Два факти про Григорія Сковороду, котрі знає більшість українських школярів. Світ ловив його, та не спіймав. Перед відходом у засвіти Григорій Савич сам викопав собі могилу.
9 листопада – роковини смерти Сковороди. "Локальна історія" побувала в селі, у якому минули останні дні уславленого філософа. Біля озера, де він шукав спокою, і серед дерев, де переплелися правда і міт.
У ніч на 7 травня 2022 року російський ракетний удар знищив Національний літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди у Сковородинівці. Перед початком повномасштабного вторгнення Росії у музеї завершилися реставраційні роботи до святкування 300-річчя від дня народження філософа.
"Пора, друг, скінчити цю мандрівку"
Року 1833 бібліотекар із Харкова Ізмаїл Срезневський надрукував у альманасі «Утренняя звезда» публікацію із заголовком «Отрывки из записок о старце Григорие Сковороде». У тексті описувався зокрема останній день Григорія Савича:
«Був прекрасний день. До поміщика зійшлося багато сусідів погуляти і повеселитися. Послухати Сковороду було також до речі. Його всі любили слухати. За обідом Сковорода був незвично веселий і говіркий, навіть жартував, розповідав про минуле, про свої подорожі, випробування. З обіду встали, заворожені його красномовством. Сковорода усамітнився. Він пішов у сад. Довго ходив по його променистих стежинках, рвав плоди і роздавав їх хлопчикам. Так минув день. Під вечір господар пішов шукати Сковороду і знайшов під крислатою липою. Сонце вже заходило; останні промені пробивалися крізь зарості листя. Сковорода з заступом у руках копав яму – вузьку довгу могилу. «Що це, друг Григорій, чим це ти зайнятий?», – сказав господар, підійшовши до старця. – «Пора, друг, скінчити цю мандрівку».
![03_DSC_2057.jpg](/media/images/03_DSC_2057.max-1920x900.jpg)
Скульптура Сковороди у музеї
Фото: Олександр РупетаСрезневський збирав розповіді про життя Григорія Савича. Авторові був 21 рік, коли альманах надрукував його публікацію. А з дня смерті Сковороди тоді минуло 39 років. У переказах Срезневського є багато цінних біографічних фактів, але водночас і легенд – таких, як історія з копанням могили.
Втім якщо взяти до рук описи Срезневського і прогулятися місцями, які так любив Сковорода, то можна виявити багато збігів. І плодючі сади. І променисті стежки. І крислаті липи.
![17_DSC_1968.jpg](/media/images/17_DSC_1968.max-1920x900.jpg)
Рекламний щит у Сковородинівці
Фото: Олександр Рупета![18_DSC_1941.jpg](/media/images/18_DSC_1941.max-1920x900.jpg)
Озеро Панські Штани – улюблене місце відпочинку для місцевих та приїжджих, а 250 років тому – для Сковороди
Фото: Олександр Рупета"Любив життя самітнє і бродяче"
Поміщика, в якого гостював Сковорода, звали Андрієм Ковалівським. Він мав чин колезького радника. Село ж називалося Пан-Іванівка. Нині у стінах будинку Ковалівського діє Національний літературно-меморіальний музей. А саме село називається Сковородинівкою.
Григорій Савич мешкав у Ковалівського перед своєю смертю. Поміщик надав йому затишну кімнату біля саду.
![15_DSC_1916.jpg](/media/images/15_DSC_1916.max-1920x900.jpg)
Ворота при вході на територію музею з зображенням особистої печатки Сковороди
Фото: Олександр Рупета![01_DSC_2092.jpg](/media/images/01_DSC_2092.max-1920x900.jpg)
Серед місцевих є мешканці, які ніколи не відвідували музей
Фото: Олександр РупетаСрезневський описував: «У селі у поміщика К-го невеличка кімнатка – вікнами в сад, окрема, затишна – була його останнім помешканням. Утім, він бував у ній дуже рідко; зазвичай або бесідував з господарем, також старцем, добрим, благочестивим, або ходив по саду і по полях. Сковорода до смерті не переставав любити життя самітнє і бродяче».
Пан-Іванівка подобалася Сковороді. Вона нагадувала 72-річному мислителеві рідні Чорнухи, де він народився 3 грудня 1722 року.
«Нині скитаюся у мого Андрія Івановича Ковалевського. Маю для свого монашества повне упокоєння. Земелька його є нагірна. Лісами, садами, пагорбами, джерелами наповнена. На такому місці я народився біля Лубен», – описував Сковорода. Водночас додавав, що він насправді нічого не потребує, крім спокійної келії і Біблії.
![11_DSC_1868-2.jpg](/media/images/11_DSC_1868-2.max-1920x900.jpg)
Літня сцена для виступів на території музею
Фото: Олександр Рупета![13_DSC_1685.jpg](/media/images/13_DSC_1685.max-1920x900.jpg)
700-літній дуб, біля якого відпочивав Сковорода. Існує легенда, що Григорій Савич ховався у дуплі дерева, коли була негода
Фото: Олександр РупетаЖадоба насолод
У музеї в Сковородинівці зберігається оригінальний годинник із дарчим написом Сковороди: «От Григорія Варсавы Сковороды чрез Стефана Гречину». І також скрипка, на якій Григорій Савич грав у будинку Якова Правицького в Бабаях.
Певна річ, Сковорода знався і на часі, і на музиці. «Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений», – казав філософ.
![20_DSC_2031.jpg](/media/images/20_DSC_2031.max-1920x900.jpg)
Скрипка, на якій грав Сковорода
Фото: Олександр Рупета![21_DSC_2036.jpg](/media/images/21_DSC_2036.max-1920x900.jpg)
Одяг, який міг носити Сковорода
Фото: Олександр Рупета![22_DSC_2053.jpg](/media/images/22_DSC_2053.max-1920x900.jpg)
Скульптура Сковороди, розташована у приміщенні музею
Фото: Олександр РупетаЩо ж до музики, то Григорій Савич у молоді роки співав у капелі цариці Єлизавети в Петербурзі. Втім згодом покинув багаті палаци і повернувся до України. Пішов учитися. «Жадоба слави та насолод багатьох тягне в стан їх природі не властивій», – вважав Сковорода.
У музеї в Сковородинівці також експонуються копії патериць, котрими послуговувався мандрівний філософ. Довга свита XVIII століття.
На території заповідника зберігся стовбур 700-літнього дуба, у тіні котрого полюбляв відпочивати Сковорода. А також криниця, з якої Григорій Савич любив напитися.
![14_DSC_1637-2.jpg](/media/images/14_DSC_1637-2_08ynXtA.max-1920x900.jpg)
700-літній дуб, біля якого відпочивав Сковорода
Фото: Олександр Рупета![04_DSC_1900.jpg](/media/images/04_DSC_1900.max-1920x900.jpg)
Криниця Сковороди. Згідно з легендою, філософ сам розкопав це джерело
Фото: Олександр РупетаМісце, в якому світ припинив його ловити
Григорій Сковорода похований у Пан-Іванівці, або Сковородинівці. Могильний пам'ятник має форму плити, на ній викарбувано: «Світ ловив мене, та не спіймав».
Ця фраза була передсмертним побажанням Григорія Сковороди.
Учень і друг Сковороди Михайло Ковалинський згадував: «Перед кончиною заповів він поховати його на узвишші біля гаю і гумна. І наступний, зроблений ним собі, напис написати: "Міръ ловилъ меня, но не поймалъ"».
І тут уже не міт – а чиста правда.
![05_DSC_1522.jpg](/media/images/05_DSC_1522.max-1920x900.jpg)
Скульптура із «Філософської алеї». Тут скульптори з України та Німеччини втілили філософські ідеї Сковороди
Фото: Олександр Рупета![09_DSC_1713.jpg](/media/images/09_DSC_1713.max-1920x900.jpg)
Могила Сковороди
Фото: Олександр Рупета![07_DSC_1608.jpg](/media/images/07_DSC_1608.max-1920x900.jpg)
Гранітне зображення Сковороди біля його улюбленого дуба
Фото: Олександр Рупета![06_DSC_1562-2.jpg](/media/images/06_DSC_1562-2.max-1920x900.jpg)
Гранітне зображення Сковороди
Фото: Олександр Рупета![08_DSC_1725.jpg](/media/images/08_DSC_1725.max-1920x900.jpg)
Могила Сковороди
Фото: Олександр Рупета