Добрий господар із Комарно. Галина Пагутяк

А цей господарський календар був опублікований уперше у 1876 році Владиславом Хоментовським, хоч міг стати в пригоді господарям ще наприкінці XVI століття, коли був створений воєводою познанським Яном Остророгом (Остроругом)1565 – 1622 власником містечка Комарно. Щоправда, той календар був для особистого вжитку, тому його й не видавали. Коли я писала про те, як побачила на ринку персики з Комарно, то й гадки не мала, яка глибока традиція ховається за комарненськими садами. Виявляється, магнат Ян Остророг, відомий як розважливий політик і воїн, був найкращим господарем у всій Червоній Русі, і єдиним, хто був наділений у ці неспокійні й трагічні часи тим, що ми називаємо екологічною свідомістю. 

Він брав у землі й віддавав землі, а не виснажував її задля прибутку. Утримання війська, витрати на оборону власності, поїздки, виховання та освіта дітей, придбання всіляких статусних речей вимагали постійного зростання доходів землевласників. Вони закладали маєтки, віддавали в оренду, продавали, спалювали ліси на поташ і на дрова для солеварень. Вони звикли брати і відбирати, навіть якщо йшлося про родинне гніздо, про яке слід було дбати дуже ретельно. Хоч пан Ян Остророг отримав у спадок Комарно від свого першого тестя Яна Милецького, подільського воєводи, і мав повно інших маєтностей, зокрема й у Львові, проте зумів побачити особливий потенціал у цьому не надто привабливому місці на болотистій рівнині.

Милецький володів Комарно з 1578 року, а Остророгом — з 1590-го. За 32 роки він виплекав у своєму заміському маєтку, котрий назвав Остроруг, зразкове господарство. Крім ставка, млинка і вишневого садка тут були оранжереї, пасіки, виноградники. Тут розводили коней, овець, велику рогату худобу, свиней, коней — усе, що потрібно для життя. І звичайно сіяли багато збіжжя й садили всіляку городину. А також насаджували тополі (бруньками тополі постачались аптеки), верби, ліщину, дуби. Ян Остророг не визнавав варварського методу випалювати лісові ділянки задля збільшення сільськогосподарських угідь. Він прислухався до голосу землі: що добре для землі, те добре і для людини. Видатний гуманіст розглядав людину не лише як вершину Творіння, а як частину Творіння, що повинна перебувати в гармонії з іншими творіннями. Він перший став влаштовувати зимівлю лебедів, підгодовував диких тварин у холодні зими, насаджував дерева вздовж шляхів. "Зрізати дуб, то все одно, що забити хлопа", — любив він казати. То не був снобізм творця Нового Версалю в Цуцулівцітепер Вільхівці біля Стрия Єжи Дідушицького1670-1730,власника міста Соколіва, який міг відрубати руку садівникові за зламану екзотичну квітку. А ознака здорового глузду людини, що досконало знала весь хліборобський цикл, особливості клімату, і цінність людського капіталу, в даному випадку селян та ремісників.

Практичність Яна Остророга, що залишив по собі як поезію, політичні трактати, потужний епістолярій, так і посібники з мисливства, розведення коней та бджільництва, можна пояснити його приналежністю до лютеранства, від якого він змушений був відмовитися заради політичної кар‘єри. Мати його так і не перейшла у католицтво і не схвалювала вчинок сина. Згадаймо лише кальвініста Миколая Рея з Журавно1505-15690, батька польської літератури, який написав надзвичайно людяну книгу "Життя порядної людини", що, мабуть, не втратить своєї актуальності, доки існуватиме людство.

Сільськогосподарський рік починався зазвичай із вересня. А у квітні, радить господар із Комарно, не забудьте випустити бджіл із вуликів, якщо розквітла верба, можна ще прищеплювати дерева. Ячмінь боїться морозів, тому сіяти його треба, коли розквітнуть яблуні, тобто в другій половині квітня, а часом навіть у травні. Вівцям слід давати посічену зелену траву, а худобі, аби поліпшити шерсть, давати солі, змішаної з попелом — на чотири мірки солі одну мірку попелу.

Можна вже відкривати оранжереї й теплиці, де ростуть фігиінжирА горілку починати гнати тоді, коли жаби почнуть відкладати ікру. Не забудьте почистити виноградники, хмільники і подвір’я, перевірити обладнання млинів. 

Про картоплю нічого не йдеться, бо її тоді ще не вирощували, але наскільки я пам’ятаю ніхто у нас у селі колись із цим ділом не поспішав. Садили її досить пізно, і викопували десь на Покрову, а не в серпні. Бо картопля — не ячмінь і не пшениця, не осиплеться на полі. І не можна сказати, щоб клімат дуже змінився. Просто нині інший темп життя людини. А природа має свій ритм і темп.

На початку XVII століття воєн, зокрема між шляхтою, не бракувало, і тут навіть дуже добрий господар міг залишитися голим і босим на румовищах своєї домівки, або й гинув сам, її захищаючи. Разом зі своїм досвідом. Тому книги, написані господарем із Комарно, що акумулювали його багаторічний аграрний досвід, чимало разів перевидавали у Польщі. Добре було би, якби їх переклали українською, бо це наша економічна історія, історія нашого хліба. І не лише історія, бо з порад успішного аграрія Яна Остророга варто скористатися.