"Нас викидають насильно з наших хат і сіл". Звернення українців до ООН у 1945 році

ДО ЦІЛОГО КУЛЬТУРНОГО СВІТУ!

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ УКРАЇНЦІВ, ЗАМЕШКАЛИХ ЗА ЛІНІЄЮ КЕРЗОНА.

Ми, українці, мешканці української етнографічної території, положеної в горах Карпатах на захід від ріки Сяну, далі на північ над рікою Сяном і Солокією та на захід від ріки Буг, — території, яка рішенням Кримської КонференціїЯлтинська конференція − дипломатична зустріч лідерів США, Великої Британії й СРСР у лютому 1945-го, задля вирішення питань повоєнного ладу осталась у рамах відновленої Польської Держави, звертаємося цією дорогою до амбасад і урядів Великої Британії, Сполучених Штатів Америки, Франції, Швеції, Швейцарії, Туреччини та всіх інших Європейських і Позаєвропейських держав, звертаємося також особисто до Пана Президента ТруменаГарі Трумен – Президент США у 1945−1953-му, до Пана Премєра ЕтліКлемент Етлі − прем’єр-міністр Великобританії у 1945−1951-му і їх Міністрів Закордонних Справ, які опрацьовували, ухвалювали і підписували статут Об'єднаних Націй, звертаємося далі до всіх Голів і Достойників Християнських Церков, до Міжнародного Червоного Христа, до всіх Політичних і Гуманітарних Поступових Організацій у всіх краях і до сумління Цілого Прогресивного Людства з одним нашим відкритим листом у справі страшного безправ'я і насильства, яке чинять над нами, під керівництвом большевиків, військо і органи теперішнього польського уряду.

На основі рішення Кримської Конференції, згадана територія на північ і захід від лінії Керзона, має залишитися у рамках відновленої Польської Держави. Згідно з цим, українському населенню, яке в числі приблизно одного мільйона живе від найдавніших віків історії на цих теренах, мають прислуговувати всі конституційні й громадські права в польській державі.

Тутешнє українське населення не хотіло і не хоче під жодною умовою покинути свої землі і своїх дотеперішніх осель. Діється це з різних зрозумілих людських причин, але найголовніше тому, що в рамках Совєтського Союзу, куди нас хочуть вивозити і де мешкає вся решта українського, понад 40-мільйонного народу, наш народ не має забезпечених жодних національно-політичних, релігійних, ні соціяльних людських прав. 

<p>"Лінія Керзона"</p>

Тому з цілого приблизно мільйона українців, які мешкають за лінією Керзона, майже ніхто не хотів і не хоче від'їжджати добровільно до Совєтського Союзу. Ціле українське населення цих теренів висловилось майже однодушно за те, що не хоче виїжджати, але хоче остатися на своїх дотеперішніх місцях, у своїх батьківських оселях і хоче користати з належних йому громадських прав. 

Офіційно ж в урядових договорах проголошено, що це є добровільне переселення. Ми, українці, отже, дотримуємось цієї урядової постанови про добровільне переселення. Однак, представники польського і большевицького урядів намагаються перевести не добровільне переселення, а примусове виселення. Большевицько-польські переселенчі комісії проголошували впродовж цілого минулого року щораз нові реченці виїзду та провадили в цій цілі широку пропаґанду, але майже ніхто з українців не хотів виїжджати. Тоді представники польського і большевицького урядів почали організовувати з поміж польського населення озброєнні банди й наказували їм нападати на українські села, щоб у цей спосіб змусити терором до виїзду.

Наслідком цього впродовж останнього року, а головно на весні 1945 р., нападали на українські села численні озброєнні банди, яким явно помагала урядова, державна міліція й інші урядові чинники. Ці озброєні банди, разом з міліцією і частинами війська, спалили впродовж минулого року на цих теренах кількадесять українських сіл, а багато більше пограбували і понищили. Діяли при тому страшні злочини масових мордів і вбивств. У деяких селах вбили банди й державна міліція по сто двісті й більше людей впродовж одного дня. Били до крови, тортурували і вбивали також жінок, старих і дітей. Живих людей, часто навіть немовлять, кидали прямо в огонь.

Патронували той людоїдській терористичні акції частини большевицьких прикордонних військ НКВД, які переходили часто в різних місцях на новоутворений кордон між Польщею і УССР, стаціонували на цьому боці та помагали всіляким терористичним бандам ламати опір і оборону українського населення перед терором і виселенням. 

Однак і цей довготривалий терор організованих банд державної міліції не зламав волі українського населення залишитися на своїй землі.

Під натиском нечуваного терору записався на виїзд тільки невеликий процент людей. Але й ті, як записувались, робили це під примусом. Виїжджати однак не хотіли, тікали й ховалися. А ті, яких таки вивезли, поверталися часто вже по короткому часі через кордон, до своїх рідних осель, якщо їм вдалося втекти з концентраційних таборів, до яких большевики вивозять звідси українське населення. 

Українське населення, доведене до крайности, зорганізувало власними силами загальну збройну самооборону проти цих польсько-большевицьких банд. Ціле населення стало солідарно до рішучої оборони. Збройні частини Української Повстанчої Армії /УПА/ й самооборони відбивали з успіхом у багатьох випадках напади банд і міліції.

Також серед польського народу відозвались з часом розумні голоси, які засуджували терористичні протиукраїнські напади, як ганебні й шкідливі для інтересів польського народу.

При допомозі завзятої збройної самооборони українського населення і, з другої сторони, під впливом усвідомлюючої акції розумніших патріотичних кіл польської суспільности, вдалося по довшому часі у місяцях травні і червні 1945 р. зліквідувати в більшості випадків терористичні напади банд і криваву польсько-українську боротьбу.

Діються всі ті безправства й злочини над нашим народом в той час, коли всьому світові проголошено засади Атлянтійської Хартії, чотири величні свободи президента Рузвелта, статут нової міжнародної Організації Об'єднаних Націй, названий міністром СтеттініюсомЕдвард Стеттініус – державний секретар США у 1944−1945 роках "світлою інституцією нового вільного світу" коли Президент Трумен проголошує початок Золотого Віку Свободи Людства, а найвизначніші державні мужі Великої Британії проголошують ті самі величні засади й запевняють своїм словом і честю, що будуть стояти твердо на стороні права і справедливости в світі.

Тим часом у відношенні до українського народу, як цілості, і до нас, мешканців теренів, положених за лінією Керзона, зламано явно й потоптано не тільки зобов'язання, наложені статутом нової міжнародньої Організації Об'єднаних Націй, але й знищено навіть найскромніші засади християнської моралі й примітивної людської гуманности. Нам відмовляють навіть того права, яке має забезпечене в культурних демократичних країнах світу кожна звірина й кожна жива істота.

Нас викидають насильно з наших хат і сіл, б'ють до крови й до смерти жінок, дітей і старих, кидають у вогонь живих людей, навіть немовлять, відірваних від грудей матерів, арештовують наших священиків і епископів, грабують наше майно, стягають з бідних сільських жінок останню подерту сорочку, змушують виїжджати проти нашої волі до Совєтського Союзу на поневіряння і загибіль. У нас є багато сіл, які цілими місяцями перебувають з усім своїм мізерним добром, з жінками й дітьми у вогких лісах, де в землі, в дебрах і водах змушені ховатися від дикого нелюдського терору, ні у час нападів середньовічних кочових орд.

Ми, українці, жителі теренів, положених за лінією Керзона, боремося разом з цілим українським народом всіма силами проти цих насильств, не жалуючи трудів і крови, глибоко переконані в тому, що наші безсмертні жертви в цій жорстокій боротьбі дадуть на добре й користь всього людства, загроженого небезпекою тотальної тиранії, тим разом мальованої на червоно. 

Одночасно звертаємося оцим відкритим листом до Всього Культурного Світу в надії, що всі свободолюбиві народи й усі культурні, гуманні люди, до яких дійде наш голос, відізвуться на нього та підтримають героїчну боротьбу нашого народу проти варварського, людоїдського знищення, яким грозять нам большевицькі тирани. 

В першу чергу звертаємо наш голос до тих представників великих західних демократичних потуг, які проголосили й підписали наведений у витягах, на початку цього листа, статут Організації Об'єднаних Націй, в якому урочисто обіцяють вони боронити права народів і права людини.

Звертаємося до них з протестом, скаргою та гарячим апелем, щоб допомогли вони своїми силами перевести в життя проголошені від них великі засади людської Свободи й Справедливості. 

В місяці жовтні, 1945 р.

ПРЕДСТАВНИКИ ВСІХ ВЕРСТВ УКРАЇНСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ЗА ЛІНІЄЮ КЕРЗОНА.