“16 сигар на день”. Огляд книжки “Черчилль і Орвелл” Томаса Рікса
16:40, 7 травня 2021
“Був холодний і ясний квітневий день, і годинник вибивав тринадцяту годину”. Після того, як цим реченням Джордж Орвелл розпочав свій роман “1984”, так само зробили сотні інших авторів. І ще мабуть стільки ж розпочнуть. “Черчилль і Орвелл. Битва за свободу” авторства лавреата Пулітцера Томаса Рікса – це історичний нон-фікшн і одна з перших книг, яку видала Лабораторія. Саме з цієї книги у багатьох читачів і почалася любов до цього видавництва.
Аби написати “Червиль і Орвелл” Томас Рікс проаналізував листування головних героїв із родичами й колегами, їхнє дитинство й спогади друзів. А також зібрав деталі з маловідомих творчих доробків і публічних виступів. Внаслідок портрети легендарного прем’єра і культового письменника вийшли об’ємними, відвертими й живими.
Рікс детально описує, як Друга світова війна стала зоряним часом для Черчилля. Так, ніби він чекав її все життя. Адже ще наприкінці 30-их він терпів політичні поразки і викликав хіба роздратування в опонентів.
… аж до 1939 року Черчилля вважатимуть, як підсумував історик Тоні Джадт, “неймовірно талановитим аутсайдером: він надто хороший, щоб його ігнорувати, але надто незвичний і ненадійний, щоб його призначити на високу посаду
Та вже за кілька років Черчилль надихав увесь світ на опір нацистській армії. Дуже ймовірно, що якби не війна, і не та особлива роль й величезна заслуга у ній, Черчилль залишився б в історії хіба як нарцис, прикрий, нахабний буркотун.
Вибуховий і запальний Вінстон звик перебувати у центрі уваги, він мав викликати захват. Тому вже ближче до завершення війни, коли американські генерали перебрали командування на себе, втратив увесь свій запал. У серпні 1944-го в його близької подруги Вайолет Бонем Картер навіть склалося враження, що перемога у війні, яка наближається, йому майже не цікава. Як вона висловилася у своєму щоденнику – “не викликає захвату”.
Зрештою Томас Рікс так і пише: “Британці часто схильні хандрити, коли їх відсувають на другий план”.
Друге прем’єрство Черчилля було жахливою помилкою. Доживав старий політик ні в чому собі не відмовляючи і все більше віддаляючись від центру політичних подій.
Один із його військових радників підрахував, що Черчилль викурює приблизно 16 сигар на день. “Мене вражало, що він може стільки курити й так багато пити й лишатися при здоров’ї”, - згадувала Елеонора Рузвельт
З Джорджем Орвеллом усе навпаки. На відміну від низького товстуна прем’єра, високий і худий письменник наприкінці життя із літературного закулісся вийшов на передній план. В антологіях 1920-30-их про нього навіть не згадували. На відміну від, наприклад, Олдоса Гакслі чи Герберта Уелса. Однак “Колгосп тварин” і “1984”, які він написав останніми, все змінили, зробивши Орвелла великим.
Черчилль і Орвелл не були знайомі, але взаємно захоплювалися одне одним. Повага до прем’єра втілилася в імені головного героя роману “1984” Вінстон.
Якщо молоді літа Черчилля минули в гонитві за владою й визнанням, то Орвелл присвятив їх пошуку своєї основної теми. Урешті-решт він її знайшов: зловживання владою. Цей мотив простежується в усій його творчості, від ранніх текстів і аж до самого кінця
Томас Рікс розповів історії героїв своєї книги, майстерно переплітаючи їхні біографії. Це добре написаний репортажний текст. Чудовий переклад Дарини Березіної лише підсилить враження від читання.
Книгу “Черчилль і Орвелл. Битва за свободу” можна купити тут.
