Осип Курилас — живописець стрілецького побуту

Отаман Гриць Коссак (1882–1939) присутній одразу на трьох полотнах. Уродженець Дрогобича, напередодні Світової війни працював директором школи в селі Ясениця-Сільна. Очолив І курінь УСС, пізніше став комендантом легіону. Це були останні дні Коссака на чолі стрільців — навесні на посту його замінив полковник Антін Варивода. Під час українсько-польської війни в ранзі полковника очолював ІІІ Корпус УГА та її тилові служби. Далі його чекав табір інтернованих у Чехословаччині. Року 1924 переїхав до Радянської України. Викладав у Харкові та Дніпропетровську. На початку 1930-х потрапив під першу хвилю масових арештів. Відбув заслання, оселився у Москві. Там його вдруге арештували й розстріляли.

Отаман Сень (Семен) Ґорук (1873 – ?). Народився у Снятині, закінчив Коломийську гімназію та Львівський університет. Редагував часопис "Руслан", був одним з організаторів "Соколів". Коли Коссак очолив І курінь, то Сень Ґорук — ІІ. Брав участь у боях на Маківці, над Стрипою та на Лисоні. Опинився у російському полоні, після повернення — серед організаторів Листопадового зриву. При формуванні Галицької армії очолив штаб її Начальної команди. Року 1920 більшовики його заарештували в Києві. Перебував у таборі Кожухів під Москвою, звідтіля відправлений на Соловки. Подальша доля невідома.

Сотник Василь Дідушок (1889–1937). Родом із Золочівщини. Очолив сотню, яка першою вийшла на фронт, згодом командував І куренем УСС. У бою під Семиківцями влітку 1915-го Дідушкові хлопці взяли в полон 1,2 тисячі російських солдатів. Року 1917 вступив на службу до Центральної Ради, очолював штаб комендатури Києва та Корпусу січових стрільців. На початку 1930-х перебрався до СРСР. Далі все стандартно: арешт, суд, вирок, розстріл в урочищі Сандармох.

Стрільцем був і його брат-близнюк Петро Дідушок1889–1937. Розрізнити Дідушків на портретах можна завдяки борідці-еспаньйолці, яку на початку війни запустив Василь. Під час Визвольних змагань Петро був секретарем Директорії, брав участь у Паризькій мирній конференції. Як і брат, потрапив до СРСР, де будував кар’єру в аерофлоті. Його також вороги вбили в Сандармоху.

Василь Дідушок (праворуч) і сотник Дмитро Вітовський (1887–1919). Народився у селі Медуха Станіславівського повіту, випускник гімназії у Станіславові та правничого факультету Львівського університет. Був одним із засновників "Січей", організовував втечу Мирослава Січинського з в’язниці, який відбував покарання за вбивство галицького намісника Анджея Потоцького. Вітовського вважають ідеологом стрілецького руху. Керував часописом "Шляхи" та "Стрілецьким пресовим фондом", розвивав українське шкільництво на Волині. Проти ночі 1 листопада 1918 року став одним з організаторів Листопадового зриву. В уряді ЗУНР — державний секретар військових справ. Брав участь у Мирній конференції в Парижі, на зворотному шляху його літак розбився під Ратибором.

Осип Курилас хоч і був старший за офіцерів, портрети яких малював, пережив їх усіх. Після війни він працював у художній школі Олекси Новаківського1872–1935, по його смерті очолив цей заклад. Року 1952 103 твори Куриласа на стрілецьку тематику, що перебували у фондах Українського художньо-декоративного музею, знищили. Фото з його "ательє" опинилося в архіві Бойової управи УСС у Відні. По війні цю збірку викупило Братство УСС у США. Надалі її зберігав дослідник історії УСС, колишній усус Степан Ріпецький. У 1990-х родина Ріпецького повернула фото в Україну. Спершу вони потрапили до редакції бродівської газети "Голос відродження", відтак до Бродівського краєзнавчого музею.