"Ми мусимо навчитися чути себе українцями". 10 фактів про Наукове товариство імені Шевченка у Львові

Літературне товариство імені Тараса Шевченка у Львові заснували 11 грудня 1873 року, щоб розвивати "руськумалоруську словесність". Перші загальні збори відбулися 4 червня 1874 року в приміщенні Товариства на вул. Академічній, 8тепер – проспект Шевченка у Львові. Подібні національні наукові товариства виникали тоді і в інших європейських країнах. 

Українці в той час не мали власної держави, територія сучасної України була розділена між двома імперіями — Австро-Угорською і Російською. Щобільше, у підросійській Наддніпрянщині вжиток української мови обмежував Валуєвський циркуляр, який стверджував: "Никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может…". Іван Франко писав: "У Південній Русі ми бачимо єдиний приклад народу, який нараховує майже 30 мільйонів душ, але у XX столітті мусив животіти без власної преси, без проповіді й шкільної освіти власною мовою".

Серед засновників товариства були громадяни обох імперій. Із підросійської сторони — історик і археолог Володимир Антонович, письменник Олександр Кониський та інші, із підавстрійської — голова товариства "Просвіта" Юліан Романчук, етнограф Михайло Коссак, купець Михайло Димет. Товариство поставило завдання "збирати та зберігати", та головна мета, до якої прагнули засновники — об’єднати українську націю. Своїм патроном товариство обрало Тараса Шевченка. Кажуть, зробили це за пропозицією "хрещеної матері" товариства — Єлизавети Милорадович зі Скоропадських, а мало воно називатися "Галицьким науковим товариством". Учасники організації збирали пам’ятки, пов’язані з Шевченком, його автографи й твори мистецтва.

Стартовий капітал товариства становив 3,6 тисячі американських доларів. Їх зібрали з пожертв українців. Найбільші внески зробили професор-хірург Павло Пелехин90 тисяч австрійських крон і вчений Василь Симиренко100 тисяч російських рублів. Завдяки цим коштам вдалося придбати друкарню та дві кам’яниці по вул. Чарнецькоготепер – Винниченка, збудувати Академічний дім по вул. Супінського, 17нині – Коцюбинського, 21. Від 1908 року в будинку "Просвіти" на площі Ринок, 10 діяла книгарня НТШ.

Року 1892 установу реформували в Наукове товариство імені Шевченка. Головним завданням НТШ оголошено: "Плекати та розвивати науку і штукумистецтво в українсько-руській мові, зберігати та збирати всякі памятки, старинности і предмети наукові України-Руси". Укладений через 11 років статут уточнював: "Плекати та розвивати науку і штуку в українсько-руській мові і взагалі дбати про поступ українсько-руської нації на всіх полях людського знання".

У підавстрійський період товариство очолювали правник Корнило Сушкевич1873–1885, педагог Сидір Громницький1885–1887, 1889–1891, педагог Дем’ян Гладилович1887–1889, 1891–1892, історик Юліан Целевич1892, історик і літературознавець Олександр Барвінський1893–1897. Найбільшого розвитку НТШ сягнуло за головування історика Михайла Грушевського1897–1913. Він очолив установу, коли мав 24 роки. "Стати осередком наукової роботи на своєнародній мові, особливо в галузях, безпосередньо зв’язаних з нашим краєм і народом, скупити коло себе якнайширший круг наукових робітників, вірних народнім інтересам, орґанізувати наукову роботу й у тій організації виховувати нових робітників, нові наукові кадри", — такою бачив мету діяльності товариства.

Після Першої світової війни, коли Галичина опинилася у складі Польщі, головами НТШ були історик Степан Томашівський1913–1920, літературознавець Василь Щурат1921–1923, мовознавець Кирило Студинський1923–1932, математик Володимир Левицький1932–1935, антрополог Іван Раковський 1935–1940.

Членство в НТШ, як і в інших академіях, поділялося на звичайних, дійсних, почесних і членів-засновників. Почесними членами товариства упродовж 1892–1939 обрано 17 осіб. Дійсними членами товариства були понад 100 учених з інших держав, зокрема Чехословаччини, Польщі, Німеччини, Ізраїлю, США, Франції, Швеції. З них — троє нобелівських лауреатів: Фріц Прегль з хімії, Макс Планк та Альберт Айнштайн з фізики.

Основний результат діяльності НТШ в гуманітарній сфері — формування повноцінної за структурою національної науки та виведення її поза межі українознавства. Обґрунтування окремішності української мови, історії, етносу. Створення національної версії українського історіописання, руйнування імперської ідеї триєдиної російської нації та формування модерного українського національного проєкту. НТШ зробило значний внесок до світової науки й у точних дисциплінах. Видало першу "Українську загальну енциклопедію". Протягом 1873–1939 років опублікували 591 том різних серійних видань, 352 окремі наукові праці, підручники і карти, 103 числа літературно-громадських та літературно-мистецьких журналів, 95 назв художніх творів, 31 інформаційне видання. Вийшло 37 томів "Записок НТШ", 17 чисел "Хроніки НТШ". Фактично, НТШ було прототипом Української академії наук, яку офіційно заснували майже на півстоліття пізніше — 1918 року в Києві. 

НТШ мало п’ять музеїв: Культурно-історичний, Етнографічний, Український національний імені Тараса Шевченка, Природознавчий і Воєнно-історичних пам’яток. Заснована 1892 року Бібліотека НТШ стала найбільшою систематизованою колекцією україніки у світі. Її ядро становила книгозбірня Івана Франка, яку він заповів НТШ "на невідкличну власність". Перед Другою світовою війною каталог Бібліотеки НТШ налічував 74 тисячі назв, 208 тисяч томів, 1 500 рукописів, 2 500 карт і атласів, до 50 тисяч одиниць дублетів. Вона мала окремі відділи рукописів, стародруків і рідкісної книги, картографії. Унікальною була колекція української періодики з Європи й Америки. Серед стародруків були перші друковані видання українською мовою — від "Апостола" Івана Федорова1574 до "Енеїди" Івана Котляревського1798. Цінними були нотні ірмолої та збірники духовних і світських пісень.

Року 1940 НТШ примусово ліквідувала радянська влада, а всі його інституції та власність націоналізували. Бібліотечні, рукописні й музейні колекції та збірки розподілили по "профільних" установах — бібліотеках, архівах і музеях Львова. Політичні та військові архіви під час війни вивезли до Польщі, літературні — в 1950-х забрали до Києва.

Попри заборону НТШ продовжило працю в Європі, Америці та Австралії. 21 жовтня 1989 року львівські вчені відновили діяльність товариства в Україні. Сьогодні воно охоплює 8 наукових секцій і 35 комісій, 15 територіальних осередків. Об’єднує близько 1,5 тисячі членів. Найвагомішим здобутком відродженого Товариства є активна видавнича діяльність.