Сковорода в тіні лип і міту

11:04, 9 листопада 2021

1_cover.jpg

Два факти про Григорія Сковороду, котрі знає більшість українських школярів. Світ ловив його, та не спіймав. Перед відходом у засвіти Григорій Савич сам викопав собі могилу.

9 листопада – роковини смерти Сковороди. «Локальна історія» побувала в селі, у якому минули останні дні уславленого філософа. Біля озера, де він шукав спокою, і серед дерев, де переплелися правда і міт.

didyshok.jpg

Іван Дідушок

журналіст

"Пора, друг, скінчити цю мандрівку"

Року 1833 бібліотекар із Харкова Ізмаїл Срезневський надрукував у альманасі «Утренняя звезда» публікацію із заголовком «Отрывки из записок о старце Григорие Сковороде». У тексті описувався зокрема останній день Григорія Савича:

«Був прекрасний день. До поміщика зійшлося багато сусідів погуляти і повеселитися. Послухати Сковороду було також до речі. Його всі любили слухати. За обідом Сковорода був незвично веселий і говіркий, навіть жартував, розповідав про минуле, про свої подорожі, випробування. З обіду встали, заворожені його красномовством. Сковорода усамітнився. Він пішов у сад. Довго ходив по його променистих стежинках, рвав плоди і роздавав їх хлопчикам. Так минув день. Під вечір господар пішов шукати Сковороду і знайшов під крислатою липою. Сонце вже заходило; останні промені пробивалися крізь зарості листя. Сковорода з заступом у руках копав яму – вузьку довгу могилу. «Що це, друг Григорій, чим це ти зайнятий?», – сказав господар, підійшовши до старця. – «Пора, друг, скінчити цю мандрівку».

03_DSC_2057.jpg

Скульптура Сковороди  у музеї

Фото: Олександр Рупета

Срезневський збирав розповіді про життя Григорія Савича. Авторові був 21 рік, коли альманах надрукував його публікацію. А з дня смерті Сковороди тоді минуло 39 років. У переказах Срезневського є багато цінних біографічних фактів, але водночас і легенд – таких, як історія з копанням могили.

Втім якщо взяти до рук описи Срезневського і прогулятися місцями, які так любив Сковорода, то можна виявити багато збігів. І плодючі сади. І променисті стежки. І крислаті липи.

17_DSC_1968.jpg

Рекламний щит у Сковородинівці

Фото: Олександр Рупета
18_DSC_1941.jpg

Озеро Панські Штани – улюблене місце відпочинку для місцевих та приїжджих, а 250 років тому – для Сковороди

Фото: Олександр Рупета

"Любив життя самітнє і бродяче"

Поміщика, в якого гостював Сковорода, звали Андрієм Ковалівським. Він мав чин колезького радника. Село ж називалося Пан-Іванівка. Нині у стінах будинку Ковалівського діє Національний літературно-меморіальний музей. А саме село називається Сковородинівкою.

Григорій Савич мешкав у Ковалівського перед своєю смертю. Поміщик надав йому затишну кімнату біля саду.

15_DSC_1916.jpg

Ворота при вході на територію музею з зображенням особистої печатки Сковороди

Фото: Олександр Рупета
01_DSC_2092.jpg

Серед місцевих є мешканці, які ніколи не відвідували музей

Фото: Олександр Рупета

Срезневський описував: «У селі у поміщика К-го невеличка кімнатка – вікнами в сад, окрема, затишна – була його останнім помешканням. Утім, він бував у ній дуже рідко; зазвичай або бесідував з господарем, також старцем, добрим, благочестивим, або ходив по саду і по полях. Сковорода до смерті не переставав любити життя самітнє і бродяче».

Пан-Іванівка подобалася Сковороді. Вона нагадувала 72-річному мислителеві рідні Чорнухи, де він народився 3 грудня 1722 року.

«Нині скитаюся у мого Андрія Івановича Ковалевського. Маю для свого монашества повне упокоєння. Земелька його є нагірна. Лісами, садами, пагорбами, джерелами наповнена. На такому місці я народився біля Лубен», – описував Сковорода. Водночас додавав, що він насправді нічого не потребує, крім спокійної келії і Біблії.

11_DSC_1868-2.jpg

Літня сцена для виступів на території музею

Фото: Олександр Рупета
13_DSC_1685.jpg

700-літній дуб, біля якого відпочивав Сковорода. Існує легенда, що Григорій Савич ховався у дуплі дерева, коли була негода

Фото: Олександр Рупета

Жадоба насолод

У музеї в Сковородинівці зберігається оригінальний годинник із дарчим написом Сковороди: «От Григорія Варсавы Сковороды чрез Стефана Гречину». І також скрипка, на якій Григорій Савич грав у будинку Якова Правицького в Бабаях.

Певна річ, Сковорода знався і на часі, і на музиці. «Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений», – казав філософ.

20_DSC_2031.jpg

Скрипка, на якій грав Сковорода

Фото: Олександр Рупета
21_DSC_2036.jpg

Одяг, який міг носити Сковорода

Фото: Олександр Рупета
22_DSC_2053.jpg

Скульптура Сковороди, розташована у приміщенні музею

Фото: Олександр Рупета

Що ж до музики, то Григорій Савич у молоді роки співав у капелі цариці Єлизавети в Петербурзі. Втім згодом покинув багаті палаци і повернувся до України. Пішов учитися. «Жадоба слави та насолод багатьох тягне в стан їх природі не властивій», – вважав Сковорода.

У музеї в Сковородинівці також експонуються копії патериць, котрими послуговувався мандрівний філософ. Довга свита XVIII століття.

На території заповідника зберігся стовбур 700-літнього дуба, у тіні котрого полюбляв відпочивати Сковорода. А також криниця, з якої Григорій Савич любив напитися.

14_DSC_1637-2.jpg

700-літній дуб, біля якого відпочивав Сковорода

Фото: Олександр Рупета
04_DSC_1900.jpg

Криниця Сковороди. Згідно з легендою, філософ сам розкопав це джерело

Фото: Олександр Рупета

Місце, в якому світ припинив його ловити

Григорій Сковорода похований у Пан-Іванівці, або Сковородинівці. Могильний пам'ятник має форму плити, на ній викарбувано: «Світ ловив мене, та не спіймав».

Ця фраза була передсмертним побажанням Григорія Сковороди. 

Учень і друг Сковороди Михайло Ковалинський згадував: «Перед кончиною заповів він поховати його на узвишші біля гаю і гумна. І наступний, зроблений ним собі, напис написати: "Міръ ловилъ меня, но не поймалъ"».

І тут уже не міт – а чиста правда.

05_DSC_1522.jpg

Скульптура із «Філософської алеї». Тут скульптори з України та Німеччини втілили філософські ідеї Сковороди

Фото: Олександр Рупета
09_DSC_1713.jpg

Могила Сковороди

Фото: Олександр Рупета
07_DSC_1608.jpg

Гранітне зображення Сковороди біля його улюбленого дуба

Фото: Олександр Рупета
06_DSC_1562-2.jpg

Гранітне зображення Сковороди

Фото: Олександр Рупета
08_DSC_1725.jpg

Могила Сковороди

Фото: Олександр Рупета

Схожі матеріали

Kolomyja.jpg

Коломия: ярмарки, фестивалі і фінансова незалежність

drogobych_kaver.jpg

Дрогобич: в ньому вся сіль

karajimy 1200-630.jpg

Ті, що селилися на березі річки

hitar2.jpg

(Не)вирване коріння. Репортаж із "партизанської столиці" — Хітара

19_12_18 КРУТИ_64.JPG

Бій, про який говорили пошепки

15_Bahmut-2.png

Бахмут: укоренитися на краю

16.png

Куди поділись словацькі українці

18_2.png

Unterwalden: точка (не)повернення

kaver-6.jpg

“Потроху всьо тримає і помалу пропадає”. Один день з життя українсько-польського села на прикордонні