Перший навчальний рік у радянській школі. Галина Пагутяк

Я обрала 5 клас. Тільки факти, цифри, жодних емоцій. Отже, у 5 клас дітей почали записувати вже з 3 жовтня 1939 року, але оцінки виставляли тільки з другої чверті. Записувалис до 5 класу аж до квітня 1940-го. Усього 35 учнів – з 1924 по 1927 років народження. Може хтось серед цього списку знайде своїх родичів: Барташевський Михайло (1926, поляк), Вартніцька Зофія (1926,полька), Віблий Василь (1927, укр.),Вариницький Михайло (1927, укр.), Гальчак Гнат (1926,укр.), Годовська Станіслава (1927, пол.), Кузь Петро (1927, укр.), Крушельницький Іван (1926, пол.), Лазуркевич Пелагія (1927, укр.), Лазуркевич Михайло (1925, укр.), Михайлів Анеля (1927, пол.), Рибак Анна (1927,пол.), Стецьків Ярослав (1927, укр.), Пилицький Володимир (1926, укр.), Чухрай Францішок (1926, пол.). Ці діти були записані у 1939 році.

А в 1940 році наступні: Бараник Володимир (1925, укр., прибув зі Львова, очевидно навчався там у школі). Як і Ільків Степан (1926, укр.). Обох записали до школи 17 січня 1940 року. Войцеховський Михайло (1925, пол.), Хомин Іванна (1926, пол., прибула зі Щирця), Тибінка Степан (1927, укр., теж зі Щирця), Явний Богдан (1926, укр., прибув зі Львова), Гарапин Володимир (1926, укр., прибув зі Львова), Куян Дмитро (1925, укр), Кревнюх Ілько (1924, укр.), Явний Андрій (1925, укр.), Василевич Михайло (1927, укр.), Садовий Остап (1925, укр.), Павлів Юрко (1927, укр.), Мабола Яким(1927, укр.), Вовк Василь (1926, укр.), Федак Іван, 1925), Мархвінська Пелагія (?, укр.), Губчак Марія (?, укр.), Ощудляк Іван (1927, укр.), Енгель Вільгельм (1927,німець). Класним керівником у них був Антін Тенерович. У перші роки окупації ще дозволяли викладати місцевим вчителям, не надто зважаючи на їхнє соціальне походження.

У 5 класі тоді викладали такі предмети: українська мова (оцінки виставлялись окремо за усну та письмову мову, а тоді виводили загальну оцінку), українська література, арифметика,  природознавство, історія, Конституція СРСР та УРСР, географія, іноземна мова (німецька), малювання, музика і співи, фізкультура. Найкращі оцінки мали Бараник Володимир і Хомин Іванна, які перед тим навчались у місті. Найгірші ті, які прибули до школи пізно, навесні 1940 року, тобто ще не адаптувалися. Декому з них призначили повторні іспити. Найчастіше проблеми були з вивченням української мови, не лише у поляків, а й в українців, адже шкіл із українською мовою викладання за Польщі було критично мало. У цьому шкільному журналі немає даних про батьків і соціальне походження, це тільки звіт про успішність та відвідування за перший навчальний рік у радянській школі села поблизу Щирця. В архіві з села Лани є ще багато несподіванок, і сподіваюсь, що я про це ще напишу окремо.

Тут зібрано всіх дітей, яких, за мірками села, вважали вже майже дорослими, вони могли повноцінно допомагати батькам. Більшість із них не піде до школи наступного року, а влітку 1941-го настане німецька окупація, і буде інша школа. Наступного року до 4-5 класу ледве набрали 23 дітей. Їх об’єднали в один клас.

Ще 20 років тому були шанси знайти бодай когось із цього класу і розпитати, як воно було вчитися при совітах відразу після окупації. Хоча залишилися їх нащадки, втім, невідомо чи пережили ті хлопці й дівчата Другу світову, і як склалася їхня доля.

Цифри і сухі записи можуть дуже багато додати до історії українського шкільництва. Ці документи можна оцифрувати і зробити доступними для громадськості, але  не існує організації чи установи, яка могла б цим займатися, а віддати їх до архіву припадати пилом і десятиліття чекати дослідників — не вихід. Принаймні у Щирецькому музеї з ними можна ознайомитися вже зараз.