"Навчитися фотографувати легко". Поради для фотографів-початківців 1930-х років

<p>&nbsp;Степан Щурат. Автопортрет, 1930-ті роки</p>

Мимо всего серед нашої суспільности, а головно в нашому селі, фотографія ще дуже мало поширена. Наша сільська молодь все ще глядить на фотографію, як на щось надзвичайне й недоступне для неї, дарма, що навчитися фотографувати легко і треба тільки охоти, доброї волі і витривалости.

В сьогоднішньому житті фотографія має незвичайно велике значіння. Відограє важливу ролю й використовують її в різних напрямах. Наперед, майже нема ділянки науки, де вона не була б помічним засобом. Адже потребує її інженер, лікар, біольог, археольог, етнограф, географ, краєзнавець й інші. Журналістика в останніх часах прив’язує до неї першорядну вагу.

Потім, існує окреме фотографічне мистецтво, признане вже культурним Заходом за рівнорядне з усіми іншими родами плястичної творчости. Виходять окремі журнали, присвячені мистецькій фотографії, а мистці фотографи ілюструють своїми працями багато різних часописів і видань.

Вкінці, фотографія дає прожиток тисячам різних людей — передусім чужинцям. А нашим мабуть ще нічого не дала, бо замале в нас нею зацікавлення. Отже, треба й нам звернути свою увагу, щоби наша суспільність могла заспокоювати свої цього рода потреби.

А скільки культурної роботи, при якій необхідний фотографічний апарат, лежить ще облогом. Адже матеріальна сторінка нашої сьогоднішньої культури і давнини (етнографія, пам’ятки давнього будівництва) жде на те, щоби її закріпити світлинами. Цікаві види нашого поземелля ще мало відомі нам, бо годі кожному все оглянути в природі. Мандруючи, можемо утривалювати те, що самі бачимо, й ділитися нашими вражіннями  тими, яких доля прикувала до одного місця, а які також бажали б пізнати батьківщину бодай із ілюстрацій.

***

Що потрібне для ілюстрацій? Оце питання, яке кожному насувається. Всім, що хотять фотографувати, видається, що фотографія це щось незвичайне складне й коштовне. Тимчасом так воно не є і треба тільки в фотографічні процеси вглиблюватися помалу, кожну річ пізнавати докладно, щоби безліччю зайвих зразу для світливця відомостей не знеохотитися до діла. Щож торкається коштів, то вони тепер, коли багато фотографічних матеріалів в краї не такі надто великі, як це могло б на перший погляд здаватися.

Засадничо, для перших кроків у фотографії не треба багато річей. Конечні тільки:

1) Фотографічний апарат,

2) Фотографічний матеріял і світлофільтри,

3) Деяке приладдя.

<p>Реклама магазину з продажу фотоапаратів у Львові. 1930-ті рр.</p>

Різних родів фотографічних апаратів на фотографічному ринку тепер безліч, від якої відразу може нам у голові повстати хаос. Але для початківця найвідповідніший один рід апарату, який тепер дуже дешевий. Це т.зв. мішковий апарат на скляні платівки, або целюоїдні плівки.

***

Коли та як знимати? Найкраще знимати тоді,  коли сонце не надто високо на небі. Літком — ранками, або пополудні по 4 чи 5 год. Зимою — весь день. Тоді освітлення м’яке, тіні довгі та прозорі.

В таку пору беремо апарат, фільтри, статив, прослону з чорного матеріялу, платівки в касетах і таблицю до насвітлювання чи світломір та йдемо у природу шукати мотивів, бо спершу фотографічної штуки вчитимемося під голим небом. Найшовши те, що хотіли би зняти, шукаємо догідного місця для апарату. Мусимо пам’ятати, що сонце не сміє бути в нас за плечима, бо коли воно там, тоді предмети не матимуть плястики. Тоді не буде тіней, вони сховаються за предметами й ми не будемо їх бачити. Таке освітлення негарне й у фотографії називається плоским.

Коли ж найдемо добре місце й освітлення, уставляємо на стативі апарат і, прислонившися чорним платком від світла, докладно наводимо його на гостроту, обсервуючи його на матовому склі. Потім прислоною об’єктиву зменшуємо відповідно його отвір, щоби загострити перший плян і предмети, що находяться трохи дальше, бо ж знаємо, що неприслонений об’єктив нарисує нам гостро тільки ті предмети, що положені від нас у якійсь одній означеній віддалі, на яку наставлений апарат.

***

Багато приладдя на початок не треба. Крім камери, мусимо мати статив. Для апаратів 9 х 12 цм і 6 х 9 цм годиться сильний дерев’яний статив, для менших можна вживати металевого.

Для знимання потрібний ще й чорний платок з густого матеріялу, яким розглядаючи образ на матовому склі, прикриватимемо апарат і голову перед ясним світлом.

Все інше належить вже до темнички. Перш-за-все треба подбати нам за саму темничку. Може бути нею мала комірчина, якої двері ущільнено перед світлом, а може бути й наша кімната з одним вікном яке дається докладно заслонити. В темничці мусимо мати лямпу (електричну, на батерійку, нафтову) для червоного й зеленого світла. Червоні й зелені лямпові фільтри мусять бути виконані з доброго скла, бо гірші гатунки пропускають білі промені. Інший виряд уже невеличкий. Конечні три-чотири бляшані, емалізовані, скляні, або фаянсові мищини, защіпки до виявника й закріпника, дерев’яний козел з прорізами для сушіння платівок і кілька дерев’яних щипчиків для сушіння паперів. Само собою, жовті і білі пляшки та слоїки на речовини — потрібні, але їх легко розстаратися. Коли ж до цього додамо ще копіювальну рамку велечини наших платівок, матимемо все, з чим можна наразі вигідно й з успіхом працювати.

***

Покінчивши цю початкову науку, можемо братися за побільшування. А треба сказати, що щойно на побільшенні виступає повна краса знимки. Але техніка побільшування доволі трудна і про неї треба би писати окремо.