"Творчість – це наше право від народження". Огляд книги "Кімната снів" Девіда Лінча
12:13, 20 листопада 2021
"Кімната снів" – це докладна й захоплива мандрівка внутрішнім світом одного з найкрутіших режисерів сучасности Девіда Лінча. А заодно – американськими кіноіндустрією і культурою. Особливого комфорту цій подорожі додає переклад Євгена Ліра й Остапа Українця. Книга побачила світ 2020 року у "Видавництві Жупанського"
Біографію Девіда Лінча писали авторка й автор: критикиня і журналістка Крістін Маккена та сам Лінч. Книга складається з розділів, які описують різні етапи життя та творчости режисера, насамперед роботу над його фільмами. Писали так: спочатку Маккена збирала свідчення від усіх причетних до життєвих періодів кінорежисера й укладала всі розповіді в текст; а потім Лінч переповідав усе те саме, але зі своєї перспективи. Тому ця книжка, як зазначають автори в передмові, – це своєрідних діалог людини із власною біографію.
"Я завжди застібав горішній ґудзик сорочки, оскільки не люблю, коли вітер – чи взагалі будь-що – торкається моїх ключиць. Це мене доводить до сказу. Навіть не знаю чому. Можливо, то була одна з причин носити краватки – аби захистити шию"
"Кімната снів" нагадує сценарій для документального кіно. Читаючи цю книжку, ніби бачиш, як Лінч, його друзі, родичі чи сусіди вмощуються у крісло на чорному тлі й розповідають історії про режисера. З переломними періодами, з яскраво-білими лініями, коли працював над серіалом "Твін Пікс", із чорними, коли взявся за "Дюну". Оповідь ведуть, починаючи від дитячих ігор Девіда з друзями в його рідному Бойсе і до реквізитів та спецефектів в останньому фільмі.
Розповіді про життя Девіда Лінча, як і годиться, дуже американські, з характерними висловлюваннями та світоглядом. Книга сподобається тим, хто любить американську ретро-естетику.
"1950-ті ніколи не полишили Лінча. Матері в бавовняних сукнях з довгими рукавами, що усміхаються, витягуючи свіжі пиріжки з пічки; широкоплечі батьки, що смажать м’ясо на барбекю у спортивних футболках чи прямують на роботу у костюмах; усюдисущі сиґарети – у 50-х курили всі; класичний рок-н-рол; вечірні офіціантки, що несуть милі маленькі чашки; дівчата у коротких шкарпетках і шкіряних туфлях, у светрах і складчастих спідницях в шотландську клітинку – всі ці елементи належать до естетичного запасу Лінча"
Хроніку життя Девіда Лінча допомагають малювати уяві чорно-білі світлини, які розбивають розділи книги. Уся книга –стилістично чудова. Навіть просто погортавши її, можна здогадуватися, що йдеться про когось, хто спеціалізується на темряві.
"Якось я був на вечірці разом зі Спілберґом і сказав йому: “Тобі пощастило знімати речі, які подобаються мільйонам людей. Те, що роблю я, подобається кільком тисячам”
"Кімната снів" – це біографія людини, абсолютно зануреної у свій світ і його творче вираження. Лінч – як клубок харизми, талантів і працелюбности. Такий набір допоміг йому реалізуватися не тільки як кінорежисеру, а й як художнику, чиї картини виставляли в найвідоміших галереях, чи навіть музиканту, який виступав перед тисячними авдиторіями.
Однак така заглибленість у себе, певно, завжди мусить мати якісь недоліки щодо сприйняття зовнішнього. Роздумуючи про некінематограф, Девід інколи виглядає поверховим чи навіть лукавим. Практикуючи трансцендентну медитацію та пропагуючи мир і любов у всьому світі, Лінч взяв участь у флешмобі Ice Bucket Challenge й кинув виклик… Владімірові Путіну.
А у розповідях Лінча про поїздки до Східної Європи помітний ефект, який в американців чи західних європейців часто викликає ця частина світу. І який для людей Західного світу добре пояснює магнетизм Совєцького Союзу колись і Росії сьогодні. Що для одних було пеклом на землі, для інших – просто екзотика.
"Коли ми з Анджело прибули до Праги, там досі усім заправляли комуністи. Ідеш собі вулицею, заглядаєш до крамниці з одягом, бачиш чудові полиці з темного дерева, а на них – щонайбільше три светри. Всюди порожнеча. Похмурість. Ніхто до тебе не озивається. Коли заходиш до готелю, в коридорі стоять нафарбовані проститутки – просто фантастика. Ще розумієш, що всюди камери і мікрофони, просто відчуваєш це. Я лежав у ліжку та дослуховувався, намагаючись уловити високі частоти. Мені там подобалося"
Головний мотив книги – свобода. Свобода творчости, самореалізації і життя: як на першій світлині, що на обкладинці, де кількарічний Девід – у багнюці з голови до ніг. Лінч по-дитячому безпосередній, вражає дивакуватістю, але завжди емпатійний. Його "кімната снів" здатна мотивувати й надихати. І особливо буде цікавою, звичайно, тим, хто знає і любить його фільми.
Книгу "Кімната Снів" Девіда Лінча можна купити тут.
Схожі матеріали
"Козацький Марс". Уривок з книжки Олексія Сокирка про державу та військо Козацького Гетьманату
Детальніше
"Необачно трактувати Донбас як регіон, який є ворожим до цінностей Революції Гідності”, – Гіроакі Куромія
Детальніше
