Як Рюриковичі родичалися з “латинянами”

<p>Київський князь Святослав Ярославич (крайній справа) з родиною. Ліворуч нього стоїть його дружина &ndash; німецька принцеса Ода Штаденська. Мініатюра з &ldquo;Ізборника Святослава&rdquo;, 1076 рік</p>

Християнізація династії Рюриковичів наприкінці Х століття, а разом з тим – і  навернення до нової віри більшість населення усієї території Русі, дали серйозний поштовх для розширення географії укладання шлюбних зв’язків із сусідніми володарями. Серед держав “латинського кола” руські князівни найчастіше йшли під вінець за найближчих сусідів-католиків – поляків, угорців, чехів (загалом близько 40 випадків із всього приблизно 50-ти). Серед найвеличніших за своїм статусом (хоча, можливо, й найбільш нещасливих в особистому житті) була Євпраксія Всеволодівна († 1109) – спершу наречена й дружина маркграфа Північної Саксонської марки Генріха Штаденського, а згодом – дружина німецького імператора  Генріха IV.

<p>Христос коронує Ярополка Ізяславича та його дружину Кунегунду (Ірину). Мініатюра з &ldquo;Кодексу Гертруди&rdquo;, ХІ ст.</p>

“Політичний товар”

Із вагомого для доби середньовіччя погляду сексуальних відносин (статевого домінування чоловіка над жінкою, яка була позбавлена значної кількості прав), статистика була не на користь Рюриковичів. Вони видали заміж за іноземних володарів більше наречених, ніж самі пошлюбували.

Образ молодої дівчини, потенційної нареченої, заручниці волі своїх батьків, як своєрідного “політичного товару”, мабуть,  сформувався саме тоді. Шлюби укладалися, перш за все, батьками наречених із метою династичного, політичного, військового (а переважно, всього одразу) врегулювання якихось справ між собою, а не з любові та природного потягу молодих осіб один до одного. Однак, з іншого боку за своїм статусом і можливостями наречені, видані заміж за межі Русі, користувалися у “новій батьківщині” більшими правами, ніж вдома. Наприклад, на землях Рюриковичів вони не могли виходити заміж вдруге. Натомість, у “латинському світі” для вельможних жінок таких перешкод не існувало.

Наше літописання зазвичай не вшановувало жінок належною увагою, навіть, якщо вони вели активну політичну діяльність. Так історики впродовж століття “ламають списи” стосовно походження вдови “самодержця всієї Русі” Романа Мстиславовича та матері короля Данила Романовича – Анни.  Натомість, про життя деяких князівен, що після шлюбу опинилися в інших країнах,  залишилося немало іноземних писемних свідчень придворних істориків. Найбільше відомостей збереглося про трьох руських князівен: доньку Ярослава Мудрого – Анну, королеву Франції (1051–1060), дружину Генріха І († 1060), а після його смерті – графа Рауля де Крепі; доньку колишнього новгородського князя Ярослава Володимировича – Ґримиславу († 1258), краківсько-сандомирську княгиню (1208/1209–1211 – до 1227), вдову польського володаря Лешека Білого; і, врешті, про доньку колишнього галицького князя Ростислава Михайловича, що від 1247 року був господарем Мачви – Кунеґунду († 1285), королеву Чехії (1261–1278), дружину короля Пшемисла ІІ Оттокара. До слова, син Кунеґунди, Вацлав ІІ († 1305) короткий період був королем Чехії та Польщі, а її онук Вацлав ІІІ († 1306) – королем Чехії, Угорщини та Польщі.

<p>Волинський князь Ярополк Ізяславич з дружиною Кунегундою (Іриною), дочкою графа Орламюнде і Веймара Оттона I і Аделі Брабантської, перед апостолом Петром. До ніг апостола припадає його матір Гертруда (Олісава), дочка короля Польщі Мешка II і Рикси Лотаринзької, дружина Великого князя Київського Ізяслава Ярославича. Мініатюра з &ldquo;Кодексу Гертруди&rdquo;, ХІ ст</p>

Шлюби з Пястами

Найчастіше, як свідчать генеалогічні студії, руські князі родичалися із польськими Пястами. Таких двосторонніх шлюбів було 25 (може 26). Із переліку укладених шлюбів 21 – плідний (6 – на Русі, 15 – у землях Пястів), 5-6 – безплідні (один-два – на Русі, чотири – у Польщі). Динаміка їх укладання упродовж століть була нерівною: в ХІ столітті з Русі видали три особи, а прибуло дві; у ХІІ столітті – вийшло заміж за Пястів п’ятеро осіб, за Рюриковичів – четверо-п’ятеро; у ХІІІ столітті з Русі виїхало вісім осіб, а на Русь – дві; натомість у XIV столітті з Русі вийшла заміж лише одна наречена і жодна не приїхала. З володінь династії Рюриковичів наречених видавали з Києва, Чернігова, Галича, Луцька, волинського Володимира, Белза, Холма або Львова. Натомість, наречених з династії Пястів направляли до Києва, Мурома, Новгорода, волинського Володимира (двічі), Чернігова, Дорогочина та Львова. Руські князівни прибували у землях Пястів до Кракова, Плоцька або Черська, Вроцлава (?), Ґнєзна, Познані, Добжиня, Сєрадзі та Битома. Натомість Пястівни виїжджали до земель Рюриковичів із Острова Ледницького або Ґнєзна, Кракова, Плоцька, Добжиня або Ленчиці.

У землях Пястів від матерів-русинок народилося не менше 44 дітей. Іменослов народжених від князівен з династії Рюриковичів містив чіткі руські впливи (Ярослав, Юрій, Святослава, Ольга, Євдокія, Марія, Євфимія). При цьому найчастіше хлопчиків називали Болеславом (сім випадків), Владиславом (шість разів) та Мешком (п’ять разів). Водночас польські матері принесли не менше 14-ти дітей та жодного впливу Пястів на іменослов новонароджених не було. Часто хлопчиків називали Володимиром (двічі). Від матері-русинки Добронеги-Марії Борисівни був, зокрема, народжений король Польщі  у 1076–1079 роках Болеслав Щедрий (Сміливий). Натомість від матері-польки Аґнєшки появився на світ Роман Мстиславович, який у 1199 році об’єднав Галичину та Волинь в одну державу.

Шлюб мазовецького князя Конрада з Аґафією Святославівною – найтриваліший у володіннях Пястів. Він тривав протягом 1207/1208–1247-х років. Ця ж сім’я була найпліднішою і мала щонайменше 10 дітей. Натомість на Русі прикладом вірності став матримоніальний союз Ізяслава Ярославовича з Гертрудою, донькою Мешка ІІ. Ізяслав та Гертруда жили в шлюбі з 1043-1044-го до 1078 року.

Натомість найпліднішими було відразу кільках шлюбів, у яких народилося троє (з певною вірогідністю – четверо) дітей: князів Мстислава Ізяславовича († 1170) з Аґнєшкою – троє (можливо – четверо) синів, Всеволода Святославовича Чермного († 1215) з невідомою донькою  Казимира Справедливого – один син та двоє (можливо – троє) доньок, а також матримоніальний союз короля Русі і князя Володимирії Юрія І († 1308 або 1315) з донькою куявського князя Казимира Євфимією – двоє синів та одна (можливо – двоє) доньок.

Під вінець з Арпадами й Анжу

Друге місце серед західних сусідів у шлюбній дипломатії Рюриковичів займали угорські Арпади. Не лише через спільність кордонів, а й близькість мов (при угорському дворі умовне “слов’янське есперанто” було, мабуть, другою з найуживаніших мов), культури, а також схожість традицій монарших дворів. Усього було укладено 11 міждинастичних шлюбів та чотири напіввінценосних одруження. У Х/ХІ столітті з Русі видали три особи, на Русь – одну. У ХІІ столітті – теж три особи, а на Русь – жодної. Впродовж ХІІІ століття наречених з Русі було двоє (а також сюди зараховуємо Ростислава Михайловича, котрий переїхав жити “у зяті”), а на Русі з’явилася “одна” особа. І нарешті у XIV столітті з Русі видали заміж одну особу, на Русь – жодної.

Найчастіше наречених направляли до Угорщини з Києва (щонайменше тричі, а може й більше разів), Переяслава, Галича, Львова та кількох до кінця не встановлених князівських осередків. Натомість угорські наречені зазвичай опинялися в Новгороді або волинському Володимирі, рідше – Галичі, Львові. Цікаво, що вінценосні угорки не видавали до таких знакових резиденцій династії Рюриковичів, як Київ, Чернігів, Переяслав, Суздаль, Владимир-на-Клязьмі. Абсолютна більшість шлюбів з боку угорських володарів і вельмож укладалася із доньками київських та близьких до київського престолу волинських князів – точно зафіксовано п’ять випадків. Тричі “читаються” шлюби із доньками галицьких князів чи князів так званої “Великої” Галицької землі, наприклад, перемишльських. Одного разу шлюб уклався із сестрою володаря Королівства Русі (Regnum Russiae) (Карл Роберт і Марія Львівна).

Внаслідок шлюбів в Угорщині від матерів-русинок народилося вісім хлопчиків і семеро дівчаток, на Русі від матерів-угорок – семеро хлопчиків і шестеро дівчаток. Народженими від матерів-русинок були четверо угорських королів – Соломон († 1087), Бела ІІ († 1141), Стефан ІІІ († 1172) і Бела ІІІ († 1196). Від вінценосної угорки народжений знаменитий король Русі і князь Володимирії – Юрій І. Найтривалішими виявилися шлюби Лева Даниловича († близько 1301) із Констанцією († після 1287/88) – 40–41 рік, Андрія І († 1060) із Анастасією Ярославівною († б. 1096) – біля 23 років та Ростислава Михайловича з Анною († після 1270) – 21/22 роки. Найпліднішими, натомість, стали шлюби Ґейзи ІІ († 1162)  з Єфросинією Мстиславівною   († 1193) – восьмеро дітей (четверо хлопчиків і четверо дівчаток) та Ростислава Михайловича з Анною – семеро дітей (троє хлопчиків і четверо дівчаток).

Отож, династія Рюриковичів, як чи не найбільше розгалужена із усіх інших європейських династій середньовічної доби, активно брала участь у європейській матримоніальній політиці. І що цікаво – наречені з Русі ставали відомими володарками далеко за межами своєї малої батьківщини (чого лише вартує приклад Анни Ярославни), часом вагомо впливаючи на політичне життя Франції, Угорщини, Польщі та інших європейських держав.