"Справа нашого престижу". Ярослав Пастернак про потребу українського військового музею

Зорганізування у Львові музею воєнних памяток визвольної боротьби 1914-1921 років є в першу чергу справою нашого престіжу, як нації, свідомої своєї життєздатности та свого історичного завдання. Дальшою ціллю збирання воєнних памяток музейної вартости з великого часу є створення по змозі повного й живого образу визвольної війни у всіх її проявах на фронті, в етапі та запіллю. Нашим власним обовязком є недопустити до того, аби наші нащадки ходили виучувати поглядово історію великих днів та памятки по батьках, що її творили, хочби до польського історичного музею у Львові, де є вже чимала збірка таких памяток. Ідеальним і кінцевим завданням військового музею було б зілюструвати його збірками не тільки загально цілу добу війни, але й дати образ полевого і й запільного життя поодиноких частин Армії, полевих формацій і запільних ріжних відділів, — все те, по курсам, бригадам, полкам та іншим вищим та нищим тактичним чи адміністраційними одиницями.

Одначе требаб збирати також і такий матеріял, який представляв би воєнні трофеї та був би доказом успішних боїв Українських Армій на ріжних полях боротьби, а в дальшу чергу, не претендуючи зовсім на повноту, поучував би про військові і воєнні відносини, способи та средства наших противників. Тоді можна булоб побачити наглядно ріжницію в узброєнню та можнаб показати причини наших невдач.

Признати треба, що бувші члени українських Армій (УСС, СС., УГА, та Дієвої Армії УНР) давно вже узнали потребу зберігання памяток минулої боротьби та заложення у Львові центрального воєнного музею. За почином "Червоної Калини" заложено 1914 р. в Музею Наук. Т-ва ім. Шевченка такий відділ, який покищо животіє задля браку заінтересовання ширшого загалу наших бувших старшин, у яких находиться ще богато цікавого матеріялу, нерідко великої історичної вартости. Відділ той збирає: прапори, хоругви, вивіски команд, стрільну і січну збрую враз з приборами до чищення, ґазові маски, зразки крісових набоїв, скорострільні ґурти, сиґналові пістолі і ракети, складові части одностроїв і боєвого виряду, технічного і санітарного, дистинкції, медалі, памяткові відзнаки частин, перстені, части кінського наряду, технічні знаряддя, ріжні ужитокві предмети, дальше виряд полевих каплиць, памятки воєнного мистецтва (малюнки, рисунки, різьби, фотографії), мапи з зазначеними позиціями та шляхами походів, ситуаційні шкіцизамальовки, канцелярійні книги, печатки, акти, оповістки, записки, спомини, переписку та всякого роду особисті документи. Цей виказ збираних предметів не є ані повний ані виключний, а має тільки пригадати, що саме має памятокову, музейну вартість.

Однією із цікавіших пам’яток є синьо жовтий плюшовий прапор, дарований мешканцям Житоміру Корпусом залізно-технічних військ дієвої Армії УНР (кмдт. Підполк. Василь Бень) з нагоди заняття ним міста 17 лютого 1919 р. Один бік із синього плюшу, із вигаптованим синьо-жовтим тризубом монограмом УНР і таким-же написом у двох стрічках: "Хай живе вільна незалежна Мати Україна". Другий бік із жовтого плюшу, на ньому нашитий трираменний хрест із жовтої тасьми, перетканої золотим шихом, низом гаптований шовком помаранчевої краски напис у трьох стрічках: "Українському республіканському війську від вдячних громадян м. Житоміра". Прапор обшитий кругом золотий ґальоном з жовтими тороками, на усіх чотирьох рогах кутасики із срібним ядром; величина 117\86 см. (у відділі визвольної боротьби Музею НТШ у Львові).

Віддаючи річ до Музею, не можна забути на карточку, на якій належить подати усе памяти гідне про її походження і ціль, час зроблення чи вживання, військову частину і місце, бо часто через таку точну "метрику" сам собою незамітний предмет став важливою історичною памяткою чи документом. Відповідно опаковані предмети належить переслати чи передати до "Музею Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові", вул. Чарнецького ч. 24.