Гаральд із Брука. Галина Пагутяк

12:13 сьогодні, 18 серпня 2025

брук (1)

А як справи з локальною історією в інших країнах? Хто ці краєзнавці, які досліджують минуле сіл та містечок? З якими проблемами вони стикаються? Раніше я над цим не замислювалася. Я бачила багаті містечкові музеї, особливо запам’ятався музей у німецькому містечку Рінтельні — в історичному триповерховому будинку з тематичною експозицією, де в одному залі було все про сільське господарство за 2 тисячі років, історія транспорту з давніх-давен і маленька крамничка з краєзнавчою літературою. Чи виставка археологічних знахідок костелу в БогушовіФульштайні з XIII по XVIII століття, стенди по селі біля історичних пам’яток. Все це фінансується з місцевого бюджету у перспективі привабити туристів, і має наукове підґрунтя. У нас потрохи з’являється і це, щоправда, радше всупереч місцевій владі, яка дбає лише про наповнення кишень так званих "народних обранців". Однак, є дещо і спільне — втрата інтересу місцевих мешканців до власної історії, особливо, давньої. Далі історії Першої та Другої світових воєн вони не зазирають. Давніше — то для туристів.

galyna-pagutiak.jpg

Галина Пагутяк

письменниця, лавреатка Шевченківської премії з літератури

Нещодавно один мій знайомий, який дуже цікавиться історичним минулим свого краю, і з яким ми обмінюємося інформацією, розповів, що польські професори запитали його: "А нащо воно тобі треба?". Проконсультувати його вони не могли, бо кожен працює у своїй вузькій сфері. Той чоловік був дуже збентежений. Він не шукав вигоди, його просто це цікавить, і пошуки нових знань межують з одержимістю. Ви здивуєтесь як мало таких людей нині в Європі. Тих, хто не отримує з цього зиску, а навпаки витрачає власні ресурси на подорожі, книги, збір артефактів.

Цього літа я приїхала в австрійське містечко Брук-ан-дер-Мур, яке у 1263 році перезаснував за наказом чеського короля Пршемисла Оттокара ІІ Герборд із ФульмаГерборд із Фульштайна, який на той час вже встиг збудувати фортецю в Моравії і назвати поселення Фульштайн — на честь родинного гнізда Фульма. Він став першим бургомістром Брука, звів міські мури і укріпив замок на горі всього за кілька років. При ньому Брук став містом, а не поселеннямоппідум. Тим часом у двох із трьох книгах про Брук-ан-дер-Мур його ім’я навіть не згадують поряд з єпископом оломоуцьким Бруно, котрий діяв тут згідно з доручення короля, і позичив місту свого найкращого васала, бо знав, що той впорається. І той впорався дуже добре, зробивши занедбане поселення зразковим містом із оригінальною забудовою. Мури, які збудував Герборд, збереглися до наших часів. От на ці мури я й приїхала подивитися, з надією, що здобуду додаткову інформацію.

брук (1)

Вид на Брук-ан-дер-Мур

Фото надала авторка

У бібліотеці згадали, що в тому самому будинку в середньовічному підземеллі є міський музей, який відчиняють у разі потреби. Подзвонили до директора цього музею, і він невдовзі прийшов трохи здивований, що дві туристки з України хочуть знати більше про історію міста, і їх не влаштовує комерційна екскурсія по Бруку.

То була дуже велика кімната з нетинькованими стінами, вздовж якої стояли інформаційні стенди і нечисленні, хоча дуже цінні експонати, а посередині був замкнутий простір зі столом, де очевидно проводили конференції чи засідання місцевих любителів старовини, або лекції для школярів. Директором виявився молодий чоловік Гаральд. Дізнавшись про мету нашого візиту, він не міг збагнути чому люди, в чиїй країні триває війна, шукають сліди Герборда із Фульма по всій Європі. Він чув про нього, навіть написав у буклеті як про перезасновника міста. Але не знав, що його нащадки впливали на історію України упродовж 400 років, були видатними політиками і дипломатами. І що ми встигли відвідати навіть прабатьківщину Гербуртів — Фульм у Вестфалії та село Фульштайн у Моравії. Щоб написати книгу — це він міг зрозуміти, але важче зрозуміти кому ця книга потрібна. Бюргери з Брука нічим не кращі за бюргерів із Добромиля — він це теж розумів, однак на свій лад підтримував кволий вогник історичної пам’яті. І цей вогник тепер загорівся в його очах. 

Гаральд із Брука відчув, що він не самотній, бо вже наступного дня знайшов нам статтю про Герборда із Фульма австрійського дослідника з сусіднього міста Леобена. Саме ця стаття привела мене у Брук-ан-дер-Мур цього літа, де дуже фахово викладено діяльність стольника єпископа Бруно у Штирії. Я прочитала її ще торік. Впевнена, що пан Гаральд із Брука ще не раз допоможе нам і поділиться потрібною інформацією. Попри мовний бар’єр, ми знайшли спільну мову і встигли обмінятися знаннями.

Мораль мого допису така: хочете знати більше — їдьте туди, де все це відбувалося. Навіть якщо вам казатимуть, що там нічого немає. Ваша уява і небайдужі люди допоможуть відтворити історію. До слова, з гори від замку Брук-ан-дер-Мур виглядає достоту як Добромиль. Ми — частина Європи, а не її задвірки. І чим глибше сягаємо в минуле, тим міцніша наша впевненість не лише в українській присутності, а й у перемозі над варварами, які стирають минуле з нашої пам’яті, щоб зробити нас своїми рабами.

Дочитали до кінця? Підтримайте редакцію "Локальної історії" на Patreon!

Схожі матеріали

сео дідух

Дідух чи ялинка. Галина Пагутяк

Ю._Павлович_(1874-1947).Маковія._Хресний_хід_до_криниці

Мак, мед, вода… Галина Пагутяк

Halyna_Pahytiak.jpg

Київ об’єднав Україну

Путін в ролі Невського_960х560_1

Путін в ролі Нєвского. Нові російські історичні темники

21457858_1447147775355050_6477748975362317588_o

Вінценосний. Пам'яті Павла Загребельного

165902-uk

Путін воює і програє свою останню війну. Тімоті Снайдер про поразку Росії

Стус

Сновиди веселого цвинтаря. Віталій Ляска

бортники млин 02

Фахверковий млин у Бортниках. Золота галицька провінція

сео хрещення

Влада чи Церква, закон чи благодать? Початки російської автократії та української демократії