Обличчям до моря. Незалежна Україна Юрія Липи

"Простір без границь і перепон"

"Українська нація вже на початку свого існування показала себе торговельною і мореплавницькою, — не стратила свого потягу до моря і торгівлі, навіть за найгірших своїх часів", — написав Юрій Липа у праці "Призначення України". 

Спроба українців збудувати самостійну державу в 1917—1921 роках змусила їх серйозно зайнятися проблематикою свого Півдня. Справа видалася нелегка. Регіон був етнічно строкатим, українське життя — організоване слабко, інші політичні гравці також поклали на нього око. Однак ледь не від самого початку Української Революції Південь перебував у полі зору її очільників: створювали відповідні управлінські органи, на флоті та у прибережних містах розгорталася українізація. 

Того разу українська команда програла. Але мрія про море не зникла. У міжвоєнній Галичині традицією стало Свято українського моря — вшанування того дня, коли Чорноморський флот підняв синьо-жовті прапори. Діяв пластовий курінь "Чорноморці", одним із натхненників якого був Роман Шухевич. Мариністичні мотиви лунали в літературі та публіцистиці. Не все було безхмарно — багато хто не розумів потреби думати про далеке море, коли вдосталь проблем безпосередньо "тут". Повідомлення у газеті "Діло" про одну з таких акцій закінчувалась констатацією: "Жаль лише, що публика не виповнила салі".

Майбутній автор "Чорноморської доктрини" знав про море не з книжок чи чужих розповідей. Він виріс в Одесі, у родині уродженця Керчі Івана Липи. У юності Іван відбув 13-місячне ув’язнення за спробу "відірвати Малоросію від Великої Росії", потім поєднував лікарську практику із громадською діяльністю, був міністром в УНР. Юрій теж обрав лікарський фах, встиг повоювати в лавах Армії УНР, опинився на еміграції та став відомим передусім завдяки прозовим і поетичним творам. Проявив себе і як політичний мислитель — багато років активно співпрацював із "Літературно-науковим вістником" Дмитра Донцова. Але не залишився в тіні головного редактора, а знайшов власний шлях. 

Під час навчання у Познанському університеті Юрій Липа ініціював створення студентської корпорації "Чорноморе". Більшість її членів — колишні вояки українських армій, що тепер сіли за парту. Лунали морські нотки і в його творчості. Один із героїв новел — галичанин, якого в революційний час доля закинула до Одеси. У тексті є такий фрагмент: "Море — це був простір без видимих границь і без видимих перепон, не раз лагідний і відкритий для всіх, навіть найслабіших, а проте небезпечний. Під ногами людини тут була завжди прірва і знищення. Плюскіт хвиль нагадував про смерть".

Шляхом Мітрідата і Святослава

Протягом 1938—1941 років Юрій Липа видав три праці з геополітики: "Призначення України", "Чорноморська доктрина" та "Розподіл Росії". Це не програмові твори з чіткими висновками, а радше роздуми на обрану тему. Автор намагався створити каркас для новітньої української ідеології, опираючись на своє розуміння історії регіону та кризи в тогочасній Європі. Шкалу координат "Захід–Схід" він пропонував змінити віссю "Північ–Південь". 

Джерело цього підходу виводив із минулого. Понтійський цар Мітрідат IV Євпатор підкорив землі від Кавказу до Дніпра, контролював Чорне та Азовське моря. Завдяки цьому збирав великі податки, а отже, міг утримувати боєздатними армію та флот. Успішну військову експансію поєднував з ефективною дипломатією. Київський князь Святослав Завойовник, аби захистити власну економіку та подолати конкурентів, влаштовував походи на південь. Він зняв із порядку денного хозарське питання, а отже, знищив непідконтрольні Києву торговельні зв’язки Скандинавії та Сходу, спробував опанувати болгарські землі й навіть мав намір перенести сюди свою столицю. Подальші приклади — від часів Дмитра Байди-Вишневецького та Богдана Хмельницького. Липа наголошував на їхніх військових та дипломатичних інтересах у Молдові, на Дону, у відносинах із Кримським ханством та Османською імперією. Тож і успіх майбутньої власної держави бачив у просуванні на південь та співпраці з причорноморськими країнами. 

В есеї "Геополітичні орієнтири нової України" читаємо: «"Опертя на Чорне море!" — клич українських державних інтересів від старокиївських дружин до полків "запорожців" 1918 року, що займали Крим. Чорне море — для чорноморських країн! І в першу чергу найбільш органічно з ним пов’язаної землі України. Чорноморська доктрина — запорука розвою нового європейського економічного та культурного центру». Важливу роль у цій політиці відводили Кримському півострову. У "Призначенні України" Липа зазначив: "Таврида — це ключ до панування над водами Чорного моря". А ще зацитував Степана Рудницького: "Без володіння Кримом вже не могутність, а й самостійність Української держави мусить бути дуже проблематичною". 

Без Росії

Липа виводив морську культуру України з трипільських часів. Наш народ повинен зіграти згуртовувальну функцію в чорноморському регіоні, який цілісно перетворюється на "фортецю" з осердям у Тавриді-Криму. Така конфедерація забезпечить доступ до Перської затоки, а отже, й опанування торговельною магістраллю "Атлантика — Індійський океан". Ця "геополітична синтеза" стає неодмінною умовою здобуття Незалежности.

Углиб континенту йдуть "шляхи" — річки Дністер та Дон. "Фортеця" має "брами" — дунайську, каспійську та південнуБосфор і Дарданелли. "Мурами" Липа називає західні береги Каспійського моря, калмицько-саратовські пустелі та русло Волги, болотисті пущі витоків Дону і Дніпра. А на заході та півдні — Карпати, Балкани й Анатолію. Цей єдиний простір потребує волі до єдности та динаміки. Її дасть політична сила, яка візьме на себе історичну відповідальність. Ця роль відведена Україні — бо саме на її територію припадає "широке склепіння" "фортеці". Наша держава може стати одним із найважливіших логістичних вузлів у світі, точкою перетину світових комунікацій. Важливим союзником має стати Болгарія. Кавказький регіон, визволений і об’єднаний, буде трампліном в експансії на південний схід. А Туреччина стане "фундаментом" "фортеці".

Ця концепція давала шанс вирватися за рамки вибору йти з Польщею проти Росії чи з Росією проти Польщі. Такий собі третій шлях, обґрунтований історичними й економічними чинниками. Щоб підвищити наш статус, Липа пропонував перенести православний патріархат із Царгорода до Києва.

А де ж місце Росії у цій "фортеці"? А ніде! Росію треба витиснути з Чорного моря. Це позбавить її впливу на країни Балтії та не дозволить зазіхати на Крим. Нашим союзником у трикутнику Оренбург — Казань — Волгоград публіцист бачив державу Ідель-Урал. Росія ж стане добрим сусідом лише тоді, коли повернеться у свої етнічні межі — приблизно до кордонів середньовічного Великого князівства Московського: "Бо коли держава гноблення, хаосу і руйнування — Росія — зостанеться, то це означає: нема України — центру порядку, багатства і гідності. Україна — це могильник російської імперії. Не можемо уявити собі інше майбутнє. Україна, маючи геополітичне опертя на Чорному морі, може існувати. Але існувати й розвиватися може лише тоді, коли не допустить суперництва на Півночі". 

Дія на століття

Року 1940 Юрій Липа разом із директором Варшавської міської публічної бібліотеки Левом Биковським і професором Іваном Шовгеневим батьком Олени Теліги заснував Український Чорноморський інститут. Їм тоді було відповідно 40, 45 і 76 років. "До справи УЧІ я докладався як науково-організаційний діяч, — пригадував Биковський. — Липа розглядав цю проблему ідейно та глибше. Він вважав, що інститут повинен не лише теоретизувати, а й займатися політично-організаційною діяльністю в напрямі об’єднання причорноморських народів".

Інститут видав кількадесят наукових праць та публікацій. Їх друкували по кількасот примірників на папері, придбаному на чорному ринку, без погодження з нацистськими цензорами. "Не говоримо про реальну дію тільки на сьогодні чи на позавтра. Мусимо мати підстави до реальної дії на століття", — написав Липа в передмові до атласу "Чорноморський простір". Він навіть їздив до Одеси, вивчав питання перенесення установи туди. Далі ініціював створення ще й Океанічного та Суходольного інститутів. 

Влітку 1944 року газета "Львівські вісті" опублікувала репортаж про відвідини лікаря у "галицькому Монако", Яворові. Там ідеться: "Входимо до ждальні. Тут зацікавлює нас на стіні невеличка рукою рисована мапа Чорноморських країв. Здається, нема такої мапи в ніякого більше лікаря. І коли б ви не знали, куди оце зайшли – то ця маленька мапа зразу вам скаже, що за цими дверми ординує лікар і письменник, поет і філософ, доктор Юрій Липа". Через два тижні більшовики вибили нацистів з Галичини. Ще через місяць Липа загинув від рук чекістів. УЧІ відновив діяльність на еміграції — у Західній Німеччині. Означення "Чорноморський" у назві змінив на "Морський", претендуючи на розширення кола своїх інтересів. Очолював його археолог Михайло Міллер, а Лев Биковський був головним рушієм.