"Люкс-торпеда": дуже швидко і трохи небезпечно

Попередник рейкового автобуса

«Коли друзі кажуть вам, що живуть за п’ять хвилин від центру, одразу уточніть — чи це п’ять хвилин пішки, чи п’ять хвилин на літаку або ж на "Люкс-торпеді"», — йдеться у жартівливому фейлетоні часопису Kurjer Zachodni Iskra за 1938 рік.

На початку 1920-х паротяги вже вважали повільним і надто дорогим в експлуатації транспортом. Інженери взялися розробляти моделі потягів із двигунами внутрішнього згорання — попередників рейкових автобусів. Серед інших цим займалася австрійська компанія Аustro-Daimler-Puch, яка раніше виготовляла вогнепальну зброю, військову техніку, мото- та автотранспорт. Року 1933 тут випустили єдиний екземпляр автомотриси "Люкс-торпеда".

Це був чотириосьовий вагон 22,5 метра завдовжки, 2,8 метра завширшки, 2,64 метра заввишки. Всередині — 56 стаціонарних пасажирських місць та 18 розкладних. Два бензинові двигуни потужністю 59 кВт та 80 кінських сил кожен, розташовані в обох кінцях вагона, могли розганяти поїзд до 100 кілометрів на годину. Вагон мав аеродинамічну форму та косі капоти на обох кінцях, тож виглядав як гібрид автобуса та лімузина. Кабін керування теж було дві — якщо треба було змінити напрямок руху, до роботи брався машиніст із протилежного боку. Кабіни були з’єднані між собою домофоном і системою сигналів, що передавалися спеціальними дзвіночками.

На курорт за три години

Наприкінці 1920-х єдиним "люксовим" потягом в Польщі був Nord Express, який їздив за маршрутом Париж — Кале — Остенде — Берлін — Варшава. Однак це був паротяг. Упродовж 1928—1929 років на залізничних приміських маршрутах з’явилися німецькі потяги TAG Kiel, оснащені бензиновим двигуном на 165 кінських сил, що розганялися до 60 кілометрів на годину. А 1933-го Польська державна залізниця — РКР — взяла в оренду австрійську "Люкс-торпеду". Вагону дали номер SAx90080. Він курсував між Краковом і курортною Величкою. Пізніше шлях продовжили до Закопаного. Періодично потяг з’єднував Краків і Катовіце.

Надбання виправдало очікування — "Люкс-торпеда" долала 150 кілометрів між центром Західної Галичини й гірськолижним курортом менш ніж за три години. Класичні потяги з паровозом витрачали на таку ж відстань приблизно чотири години. Через декілька місяців у PKP вирішили викупити не тільки орендовану "торпеду", але й ліцензію на виробництво таких машин.

Міністерство комунікацій саме почало реалізовувати програму з будівництва понад півсотні чотириосьових моторних вагонів, що могли розвивати швидкість до 130 кілометрів на годину, та дво- і чотириосьових вагонів для місцевого транспорту зі швидкістю до 75 кілометрів на годину. Протягом 1933—1935 років швидкісні вагони з’явилися на маршрутах Варшава — Лодзь, Варшава — Катовіце, Варшава — Познань, Краків — Катовіце, Краків — Закопане. Це були дизельні потяги, оснащені двома швейцарськими двигунами. Незабаром настав "зірковий час" і для польських "Люкс-торпед".

Їх модернізовував Клеменс Стефан Сілецький, інженер заводу Fablok у Хшанові. Замість бензинових двигунів він запропонував дизельні від німецького підприємства MAN — дешевші та потужніші. Також польські моделі оснастили ґумовими накладками для коліс. Це зменшувало динамічні навантаження на рейки, що було важливо при високих швидкостях, а пасажирам забезпечувало тиху та комфортну подорож. Місць у салоні стало менше — 52 стаціонарні та чотири розкладні канапи, обшиті натуральною шкірою.

Року 1936 всі п’ять польських "Люкс-торпед" отримали маркування PKP від SAx90081 до SAx90085 і вийшли на колії. Офіційно вони називалися Pociąg Motorowo-Ekspresowy MtE — "Експрес-поїзд із двигуном внутрішнього згорання". Маршрути переважно з’єднували Краків та Львів із сусідніми містами й курортами.

Люкс тільки для німців

Уже в перший рік експлуатації вдалося встановити рекорд: 150 км від Кракова до Закопаного подолали за 2 години 18 хвилин. Середня ціна на квиток у два боки становила приблизно 40 злотих — це майже 138 буханок хліба або 40 кілограмів м’яса. Поїздка пересічним потягом приблизно на таку ж відстань зі Львова до Володимира і назад коштувала б 13 злотих.

Дорожнеча та підвищений комфорт не гарантували цілковитої безпеки. 26 вересня 1935 року газета "Діло" повідомляла: «На лінії Варшава — Катовиці біля Скерневиць вискочив зі шин моторовий потяг "Люкс-торпеда", причому 18 пасажирів потовклося». 25 березня 1937 року на станції Рудники біля Ченстохови внаслідок снігових заметів "Люкс-торпеда" в’їхала в товарний потяг. Три залізничники моторового вагона загинули, п’ятеро пасажирів потяга отримали важкі поранення, ще два десятки — легкі. Наприкінці жовтня того самого року біля станції Ропши сталося зіткнення з вантажним потягом. Пасажирів пересадили на інший потяг такої самої конструкції.

Яскрава історія "Люкс-торпед" виявилася вкрай короткою — її перервав початок Другої світової війни. Два вагони були знищені під час бомбардування залізничного вокзалу у Кракові. Два — і перший австрійський також — згоріли під час вибуху станції у Скаржинсько-Каменній. Ще два нацисти використовували як потяги "тільки для німців". Керівники Генерал-губернаторства їздили ними на курорти або катали гостей. У соціалістичній Польщі з їхніх залишків зібрали один вагон, щоб перевозити шахтарів до копальні Сьєрша у Тшембіні. Інший використовували як склад запасних деталей. Року 1954 все, що залишилося від колись першокласних машин, списали на брухт.