Тайхо Кокі: великий птах з українською ознакою

Імператорський кубок

Високий, елегантний та підприємливий, – так говорили про Маркіяна Боришка – батька майбутнього чемпіона. Виходець із села Рунівщина Полтавської губернії ще на початку ХХ століття виїхав із земляками на острів Сахалін, де цар щедро роздавав землі, сподіваючись витіснити японців. У боротьбі за острів Сахалін розділяли навпіл, вели за нього війни й почергово окуповували обидві країни. 

<p>Тайхо Кокі з дружиною в день весілля</p>

Однак Боришкові постійна зміна влади не завадила завести ферму, одружитися з японкою і стати батьком 4 дітей. Середнього сина назвали Іваном. Проте в серпні 1945 року радянські війська захопили японську частину острова. Майже 400 тисяч японців та корейців евакуювали до Японії, решта теж незабаром покинула острів. Серед них – і дружина, і діти Боришка. 5-річний Іван назавжди попрощався з батьком. Той житиме ще довго, до 1960 року, навіть не здогадуючись, що дружина замінила слов’янське ім’я на Кокі й синові дала своє прізвище – Ная. А головне, що тепер це вже кремезний парубок, який за крок до здобуття головного трофею у сумо – Імператорського кубку.

<p>Тайхо Кокі</p>

Рік 1961, фінальний поєдинок. За кілька секунд стане відоме ім’я переможця. Умови прості: глиняний ринг – дохьо – діаметром 4,55 м, 2 спортсмени, які замість білизни обмотані 9-метровими мавасі (спеціальний пояс, що обв’язують навколо стегон 3–4 рази) та 2 правила: змусити суперника доторкнутись будь-якою частиною тіла до рингу, звісно, окрім стоп, або ж виштовхати його за межі.

Сумоїсти прополоскали роти та кинули під ринг сіль – обидва жести символізували очищення і початок двобою. Потім присіли навпочіпки один навпроти одного, суддя змахнув віялом – обидва кинулись в атаку. Тайхо викрутився з рук суперника, різко вхопився за його мавасі, підняв і, зробивши кілька дрібних кроків, виніс за ринг. Все, перемога! Глядачі не могли повірити: щойно на їхніх очах Кокі Ная здобув найвищий та пожиттєвий титул — йокодзуна — лише у 21 рік. Такого молодого чемпіона за всю історію сумо ще не було.

“Сумо – це шахи. Але якщо шахісти можуть дозволити собі подумати над кроком, то тут треба реагувати миттєво. Японці вважають, що сумо складається із трьох чинників: сили, техніки й духу. Якщо всі вони сходяться – виходить великий чемпіон. Я називаю таких людей генетично обдарованими”, – розповідає Сергій Коробко, засновник Федерації сумо України, який сам підготував два десятки чемпіонів світу. 

<p>Підготовка до змагань &ndash; гра в шашки го</p>

“Помилка століття”

Тайхо прийшов у сумо 75-кілограмовим підлітком, тому перемоги здобував винятково завдяки техніці. Зріст 187 см був теж значною перевагою. Аби з’явилась сила, потрібно було набрати вагу. Основна страва у школі сумо — чанконабе — густий суп, зварений із кількох видів м’яса, риби та овочів. Аби примножити калорії, його їдять зі щедрими порціями рису, запиваючи кількома літрами пива. На професійний ринг Тайхо вже вийшов з вагою 150 кг.

Тайхо називали найкращим борцем сумо післявоєнного періоду, – його фото зі срібним кубком над головою регулярно з’являлись у пресі. Мабуть, найгарячішим був період, коли йому вдалось провести переможну серію із 45 боїв. Перед 46-м сумоїст був у піднесеному настрої, втім у карколомному кидку суперник виштовхав Тайхо з рингу. Наступного дня в газеті з’явилося фото, де ноги обох суперників були за межами майданчика. Почали закрадатись сумніви щодо суддівського рішення. Після цього сталася безпрецедентна подія — в сумо ввели відеоповтори. Ще раз переглянули запис — Тайхо таки мав перемогти. Цей момент журналісти назвали “помилкою століття”, яка насправді тільки посилила всенародне захоплення.

Сумоїст купався в любові японців, існував навіть жарт: “Якщо спекотного дня у публічній лазні немає людей, то це означає, що повз проходив Тайхо”. Популярності сприяв ще один чинник: “Він був дуже вродливим, його називали найгарнішим чоловіком Японії, фактично секс-символом”, — розповідає Сергій Коробко. Але не тільки жіночі серця танули від образу сумоїста, діти взагалі його боготворили. “Бейсбольна команда, Тайхо, яєшня” — ця трійця перетворилася на приказку, яка найточніше описувала вподобання молодих японців 1960-х років.

Національний герой Японії і вода з української криниці

Тайхо був національним героєм, слава про якого виходила далеко за межі острова. Коли 26-річний чемпіон одружувався, то лише журналістів зібралось 200 осіб, не кажучи вже про 1 000 гостей. У медовий місяць молодята поїхали на 10 днів до Європи і вже незабаром на сторінках британських таблоїдів з’явились фото чемпіона. Оскільки сумоїсти зобов’язані з’являтись на людях у традиційному одязі, поява японського велетня у лондонських пабах викликала у папараці нечуваний інтерес.

Яскравий політ Тайхо тривав 11 років, а коли зачастили травми і поразки, сам вирішив покинути сумо. На його рахунку було 32 Імператорських кубки – нечуваний показник в історії сумо. З таким досягненням не соромно було піти з рингу в 31 рік. “У молодості я вважав, що на дахьо зариті гроші і слава. Лише потім я зрозумів, що в ньому захована душа Японії”, — передає слова сумоїста Зорігто Саханов  –  російський підприємець, який особисто знав Тайхо.

Спортсмен заснував свою школу сумо, втім проблеми зі здоров’ям переслідували його, — вочевидь, дались в знаки калорійна їжа, надмір алкоголю та фізичні навантаження. Перший ішемічний інсульт трапився вже у 37 років, потім — кількарічна реабілітація. Справи у школі перейняв зять Тайхо, а чемпіон зосередився на коментуванні матчів сумо та благодійній діяльності – найчастіше дарував телевізори чи автомобілі, укомплектовані для забору донорської крові.

Чи був колись Тайхо в Україні? Донька сумоїста – Міеко Ная – стверджує, що ні. Втім Сергій Коробко запевняє: “У 1965 році сумоїст приїздив до Радянського Союзу з показовими виступами. Перша запинка була якраз в Одесі, власне, як і перший бій. Наступним містом стала Москва”. Видання The New York Times стверджувало, що саме під час цього турне спортсмен “начебто шукав координати свого батька, але безрезультатно”.

<p>Онук Тайхо &ndash; Ная Коносуке</p>

Історичний візит на батьківщину мав відбутись 2003 року. У Харкові запланували турнір з сумо, посольства обох країн з’ясовували найменші деталі, але сумоїст не приїхав. Не дозволили лікарі – надто далека дорога, ризикувати здоров’ям національного героя японці не стали. Натомість приїхав журналіст і вони разом із Сергієм Коробком навідались до села Рунівщина. “Він набрав жменю землі, зачерпнув води з криниці й відвіз Тайхо”.

Чемпіон помер у статусі непереможного, адже рекорд із 32 Імператорських кубків побили через 2 роки, 2015-го. У наші дні родина покладає найбільші надії на 19-річного внука Тайхо – Ная Коносуке – зростом 188 см, який вже перетнув позначку 170 кг. Нещодавно видання The Japan Times написало, що “зважаючи на його розміри і те, як покращуються його навички боротьби, він може потрапити в топовий дивізіон ще до 20 років”.