100 років з дня народження Василя Левковича

Сьогодні виповнилося 100 років з дня народження Василя Левковича, останнього полковника УПА, командира Воєнної округи “Буг”, кавалера Золотого хреста бойової заслуги.

Народився Василь Левкович 6 лютого 1920 р. у с. Старий Люблинець на Любачівщині (нині Підкарпатського воєводства, Польща). У 4-річному віці залишився сиротою і виховувався в багатодітній родині дядька.

У 1938 р. стає членом ОУН, проходить військовий вишкіл. З початком німецько-радянської війни у 1941 р. входить до складу похідної групи ОУН під керівництвом Омеляна Грабця «Батька». З літа 1942 р. став заступником організаційного референта Дубнівського окружного проводу ОУН. З 1943 до 1946 р. в лавах УПА, під псевдо “Вороний” пройшов шлях від чотового до командира воєнної округи УПА “Буг”. В цей час під його командуванням було близько 6 000 повстанців. Брав участь у десятках боїв, в одному із яких в червні 1944 р. під Буськом був поранений в плече.

17 грудня 1946 р. Василь Левкович захоплений у криївці біля с. Яструбичі (нині Радехівського р-ну Львівської обл.). Намагаючись знищити повстанські документи задихнувся від диму і таким чином потрапив живим у полон до радянських спецслужб.

Засуджений Військовим трибуналом військ МВС Київської області до найвищої міри покарання. Відбув весь термін – 25 років у радянських виправно-трудових таборах. Брав участь у повстанні політв’язнів. На Воркуті у 1957 р. одружився із політув’язненою Ярославою Романиною, членикинею ОУН, районовою провідницею Українського Червоного Хреста. Василь Левкович жодного разу не пішов на співпрацю з радянською владою і каяття. Був звільнений з Дубравного табору 7 грудня 1971 р.

Мешкав у Червонограді на Львівщині, працював на шахті. Не визнавав себе громадянином СРСР, і узяв паспорт лише незалежної України. Вже на волі вимагав перегляду вироку й визнання його військовополоненим, а не контрреволюціонером. Не маючи права на радянську пенсію працював у шахті до 72 років.

Реабілітований 20 січня 1997 р. 5 березня 2008 р. у Львові Василю Левковичу вручили Золотий хрест бойової заслуги УПА ІІ класу, яким він був нагороджений наказом УГВР від 15 березня 1946 р. Отримував 1500 грн. пенсії. Тоді ж депутати Львівської обласної ради надали Василю Левковичу фінансову допомогу, за яку родина придбала житло у Львові. Тут він провів останні роки життя.

Помер 13 грудня 2012 року на 93-му році життя. Похований на Личаківському кладовищі на Полі почесних поховань. Залишив спогади “Сторінки з пережитого комбатантом УПА”.

Урочиста академія із вшанування Василя Левковича відбудеться 6 лютого 2019 р. о 13.00 в Науковій бібліотеці ЛНУ імені Івана Франка.