Микола Івасюк "В’їзд Богдана Хмельницького до Києва"
14:32, 29 березня 2021
Картину створив відомий майстер історичного живопису Микола Івасюк (1865–1937). Художник народився 14 квітня 1865 року в містечку Заставна на Буковині. Навчався у Мюнхенській та Віденській художніх академіях. Тривалий час жив у Чернівцях, допоки 1926-го не переїхав до Києва. Повіривши в золоті обіцянки радянської влади, Івасюк швидко розчарувався у "такій Україні". У вересні 1937 року радянські спецслужби заарештували художника за участь в "українській націоналістичній терористичній організації" та роботу на німецьку розвідку. Того ж року 25 листопада Івасюка розстріляли. Похований у Биківнянському лісі. Посмертно реабілітований 1980-го
Над картиною "В’їзд Богдана Хмельницького до Києва" Микола Івасюк працював понад двадцять років. Розміри полотна, закінченого 1912-го, – 4х5,78 м. Нині картину експонують у Національному художньому музеї України в Києві.
На полотні зображено момент урочистого в’їзду гетьмана Богдана Хмельницького до Києва в грудні 1648 року. Яскраво одягнений гетьманський почет майже в’їжджає в портал храму, де його вітають церковні владики. Втім справжня зустріч мала б відбуватися в Софійському монастирі, тогочасній резиденції київського митрополита. Тоді Хмельницький мав би зістрибнути з коня ще перед монастирською брамою і йти по благословення. "У кадр" картини також не потрапили спудеї Київської академії, які співали на честь Хмельницького врочистих кантів, порівнюючи його з Мойсеєм.
Пафос тріумфу, який колоритно передав художник, насправді приховував майбутній конфлікт, що повільно визрівав поміж гетьманом і митрополитом, між міщанами й козаками. Вже за три роки, невдоволені самоправством амбітних козацьких політиків, православні архієреї та магістрат із не меншою помпою вітатимуть у місті литовські війська Януша Радзивілла. У результаті Київ так і не стане столицею козацької держави, поступившись Чигирину.
Богдан Хмельницький, гетьман Війська Запорозького (1596–1657). Хмельницький в’їхав до давньої столиці Руси-України та священного центру східного православ’я як справжній тріумфатор. У нього за плечима вже було три переможні битви, у яких козацьке військо вщент розбило армію Речі Посполитої. Саме тоді він повернувся з-під оточеного Замостя, блокаду якого довелося відкласти через настання зими. Козацька шабля ще ніколи не сягала так далеко на захід. У Києві Хмельницький чекатиме на послів від польського короля та сейму, які привезуть пропозиції миру. Втім повсталі їх відкинуть.
Паїсій, патріарх Єрусалима та всієї Палестини (? – 1660). Паїсій зупинився у Києві дорогою до Москви, де сподівався отримати від тамтешнього царя кошти для свого патріархату та Гробу Господнього. У Хмельницькому він бачив сильного союзника для майбутньої війни з Кримським ханством та Османською імперією. За легендами, перебуваючи в Києві, він розгрішив Хмельницького від усіх майбутніх гріхів і здійснив інтронізацію, наділивши його титулом "пресвітлого володаря й князя Русі".
Сильвестр Косов, митрополит Київський, Галицький і всієї Русі (1600–1657). Косов походив із білорусько-литовської шляхти, посівши митрополичий престол після смерті Петра Могили. Був продовжувачем програми свого попередника, послідовно зміцнюючи київське православ’я і шукаючи шляхів до конфесійного замирення в Україні. Церква мала від Хмельницького цілковиту підтримку та сприяння, але сам митрополит мав складні стосунки із гетьманом (очевидно, через його повторні одруження), які ще більше ускладнилися після козацько-московського союзу 1654 року. Косов навіть відмовився його визнати.
Жінки в лівому куті. Серед тих, хто зустрічали гетьмана, Івасюк зобразив трьох жінок у дорогих очіпках. Прототипами стали дружина художника, німкеня Цецилія Юнг (ліворуч), та дочки Олександра й Олена. Після арешту художника його сім’ю заслали до містечка Конаково (тепер Тверської області РФ).
Позаду козацької старшини помітно козака в білій кучмі. Фактично – це автопортрет Миколи Івасюка. У доньки художника Олени зберігся ескіз цього фрагмента.
Бунчук і прапор. Хмельницького супроводжує поважна кавалькада генеральних старшин і полковників. Одразу за ним несуть знаки гетьманської влади, котрі відтепер є символами нової держави (Війська Запорозького): корогву із золотою лиштвою, у середині якої на пурпурному картуші зображено герб Хмельницьких ("Абданк") і бунчук із позолоченим навершям і пасмом кінського волосся. У руках гетьман тримає коштовну булаву.
Трофеї. Під ноги православним владикам гетьман кидає символи своїх перемог – трофейні прапори з білим польським орлом і литаври, захоплені в битвах під Жовтими Водами та Корсунем влітку 1648 року. За лаштунками цієї сцени залишилися казкові скарби: золото, срібло, коштовний посуд, зброя та гармати, що потрапили до рук повстанців після Пилявецької битви. Сучасники оцінювали їх у декілька річних бюджетів Речі Посполитої.
