Штучні ювілеї міст: так зване “860-річчя Снятина”

Найпоширеніша версія про появу Снятина на сторінках письмових джерел говорить, що місто вперше згадується у “Іпатіївському літописі” 1158 року, коли галицький воєвода Коснятин Сірославич відбивав напад колишнього звенигородського князя Івана Ростиславича (Берладника) на південне прикордоння Галицького князівства і Попруття. З цим же боярином краєзнавці пов’язують і появу назви по міста над Прутом (Снятин = Ко-снятин). 

Початок “традиції”

1930 року в Станіславові (суч. Івано-Франківськ) з’явилася невелика брошура місцевого краєзнавця Генриха Сейдлера “Снятин: монографічний нарис”. Вже в другому реченні своєї праці автор ствердив “У війні Ярослава Галицького з Іваном Ростиславичем Берладником … перейшло місто (Снятин) у руки того останнього в році 1158-му…”. Ця оригінальна теза залишилася непомічена сучасниками, але їй судилося зіграти свою роль в майбутньому. Через чверть століття праця польського автора потрапила в поле зору снятинського журналіста А. Шидловського. Під її впливом останній опублікував 23 липня 1958 року в газеті “Прикарпатська правда” статтю під назвою “Снятину 800 років”. Такий “ювілей” міста над Прутом автор “обґрунтував” тим, що “історія зберегла згадку про нього (Снятин) ще з 1158 року в найдавніших списках Іпатіївського літопису”. Незабаром побачили світ газетні публікації історика А. Рузанова. В них розвивалися ідеї Г. Сейдлера і А. Шидловського. А 26 жовтня 1958 року місцева влада організувала офіційне святкування 800-річчя Снятина. Початок традиції було закладено. 

Чергові “ювілеї”

Після офіційного святкування радянською владою 800-річного ювілею Снятина датування першої згадки про місто 1158 роком почало приникати в академічні праці – “Українську Радянську Енциклопедію”, “Історію міст і сіл Української РСР” та інші видання. Згодом її підхопили українські діаспорні діячі, а за ними й  сучасні українські історики і краєзнавці. Продовжилася і традиція відзначення ювілеїв – 2008 року Івано-Франківська обласна адміністрація організувала масштабні заходи з нагоди 850-річчя Снятина, науковці провели конференцію, а Національний банк випустив ювілейну монету із зображенням герба міста і боярина Коснятина Сірославича. 2018-го снятинці відсвяткували черговий ювілей – 860-річчя міста. В результаті – і в офіційних документах і в наукових працях, і на електронних ресурсах 860-річний ювілей міста сприймається вже як очевидний факт.

Що говорять джерела?

Всі адепти “860-річної історії” Снятина одноголосно твердять, що перша згадка про місто над Прутом – коли його мав захищати галицький воєвода Коснятин Сірославич від військ Івана Берладника – знаходиться в “Іпатіївському літописному зводі”. Літопис справді містить інформацію і про Коснятина, і про похід Івана в південно-східну частину Галицького князівства. Про першого сказано в повідомленні, датованому початком 1157 року: “В той же час … прислав Ярослав по Берладника князя Святополка і Коснятина Сірославича з великою дружиною”. Другий згаданий восени 1158-го, коли він “пішов на Кучелмин … а звідти на Ушицю”.

Очевидно, саме ці дві різні за змістом події дослідники трактують як “похід Івана Берладника на Снятин і оборону міста Коснятином Сірославичем”. Необхідно наголосити, що жодних підстав для такого твердження немає. У першому випадку літопис інформує тільки про те, що галицький князь в першій половині 1157 року відправив свого воєводу до двору Юрія Володимировича в Київ, щоб добитися видачі Івана Берладника. Ця місія була невдалою, тож Іванові вдалося зберегти свободу. В другому випадку руський книжник повідомляє, що восени 1158-го Іван наніс удар у відповідь – напав на прикордонні галицькі міста Кучелмин (тепер село Ломачинці Сокирянського р-ну Чернівецької обл.) та Ушицю (тепер село Стара Ушиця Кам’янець-Подільського р-ну Хмельницької обл.) . Через опір гарнізону Ушиці Берладник припинив похід і повернувся до Києва. Жодного слова про участь в цих подіях Коснятина Сірославича немає. Треба також підкреслити, що відстань від Кучелмина і Ушиці до Снятина по прямій лінії становить не менш як 100 км. Тому немає жодних підстав говорити про якісь військові дії над Прутом.

Штучність ювілею

Уважний аналіз літописних повідомлень дозволяє чітко і однозначно ствердити – під 1158 р. в “Іпатіївському літописному зводі” немає жодної інформації про Снятин. І хоча археологічні дослідження свідчать, що перші поселення на території сучасного міста з’явилися найпізніше в ХІ столітті, жоден ранній руський літопис не згадує про місто під назвою “Снятин”. Вперше така назва зустрічається аж в 1382 році в “Хроніці” Янка з Чарнкова. Відтак, місту над Прутом в 2018 році було не 860, а “всього лише” – 636 років.

Позначки:історична географія, міста, пам'ять, традиції