Повітряні бомбардування у війнах від Кореї до Іраку. Роман Пономаренко

Війна в Кореї

Під час війни в Кореї у 1950-1953 роках США та їхні союзники по коаліції ООН влаштували комуністам одну з найбільш інтенсивних кампаній бомбардувань після Другої світової. Як зазначив генерал Кертіс Лемей, вони намагалися "стерти Північну Корею з лиця землі". Менше ніж за три роки США скинули на КНДР 635 000 тонн бомб — більше ніж протягом усієї Тихоокеанської кампанії під час Другої світової (тоді на Японію скинули 503 000 тонн бомб). Били по залізницях, заводах, електростанціях, мостах, об’єктах інфраструктури, місцях скупчення військ. Низка північнокорейських міст були майже повністю знищені, зокрема Пхеньян, Вонсан і Хамхин.

Тоді ж американці вперше використали напалм, що призвело до масових жертв серед цивільного населення. Західні джерела називають 400 000 загиблих, у той час як північнокорейські — 1 000 000 жертв.

Попри це комуністичний режим у Північній Кореї втримався, бо розбити на полі бої північнокорейські війська не вдалося. Багато в чому завдяки допомозі СРСР і Китаю. Комуністична пропаганда міцно тримала руку на пульсі ситуації, скеровуючи народне невдоволення на озлоблення щодо США, і не допускала деморалізації населення. Ба більше, комуністичні агітатори в КНДР досі згадують про ці бомбардування в своїй антизахідній пропаганді.

"Вбомбити їх в кам’яний вік"

<p>Американські бомбардувальники скидають бомби на Північний В'єтнам, 1966 рік</p>

Бомбардування військово-промислових та інших об’єктів на території Демократичної республіки В’єтнам було одним із ключових завдань збройних сил США під час війни у В’єтнамі в 1965-1973 роках. В березні 1965-го США розпочали масштабну бомбардувальну кампанію проти ДРВ. Шляхом знищення військово-промислових об’єктів і засобів ППО вони прагнули зломити волю комуністів до боротьби і примусити Ханой до перемовин. Згадуваний генерал Кертіс Лемей тоді казав: "Мій рецепт вирішення проблеми такий: сказати їм чесно, що або вони [уряд ДРВ] втягнуть свої роги і припинять агресію, або ми їх вбомбимо назад в кам'яний вік. І ми штовхнемо їх в кам'яний вік не сухопутними силами, а нашою повітряною або морською міццю".

Утім американська стратегія виявилась непослідовною, бо дії ВПС всіляко обмежувалися, щоб уникнути міжнародної ескалації. Практично "табу" для бомбардувань був основний порт ДРВ — Хайфон, через який Північний В'єтнам отримував зброю і постачання з СРСР. За 1965-1968 роки американці скинули у В’єтнамі більше бомб, ніж за всю Другу світову війну, проте ворога так і не дотиснули. Інтенсивні нальоти призводили до чисельних людських жертв, що активно експлуатувала комуністична пропаганда, проте не давали воєнного результату.

Протягом війни ВПС США здійснили 5,25 мільйони вильотів над Південним В’єтнамом, ДРВ, Лаосом і Камбоджею. Втрати при цьому склали приблизно 3500 літаків різних типів. Все це виявилося марним, бо задекларованих політичних і стратегічних цілей не досягли, а війна — затягувалася.

По справжньому рішучі дії США розпочалися, коли ті вже згортали свої військові зусилля, шукаючи засіб закінчити війну. Мова йде про "Різдвяні бомбардування" 1972 року, санкціоновані президентом Ричардом Ніксоном всупереч порадам його радників. Тоді за 12 днів ВПС США практично знищили промисловий і економічний потенціал Північного В’єтнаму. Цим урешті змусили посадити ханойський уряд за стіл переговорів. Це той випадок, коли ВПС змогли вирішити конкретну задачу — примусити уряд противника до перемовин. Питання, як би склався сценарій В’єтнамської війни у випадку більш рішучого застосування ВПС США на початку конфлікту, залишається відкритим.

СРСР в Афганістані та Росія в Чечні

Бомбардування були ключовим елементом радянської тактики під час війни в Афганістані в 1979-1989 роках. У пік війни в 1984-1986 роках ВПС СРСР здійснювали до 100 000 бойових вильотів на рік. По всій країні були зруйновані сотні сіл, загинули тисячі людей, хоча точні втрати досі не відомі. Результатів це не принесло, СРСР війну програв. Втрати радянських ВПС склали 451 літак і 333 вертольоти. Загинуло до 850 радянських авіаторів.

Наприкінці війни до розробки планів килимових бомбардувань долучився полковник радянських ВПС Джохар Дудаєв, чеченець за національністю. Менше ніж через 10 років він опинився по інший бік, коли в 1995-му авіація Росії нищила з повітря чеченські міста і села, а рахунок загиблих цивільних йшов на десятки тисяч. Самого Дудаєва вбили 21 квітня 1996 року ракетою, запущеною з літака Су-24. Проте ні це, ні інтенсивні бомбардування не прискорили закінчення війни. Щоб здолати Чечню армії РФ довелося повністю окупувати її територію і посадити при владі підконтрольний маріонетковий режим.

Близькосхідні війни

Під час війн на Близькому Сході Ізраїль користався власною бомбардувальною стратегією, яка відрізнялася від американської. Це було обумовлено його географічним положенням, розмірами і наявними ресурсами. ВПС Ізраїлю не проводили системного знищення міст, як у Європі, Японії чи Кореї. Основною метою було швидко, бажано в перші години, паралізувати військові сили ворога і вивести з ладу його авіацію. Під час Шестиденної війни 1967 року за перші 3 години Ізраїль знищив на землі понад 300 арабських літаків — 80% авіаційного парку Єгипту, Йорданії, Сирії та Іраку. Після цього, контролюючи небо, ізраїльські літаки спокійно завдавали ударів по силах противника. Перевага ізраїльтян в авіації зазвичай вирішувала долю конфлікту.

Крім цього Ізраїль застосовував превентивні точкові авіаудари, щоб усунути потенційну загрозу. Як-от операція "Oпера" 1981 року, коли кілька ізраїльських літаків розбомбили ядерний реактор "Озирак" в Іраку.

Ліванські війни та Сектор Гази

Під час Ліванської війни 1982 року, коли противником Ізраїлю була Організація визволення Палестини, ізраїльтяни спочатку намагалися дотримуватися звичної тактики точкових авіаударів. Проте бойовики ОВП переховувалися в селах, де змішувалися з місцевим населенням і в густонаселених кварталах Бейруту. Наслідком стали численні влучання в житлову забудову і жертви серед цивільних. За оцінками Червоного Хреста тоді в Лівані загинуло близько 17 000 осіб, з них понад 10 000 цивільних. З одного боку ці бомбардування дали результат — в серпні 1982-го ОВП залишила територію Лівану. З іншого — спровокували в Ізраїлі політичну кризу, що призвело до відставки міністра оборони Аріеля Шарона.

Через 24 роки, в 2006-му, спалахнула друга Ліванська війна, в якій Ізраїль авіаційними ударами намагався завдати поразки Хезболлі. Як і ОВП, бойовики Хезболли переховувалися в Бейруті, тому наслідком стали жертви серед мирного населення. За оцінками ООН там загинуло до 1000 цивільних. Це викликало міжнародну критику, тому Ізраїль припинив удари, не досягнувши поставленої мети.

У подальші роки Ізраїль продовжував притримуватися тактики точкових ударів, періодично атакуючи військові об’єкти і розташування своїх противників в Лівані, Сирії, Ірані та інших країнах. В червні 2025 року, під час війни з Іраном, Ізраїль точковими ударами знищив низку іранських ядерних і воєнних об’єктів та ліквідував чимало представників військового керівництва Ірану.

Виключенням із цього стала операція проти Хамасу, яка переросла в бомбардування Сектора Гази в 2023-2024 роках. Бойовики традиційно переховалися в цивільній забудові, тому ціллю ставали резиденції, житлові будинки, лікарні, інфраструктурні об’єкти тощо. Наслідком стали численні жертви мирного населення, тоді загинуло від 30 000 до 50 000 осіб.

Стратегія точкових бомбардувань Ізраїлю є однозначно ефективною в короткостроковий термін. Проте якщо волю противника до спротиву в перші дні зламати не вдається, потрібні інші рішення, щоб досягти виграшу у війні.

НАТО проти Югославії

Повітряна кампанія НАТО проти Югославії в 1999 році — ще один приклад, коли стратегія повітряних бомбардувань принесла результат. За 2,5 місяці ВПС НАТО здійснили 38 000 бойових вильотів, завдаючи удари по військових та інфраструктурних об’єктах. Загальні втрати цивільного населення коливаються в межах 500-1500 осіб.

Тоді поразка Югославії мала політичний, а не воєнний характер, бо наземна військова операція не проводилася, а знищити воєнну машину Слободана Милошевича суто ударами з повітря не вдалося. Югослави навіть один "Стелс" збили. Проте бомбардування підірвали волю політичного керівництва до спротиву, яке визнало поразку, хоча могло ще продовжувати опір.

"Буря в пустелі" і війни початку ХХІ століття

У двох американських війнах проти Іраку ВПС США відіграли вагому роль. В 1991 році ударами з повітря американці змогли розгромити іракську армію і звільнити Кувейт. Проте Саддам Хусейн втримався при владі і навіть оголосив про власну перемогу.

Під час другої війни з Іраком через 12 років ВПС США влаштували справжню виставу в рамках операції "Шок і трепет". У ніч на 21 березня 2003 року вони випустили по Багдаду понад 1700 керованих боєприпасів, щоб в перші години війни паралізувати режим Саддама Хусейна і показати свою тотальну перевагу. За цим в прямому ефірі спостерігав увесь світ завдяки прямим трансляціям провідних новинних телеканалів. На той момент дане бомбардування стало наймасштабнішою "виставою війни" в історії телебачення. Воно стало демонстрацією надсучасної технологічної війни, в якій  поєднувалося військова міць, медійний ефект і психологічна операція. Проте, щоб остаточно повалити режим Хуссейна знадобилося окупувати цілу країну, що американці незабаром і зробили.