"Мені подзвонив Вейн". Книжка про дзвінок, що змінює життя

Як з фільму зробити книжку

Далеко не весь матеріал, який ми зняли, потрапив у стрічку "Юкі". Я вирішив написати книжку, щоб згадати всіх, хто допомагав і мотивував під час фільмування. А ще — вшанувати чотирьох героїв фільму, яких уже немає серед живих.

Писати допомагала моя подруга Даша Лотоцька. Вона зробила переклад усіх інтервʼю з англійської та структурувала деякі епізоди. Щоб видати, я звʼязався з Антоном Мартиновим, засновником видавництва "Лабораторія". Він спершу відгукнувся скептично, адже спортивна документалістика не надто популярна в Україні. Однак його вразила популярність стрічки "Юкі", тож він вирішив ризикнути й виставив мені дедлайн — 1 липня 2023 року.

"Юкі" — монументальна праця. Вона включає історичні розвідки та дослідження, роботу з архівами, зокрема в Канаді. Я спілкувався з 12-ма гокеїстами українського походження. Якщо від інтервʼю кожного до стрічки увійшло 3 хвилини — це вже майже година екранного часу. А декотрі наші розмови тривали годину-дві під запис і ще більше за кадром. Це не просто розмови про спорт — всі ці люди чи не вперше спілкувались на тему свого українського коріння.

Без Вейна не те кіно

Центральним персонажем фільму є Вейн Ґрецкі, чотирикратний володар кубка Стенлі. Важливою персоною в житті гокеїста була його бабуся, родом з Підгайців на Тернопільщині. Вона вперше відвела малого Вейна на гокей в Торонто, посприяла його захопленню і справі життя.

Вейн настільки легендарна постать, що підступитись до нього сьогодні — нереально. Його медійними справами займається велике піар-агентство, яке запросило за зустріч 100 тисяч доларів. Мотивували це тим, що будь-яка поява Ґрецкі у телепродукті підіймає рейтинг і статус його творців. Я і сам розумів, що фільм з Ґрецкі й без нього — це два різні фільми. Однак у мене не було таких грошей. Тож намагався дістати його іншим способом.

Вирішив познайомитися з його батьком. Хоч в Канаді не заведено приходити у гості без попередження, ми вчинили саме так. Волтер Ґрецкі радо зустрів знімальну групу. Відклав усі справи, показав музей трофеїв сина, облаштований у підвалі дому, визначні місця дорослішання у Брантфорді, ферму, де оселились його батьки, коли тільки емігрували з України. Я спілкувався з ним українською, він відповідав англійською. Легко говорив про своє українство, ділився історією, як після інсульту в лікарні заговорив рідною мовою і мусив заново вивчати англійську.

Тож через Волтера я передав листа Вейну. Той передав лист Ґлену, брату Вейна. А він — агентству. Тому самому, що просило 100 тисяч. Коло замкнулося.

Доглядальниця Волтера підказала мені, коли Вейн буде в Торонто, і в якому готелі він зупиниться. Саме в цей час у тому ж готелі відбувався кінофестиваль, на який я отримав акредитацію. Тож чатував на Вейна у лобі готелю 14 годин. Нарешті він з’явився — разом із менеджером та двома охоронцями. Пройшов повз мене, ніяк не відреагувавши. Натомість охоронці поскаржилися на мене адміністраторам готелю і мене чемно виставили за двері.

Під час фінальної сесії знімання у Канаді я випадково купив біографію Келлі Груді — воротаря, спортивного експерта, коментатора на телебаченні. Книжка мені дуже сподобалась, тож я вирішив запросити його експертом до свого фільму. В процесі розмови зʼясувалось, що Келлі також має українське коріння. А ще — що він грав з Ґрецкі в одному клубі. Про те, як мені все ж подзвонив Вейн, не розповідатиму — прочитаєте у книжці.

Гокеїсти-українці 

Орест Кіндрачук — дворазовий володар кубка Стенлі, мій земляк з Городенки на Івано-Франківщині — на інтервʼю багато розповідав про поєдинки між збірними Канади та Радянського Союзу. Канадці досі пишаються перемогою своєї команди, впізнають його на вулиці й дякують. Тоді це було настільки важливе дійство, що дітей забирали з уроків, щоби ті не пропустили матчі. Орест зізнався, що шкодує про те, що забув рідну мову. А от його брат досі говорить українською.

Яків Нестеренко, батько Еріка Нестеренка, володаря кубка Стенлі, родом з села Рудня на Чернігівщині. Він працював в уряді Павла Скоропадського, емігрував у Канаду пропагував там українську мову й культуру. Але він ніколи не розповідав сину про те, що було в Україні. "Мабуть, коїлось таке, що батько боявся мені про це оповідати",  — казав Ерік.

Майк Крушельницький відмовився від знімання у фільмі. "Знов ці українці, щось від мене хочуть", — пояснив.  Як я його не переконував, у нього було чітке враження, що українці можуть лиш просити.

Був ображений на українців і Майк Боссі. Спільнота земляків не сприймала його прагнення грати в гокей: "Тобі дорога у фермери". Це була єдина перспектива для емігрантів.

Батько тренера Баррі Троця досі переконаний, що за ним стежать, тому мені про свою батьківщину майже нічого не казав.

Чи можна говорити, що вони ідентифікують себе українцями? Важко сказати. Та всі вони знають про своє коріння і зберігають якусь частину України вдома: родоводи, фотографії чи інші артефакти.

Зйомки фільму тривали три роки, ми їх кілька разів переривали, через брак фінансів. Герої зневірились у мені. Може, почали думати, що ми цю справу не закінчимо. Однак фільм вийшов. Джеф Чикрун навіть приїздив на презентацію у Балтимор.  Його вразила якість стрічки — сценарій, картинка, дубляж. Та ще більше вразило те, скільки володарів кубка Стенлі були українцями. Вони ніколи не розмовляли про своє походження між собою. І от нарешті почали. Всього цього немає у фільмі.

Мені знову подзвонив Вейн

Ледь не усі герої стрічки "Юкі" в якийсь момент нашого спілкування згадували, що їм дзвонив Вейн. Для всіх цей дзвінок ставав знаковою подією. "Таке буває один раз на вічність", — казали.

2022 року Вейн подзвонив мені вдруге. Він став одним з перших, хто набрав мене після повномасштабного вторгнення. Це було дуже по-людськи. Він запитав, як може мені допомогти. Я попросив його почати кампанію з дискваліфікації російських атлетів з міжнародних змагань. Того ж вечора він виступив на американському ТБ, де закликав виключити російських хокеїстів з міжнародних турнірів. Його заява одразу ж наробила шороху. Масштаб особистості Ґрецкі важко переоцінити. Канадці взагалі розглядали варіант зобразити портрет Вейна на п’ятидоларовій банкноті. Тож передмова Вейна Ґрецкі є окрасою моєї книжки.

Видавництво шукатиме можливостей видати книгу англійською мовою. Хочеться, аби все склалося цього року. Аби була можливість презентувати примірник Вейнові.