Обжинки, закоски, шарварки, супраги

"Обжинки", "закоски", "заорки", "шарварки", "толоки", "супраги" та інші види колективної взаємодопомоги посідали важливе місце в побуті українців. Звичаї колективної взаємодопомоги були поширеними ще з часів Русі.

Зазвичай до толоки залучали людей тоді, коли робота була під силу тільки більшому колективу. Або ж скликали толоку в екстремальних ситуаціях, наприклад, коли у когось згоріло житло, або тяжко захворів господар, а треба зорати поле чи зібрати врожай. У такому разі люди зверталися по допомогу до "миру".

В етнографічній літературі зафіксовані випадки, коли за один день громада зводила церкву, гуртом підіймали важкі дзвони на дзвіницю чи відновлювали села після воєнних дій.

Супрягу використовували при потребі зорати землю. Нерідко одна сім’я не мала повноцінної тяглової сили. Тому селяни об’єднували тяглову худобу та необхідну робочу силу людей (плугатар, погоничі) та сільськогосподарські знаряддя.

Традиції колективної взаємодопомоги збереглися і до сьогодні, щоправда, в набагато менших масштабах і інших формах. Як це було в давнину можна побачити на давніх світлинах, які зібрали дослідники Локальної історії під час експедицій.