"Там десь далеко на Волині". Історія пісні

Під час Другої світової війни Микола Цап пройшов ув’язнення в тюрмі НКВС, примусову мобілізацію до Червоної армії та німецький полон. Залишившись на еміграції і побоюючись примусової депортації до Союзу, взяв ім’я загиблого командира повстанської боївки з рідного села Бачів — Василя Прийми. Після закінчення Української греко-католицької духовної семінарії в містечку Гіршберґ його висвятив на священника єпископ Іван Бучко.

Микола почав писати вірші під час навчання у Рогатинській "Рідній школі". У 1941 році він пройшов військовий вишкіл у підстаршинській школі ОУН, яку організував у Поморянах Василь Івахів1908-1943 — на той час уже помітна постать в оунівському русі, учасник II Великого Збору ОУН в Кракові. Згодом Микола під псевдо "Чорногора" став пропагандистом у одному з повстанських відділів, а Василь Івахів на псевда "Рос", "Сом" чи "Йосип Сонар" влітку 1942 року обійняв посаду військового референта ОУН на Північно-Західних Українських Землях.

Активну діяльність Івахіва з розбудови структур УПА на Волині перервала його раптова смерть. 13 травня 1943 року він разом з членом крайового військового штабу, сотником Юліаном Ковальським та ад’ютантом штабу, поручником Семеном Снядецьким потрапили у німецьку засідку біля села Чернижтепер село Чорниж Камінь-Каширського району Волинської області і загинули у бою разом із ще сімома повстанцями, які складали їхню нечисельну охорону. Через два дні загиблих поховали в братській могилі в селі Бечальнині — Бичаль Костопільського району Рівненської області. Провід посмертно надав Василеві Івахіву звання підполковника, згодом його нагородили найвищою нагородою УПА — Золотим Хрестом Заслуги I класу.

Вражений звісткою про смерть повстанського командира Микола Цап невдовзі написав вірш, що став основою для майбутньої пісні. Сюжет твору розгортається навколо трьох основних частин: обставини зародження Української повстанської армії на теренах Волині ("Там вже воскресла Україна / І залунала свобода"), героїчна загибель "лицаря України" і "борця" Василя Івахіва, а також своєрідний заповіт нащадкам ("Твої діла — нами незабуті, / А твій наказ — для нас святий").

У пісні йдеться, що повстанський командир "ціле життя страждав по тюрмах, геройська смерть сплела вінець". Це відображення реальних фактів його біографії. У 1930-х Василя Івахіва тричі заарештовувала польська влада: він був в’язнем тюрем у Бережанах, Золочеві та Львові. Напередодні Другої світової війни перебував у концентраційному таборі для політичних в’язнів Береза Картузька. Під час нацистської окупації підпільника заарештувало вже Гестапо, понад рік його утримували у львівській тюрмі на Лонцького.

Сповнена патріотичного піднесення пісня дуже швидко стала популярною. "Пісню про Івахова", саме такою була одна із перших назв твору, трактували як своєрідний повстанський гімн. В декількох варіаціях твір поширився в різних місцевостях України. Пісню також почали називати "Волинським маршем".

Цікаво, що "Гей, на півночі, на Волині" була першою серед сотень повстанських пісень, які записав відомий збирач і дослідник повстанського фольклору Григорій Дем’ян. Він зафіксував її у рідному селі Грабовець на Сколівщині восени 1944 року.

Новий виток популярності на початку 1990-х років пісня здобула після того, як її переспівав музичний гурт з Дрогобича "Соколи". Після відновлення Незалежності України "Гей на півночі, на Волині" увійшла до репертуару багатьох хорових та аматорських колективів і стала фактично народною.