Таке слово смачне – Варяж. У ньому чується щось давнє, загадкове… Так називається містечко між Сокалем і Белзом. Щоправда, тепер уже давно село. Цікаво, що Варяж є і в Пермському краї Росії. Сумніваюсь, що галицький Варяж заснували вихідці з Пермщини, як і вікінги. Містечко Варяж знане з 1419-го року, а Маґдебурьке право отримало в 1538-му.

Добиратись сюди треба, маючи при собі документи особи, бо на під’їзді до села шлях пантрують прикордонники – кордон із Євросоюзом видко з дороги. А ще над дорогою шмигають прудкі барвисті птахи – бджолоїдки.

Ще кількасот метрів й уже в самому селі раптом перед очима постає жива картина Вільяма Тернера – у тихих водах чарівного ставка відбиваються кілька обрисів хатин і велична сильветка барокового храму. Щоправда, коли під’їжджаєш до мурів старовинного костелу, картина виявляється не такою романтичною. Велетенська будівля стоїть без даху і руйнується… Костел з останніх сил тримає небо над колишнім містечком.

Три століття це був чи не найпишніший храм Галичини. Костел святого Марка у Варяжі побудував у 1688 – 1693 роках дідич містечка, фаворит короля Яна ІІІ Собєського Марек Матчинський. Тут діяв монастир піярів і колеґіум.

Відомо, що величний храм зводив архітектор Войцех Лєрнатович за проектом Яна Міхала Лінка. Колись споруда була вищою, але в 1796-му році костел потерпів від пожежі і його відновили зі значно нижчим дахом та вежами.

Мене найбільше вразило, що величезний храм від абсиди нагадує корабель, бо поступово розширяється і вивищується, зростаючи до помпезного фасаду, чим нагадує загадковий, покинутий всіма, Летючий Голландець, корабель привид…

Крізь шпарини в дверях видно сліди фресок на понівечених стінах, виконані в 1810-му році відомим художником Станіславом Строїнським. Над входом видніється напис: “Si enim caelum et caeli caelorum te capere non possunt guanto magis Domus haec guam aedificavi tibi”. У перекладі – “Ось небо та небо небес не обіймають Тебе, що ж тоді храм той, що я збудував?” У храмі був похований його фундатор.

До 1951-го тут була Польща, а потім Сталін виміняв в поляків цю частину Галичини, віддавши західні бойківські Бескиди. З приходом безбожної влади костел перетворили в склад і крамницю. За будівлею не доглядали, відтак у вісімдесятих обвалився дах, потім склепіння підвалин…

Пані Марія, що мешкає в будинку поруч, розповіла про відвідини костелу візитерами з Польщі. Але, на жаль, ні поляки, ні українська влада не беруться за реставрацію. Храм святого Марка у Варяжі поволі помирає, перетворюючись на груду битої цегли. Краса без майбутнього. Треба поспішати бачити, поки ще стоять стіни і відбиваються у тихих водах ставка витончені вежі.

До речі, це пам’ятка національного значення, але яке це має значення…

Травень 2020 р.

Читайте ще

Меденичі. Успенська церква (св. Параскеви)
Меденичі. Успенська церква (св. Параскеви)
Оброшине – осердя зими
Оброшине – осердя зими
Покровська церква у Поршні
Покровська церква у Поршні
Кривавий Спас. Пирятинська трагедія
Кривавий Спас. Пирятинська трагедія