"Вони радше не атакуватимуть". Огляд книжки "Усі війни Лари" Войцеха Яґельського
14:27, 27 липня 2022
Такі книжки можуть бути ще одним видом зброї для українців проти росіян — попередженням. "Усі війни Лари" — це історія сім’ї чеченської жінки на фоні двох воєн її країни проти Росії. Видавництво "Човен" видало книжку ще 2019 року. Однак з 24 лютого 2022-го історія Лари набула для українців нової актуальності. Читаючи про російські злочини у Чечні, до яких методів бойових дій вдавалися росіяни, що при тім Кремль транслював у медіа — ви неодноразово дивуватиметеся тому, як точно все це про нашу теперішню війну проти росіян. Розповіді Лари — інколи слово у слово нагадують свідчення уцілілих українців. Так чеченці з минулого надсилають нам зброю, якою не можна знехтувати.
Росіяни завжди гірші, ніж ви про них думали. Гірші, ніж можна було подумати. Сьогодні багато українців ненавидять російських окупантів і ця ненависть абсолютно зрозуміла й логічна. Однак вона повинна зберегтися і після того, як Україна виграє війну. Лише це дасть надію, що зло від Росії більше ніколи не повториться.
Польський репортажист Войцех Яґельський розмовляв з Ларою за столом МакДональдса у Швейцарії. У цю країну жінка виїхала слідом за двома синами, яких колись рятувала від війни. Те, що розповідає чеченка є катастрофою її сім’ї і країни. Сини Лари вбереглися від росіян у Чечні, однак загинули у війні у Сирії. Так російська агресія їх наздогнала далеко від дому.
"Мрії існують не для того, щоб здійснюватися, бо так вони одразу помирають, — відповіла вона. Мрії існують для того, щоб ніколи не переставало хотітися жити. І щоб нагадувати про це".
У 1991 році Росія, не маючи виходу, визнала незалежність колишніх республік радянського союзу. Однак відмовилася визнавати незалежність Чечні, стверджуючи, що вона була частиною Росії. Тому у 1994-му, коли чеченці оголосили, що тепер будуть окремо, вторглися на їхню територію. Тривога через можливість воєнної загрози, роздуми про те, нападуть чи ні, про які розповідає Лара, перегукуються з відчуттями українців у передчутті війни.
"Сказав, що найважливіше, це щоб люди почали готувати підвали для укриття. На всяк випадок, бо сумнівно, щоб росіяни вирішили напасти на місто. Вони радше не атакуватимуть, поступляться, а президент якось із ними домовиться".
Росіяни, врешті напали. Та досить швидко тоді стало зрозуміло, що чеченці дадуть гідну відсіч. Через два роки російська армія відступила. Однак вже через три роки повернулася. І ось тут — один з найважливіших уроків, які можна винести з чеченських воєн — спроможність домовлятися між собою настільки ж важлива, як і здатність протистояти росіянам.
"Росіяни, які з першої спроби не повалили чеченців на землю, не збиралися миритися з поразкою. Відступили, але тільки для того, щоб дочекатися сприятливої нагоди і вдарити ще раз. Вони терпляче спостерігали, як чеченці перегризають одні одним горлянки, гинуть у братовбивчих битвах, розбазарюють накопичений капітал захоплення і співчуття".
Те, що росіяни зробили з Чечнею потім — мусить бути застереженням. З одного боку у Чечні у 90-ті не було громадянського суспільства. Сьогодні в Україні воно є. У цьому — наш щит, значення якого важко переоцінити. Але з іншого, російські методи інформаційно-психологічних операцій на цій війні — небезпечні, ніж будь-коли до цього. В умовах емоційної нестабільності від новинних стрічок, у не до кінця зрозумілих обставинах, від втоми і виснаження, українцям особливо варто пильнувати свій спільний знаменник. І навчитися бути терпимішими одне до одного.
Книжку "Усі війни Лари" уже не вдасться купити на сайті видавництва "Човен". Однак ще легко можна знайти у книжкових онлайн-крамницях. І зробити це варто. У 2015 році книжка була номінована на премію Ришарда Капусцінського – найпрестижнішу польську репортажну нагороду.
Схожі матеріали
"Козацький Марс". Уривок з книжки Олексія Сокирка про державу та військо Козацького Гетьманату
Детальніше
