“Є злочини, про які не можна мовчати”. Огляд книги “Жінка без гробівця” Мартіна Поллака
07:00, 24 квітня 2021
Пауліна Баст – звичайна жителька містечка Лашко у Словенії. Після Другої світової війни, під час етнічного конфлікту, її забрали з дому югославські партизани й поховали в невідомій братській могилі. Пауліна була тіткою австрійського письменника Мартіна Поллака. “Жінка без гробівця” – це книжка про її, а тому і його історію. Наприкінці 2020 року книгу в перекладі Наталки Сняданко видало українською Видавництво Старого Лева
Мартін Поллак походить з австрійської родини націонал-соціалістів. Рідні письменника так і не зреклися своїх поглядів і ніколи не визнали провини. “Коли не стало моєї бабусі, з якою я багато років не розмовляв, то приїхав до Амштеттена, де вона жила. Двері відчинив мій дядько, молодший брат мого батька. Перші слова, які він сказав: “Вона померла як німецька жінка”, – розповів Поллак в інтерв’ю виданню “Локальна історія”. Власне важкий родинний спадок письменника є лейтмотивом книги. Водночас автор майстерно розмотує клубок територіальних, політичних і соціально-економічних змін, які відбувалися у Європі на початку і в середині ХХ століття.
“Німці власноруч подбали про занепад німецькомовних меншин у Східній і Південній Європі, впроваджуючи свою злочинну і позбавлену огляду на інші національності расистську політику”, – Мартін Поллак
Причину й обставини смерти Пауліни, Мартінової тітки, довелося шукати глибоко в бентежних передвоєнних роках у Словенії. Свідків тих подій майже не залишилося. Однак Поллак деяких знайшов і встиг з ними поспілкуватися. Утім здебільшого у своєму розслідуванні-реконструкції він опирається на документи і статті тогочасної преси. За допомогою газетних текстів автор зміг досить докладно відтворити і мікро-, і макроісторію.
Поллак пише чесно, не намагаючись додумати того, чого йому знайти не вдалося. Тому у книзі немає прямої мови чи діалогів. Однак читаючи текст, ви точно не клюватиме носом.
Українцям, які мають досвід спільного проживання на одній території з поляками і шлейфа, що відтоді досі тягнеться, буде особливо цікаво читати про схожі проблеми між словенцями і німцями. Поллак показує складність стосунків між обома народами впродовж багатьох десятиріч. Пауліна Баст, попри те, що ніяк не могла зрозуміти, чому не повинна спілкуватися зі словенськими сусідами, поряд з якими у Лашко прожила все життя, і навіть вийшла заміж за словенця, зрештою заплатила за це життям.
“Згодом на словенців, які почували себе німцями, уже не дивилися так поблажливо. Усіх, хто вибрав для себе німецьку ідентичність або навіть був просто налаштований пронімецьки, назвали зрадниками, ренегатами і німаками, словенською німчурі, або немшкутарі”, – Мартін Поллак
Пауліна була тихою і скромною жінкою, яка ніколи не цікавилася політикою, не втручалася у міжнаціональні сварки і в останні дні навіть не виходила з дому. Однаково любила і своїх братів-націоналістів, і друзів-словенців. Поллакове дослідження невідомої історії його родини показує, що є злочини, про які раніше чи пізніше обов’язково треба буде говорити. І цей приклад – універсальний.
Книгу “Жінка без гробівця” можна купити тут.
