У Прикарпатському університеті розробили комп’ютерну гру про Стефаника
Вперше у гру-вікторину зіграють 23 квітня усі школи територіальних громад Прикарпаття, переможці отримають призи від розробників.
У Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника презентували комп’ютерну гру-вікторину “Шлях Василя Стефаника”. Її розробили до 150-річчя від дня народження письменника.
Про це повідомляє Укрінформ.
Ідея створення гри-вікторини виникла рік тому. Над нею працювали науковці чотирьох кафедр Прикарпатського університету. Розробники зазначають: гра призначена для учнів, вчителів, студентів та їх викладачів. Також гру можна використовувати у школі під час вивчення творчості письменника, аби перевірити знання учнів. Головна мета – популяризація творчості Василя Стефаника.
“Унікальна настільна мапа дозволяє нам умовно мандрувати життєвим шляхом Василя Стефаника – від його народження до смерті. Умовним персонажем цієї гри є Карпатська рись – символ Прикарпатського університету, в яку перевтілюються учасники комп’ютерної гри і умовно мандрують мапою від початку до кінця. Карпатська рись кожному із гравців задає по 20 запитань. Віртуальна мандрівка відбувається під супровід автентичної покутської музики і переносить усіх в епоху кінця 19 початку 20-го століття”, – розповів професор кафедри української літератури факультету філології, доктор філологічних наук Олександр Солецький.
Гра-вікторина має кілька категорій. Так, у розділах “Життєпис” та “Світлина” учасникам треба розпізнати, з ким контактував Василь Стефаник та де перебував за своє життя. У категорії “Слова” необхідно розпізнати діалектне значення слова з конкретного тексту письменника, а у “Почерк” – прочитати рукописну фразу письменника і обрати правильний варіант відповіді. У розділі “Твори” потрібно розгадати зміст новел.
Розробники гри зазначають: не намагались охопити всю творчість письменника, а обрали лише 7 художніх текстів.
“Фактично, ми зробили діалогову систему. Замість того, щоб відповідати на нудні питання ми маємо ігровий сценарій”, – вважає доцент кафедри комп’ютерних наук та інформаційних систем факультету математики та інформатики, кандидат технічних наук Віктор Ровінський.
Вперше у гру-вікторину зіграють 23 квітня усі школи територіальних громад Прикарпаття. Шість переможців отримають призи від розробників вікторини.
Науковці Прикарпатського університету планують розширити вікторину, щоб у ігровій формі учні могли перевіряти свої знання і про інших українських письменників.
Василь Стефаник (14 травня 1871 - 7 грудня 1936 років) – український письменник, майстер експресіоністичної новели, громадський діяч, політик. Посол (депутат) Австрійського парламенту від Королівства Галичини та Володимирії.
Народився 14 травня 1871 року в селі Русів Івано-Франківської області в сім’ї заможного селянина. Навчався у Снятинській міській школі, потім у польських гімназіях у Коломиї та Дрогобичі. Там зазнав чимало знущань і принижень. Зокрема, через невеликий зріст не зміг досягнути рукою дошки, що висіла на стіні. Вчитель почав так бити хлопця по руці, що вона одразу спухла, а коли ще й учні почали глумитися з побитого, він втратив свідомість, після стресу хотів накласти на себе руки.
Був виключений з Коломийської гімназії через участь у таємному творчому об’єднанні “Покутській трійці”.
У 1892 році, по закінченні Дрогобицької гімназії, вступив до медичного факультету Краківського Університету, та поступово втрачав зацікавлення медициною і зрештою у 1900-му покинув університет. Це лише ускладнило його стосунки з батьком – той остаточно відмовився утримувати сина.
У 1904 році одружився на дочці священика, посла Галицького сейму Ользі Гаморак. Серед інших гостей на весіллі були присутні Іван Франко, Лесь Мартович, Марко Черемшина, Володимир Шухевич.
З 1910 року разом з дружиною й трьома синами переїхав до рідного села, у якому жив до кінця життя.
З 1908-го й до розвалу Австро-Угорщини був депутатом австрійського парламенту від радикальної партії. Усю свою громадсько-культурну діяльність спрямовував на піднесення самосвідомості народу західноукраїнських земель, відчуття кровної спорідненості з усім українським народом.
У 1916 році Стефаник повернувся до літературної творчості, яка тривала до 1933-го.
У 1928-му радянський уряд з метою пропаганди призначив письменнику персональну пенсію, від якої Стефаник відмовився у 1933-му, коли довідався про штучно створений голод і переслідування української інтелігенції. Дізнавшись про цю ситуацію, митрополит Андрей Шептицький призначив письменникові пенсію від Української греко-католицької церкви. Кажуть, що Стефаник попросив касира видати призначену суму дрібними монетами. З великою торбиною мідяків письменник вийшов на майдан і роздав милостиню жебракам з проханням помолитися за убієнних голодом українців.
Останні роки життя письменник тяжко хворів. Помер 7 грудня 1936 року, похований у рідному селі.
Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що художниця створила геопоетичну карту з віршами Ліни Костенко.
