі не сумуйте

Ми могили ваші знаєм, квіточками уквітчаєм,
Ми могили ваші знаєм, квіточками уквітчаєм.

Квіточками, ще й вінцями, ще й рідними прапорцями,
Квіточками, ще й вінцями, ще й рідними прапорцями.

Більше гаївок, зібраних у межах нашого проєкту, можна переглянути на каналі "Локальної історії".