Климентій Шептицький. Мученик, який врятував сотні

09:48, 30 квітня 2021

1920.jpg

70 років тому, 1 травня 1951 року, о 21:30 лікарі медичного корпусу в’язниці у Владимирі на Клязьмі констатували смерть отця Климентія — Казимира графа Шептицького, екзарха Російської Греко-Католицької Церкви, архімандрита монахів-студитів, рідного брата митрополита Львівського та Галицького Андрея. Згідно з офіційним медичним актом, в останні роки життя Климентій страждав від загального артеріосклерозу, гіпертонії, декомпенсованої вади серця і "старечої немічности". Насправді ж здоров’я архімандрита підірвали жорстокі допити й нелюдські умови життя у неволі. Через ці пережиті знущання Церква вшановує отця Климентія як священномученика

66158920_510662933036133_6235135827559579648_n.jpg

Іван Матковський

літературознавець, дослідник історії родини Шептицьких

Klemens Szeptycki.jpg

Блаженний священномученик Климентій (Казимир граф Шептицький)

Усі фото із книги Івана Матковського "Біографія. Блаженний священномученик Климентій Шептицький"

Отець Климентій Шептицький провів у російській неволі чотири роки, аж до самої смерти. Його ув’язнили в червні 1947 року як духовного лідера Церкви українців-католиків. Брат митрополита Андрея очолив УГКЦ 1945-го після масових арештів серед єпископату й організовував спротив проти ліквідації Церкви. Щоб зупинити його діяльність, сталінський тоталітарний режим вивіз 78-річного старця за тисячі кілометрів від Львова й запроторив у в’язничні мури поволі помирати.

Ким був отець Климентій? Якою була доля людини, яку перед вступом до чернечої келії вважали успішним адвокатом і політиком та називали найбільшим лобістом Галичини в Австро-Угорській імперії?

22.jpg

Герб Шептицьких

Чому Шептицькі вважали себе поляками

Майбутній отець Климентій Казимир Шептицький народився у сім’ї графа Яна Кантія Шептицького герба Власного та Софії Людвиги Цецилії з графів Фредро з Плешевич герба Боньча. Подружжя мало багато дітей, Климентій був шостим. 

Найстарший брат Климентія — Роман — став митрополитом Андреєм і очолив Церкву українців-католиків. Ще один — Станіслав — удостоївся слави у Першій світовій війні на фронті з Російською імперією, керував відновленням війська Речі Посполитої, очолив польське міністерство оборони. Олександр (Олесь) і Леон пішли стопами батька, були аристократами та зем’янами. Двоє братів загинули мученицькою смертю під час Другої світової війни: Леон — від рук більшовиків, Олесь — німецьких загарбників. Іще двоє — Стефан і Юрій — померли дітьми.

Шептицькі вважали себе поляками. Якщо до сучасного польського народу може належати кожен, хто задекларує таку належність, то в період І Речі Посполитої на це могла претендувати лише шляхта. До поляків також належали князівські родини руського походження — Вишневецькі, Чарторийські, Пузини та інші.

ZP_ASZ_F_K6_0_0_030.TIFF.tif

Ян Кантій граф Шептицький. Фото зроблене 24 грудня 1901 року

Модерна польська нація почала формуватися у ХІХ столітті. Її частиною стали й польськомовні селяни римо-католицького визнання. Водночас як народ формувалися українці. Поняття "русин" поступово зникало, колишні русини почали називати себе "українцями".

2.jpg

Софія з Фредрів графиня Шептицька

У ті часи в багатьох родинах точилися дискусії про те, до якого народу долучитися. Виникла традиція: дочки належать до тієї національности, що й мама, а сини — до того народу, що тато. Національний кордон на Галичині, як тоді жартували, проходив через подружнє ліжко.

Згідно з тодішніми традиціями, шляхта та нащадки шляхти вважали себе поляками. Вони були не тільки римо-католиками, але й греко-католиками. Частина з них удома розмовляла і польською мовою, і руською. Багато хто називав себе поляком руського походження.

Одним із найбільш знаних прикладів є історія власника замку в Олеську шляхтича Івана Даниловича з роду Драго-Сасів, дідуся польського короля Яна ІІІ Собеського. Він сам твердив, що його предки служили королю Данилові Галицькому та його нащадкам, і вважав себе поляком руського походження.

На такій позиції стояв і рід Шептицьких, серед предків якого були і православні, і католицькі діячі.

25.jpg

Сім’я Шептицьких: Софія з Фредрів графиня Шептицька, Леон біля мами, поважний Станіслав, поруч сидить задуманий Роман, поза батьковими плечима – гордий Казимир і поруч вдивляється в далечінь Олександр, який сидить біля батька Яна Кантія. Краків, 1887 рік

Депутатська кар’єра

У радянські часи довкола родини Шептицьких виникло багато мітів. Один із них – начебто сім’я не підтримала рішення старшого сина Романа стати монахом. Міти підкріплювалися вигадками про те, буцімто римо-католицька родина Шептицьких із погордою дивилася на греко-католиків русинів-українців. Однак фамільна документація свідчить про інше.

Роман відчув покликання 18-річним, 1883-го. Мама Софія і батько Ян Кантій його всебічно підтримали. Історіографи якось не зважали й на те, що в родині не один, а два сини ухвалили рішення служити Богові серед русинів-українців. Молодший Казимир у 18 років, 1887-го, теж сказав батьками, що хоче стати монахом за прикладом старшого брата.

26.jpg

Казимир (о. Климентій) граф Шептицький у Ґрісі (Тіроль, Австрія). 1899 рік

Обидва сини почули від батьків вимогу: перш ніж вступити до монастиря, їм належить здобути ґрунтовну освіту.

У жовтні 1887 року Казимир розпочав навчання на правничому відділенні Ягеллонського університету в Кракові. Наступного року продовжив студії у Мюнхенському університеті Людвіґа-Максиміліяна. Ще через рік подався здобувати освіту в Інститут політичних досліджень у Парижі. Після низки успішно складених іспитів Казимир отримав науковий титул доктора обох прав – Iuris Utriusque Doctor.

27.jpg

Весілля Леона Шептицького з Ядвігою з Шембеків Шептицькою. 15 жовтня 1902 року. Казимир (о. Климент) Шептицький, Ядвіга з Шембеків Шептицька, Леон Шептицький (позаду), Ігнацій Скшинський, Олександр Шембек

Отримавши диплом, Казимир повернувся додому, щоб допомогти батькові з господарськими справами. В одному з листів мама Софія писала до приятельки Софії Попель, що "Казимир господарює, але швидше по-монастирськи впорядковує щораз більше свою працю".

Року 1900 Казимир Шептицький переміг на виборах в окрузі з центром у Перемишлі і став депутатом австрійського парламенту. Тоді він уже був відомим громадським діячем, займався адвокатською діяльністю, посідав маєток у селі Дев’ятники, що на Жидачівщині. 

Того ж року його старшого брата Романа — єпископа Андрея — номінували Галицьким митрополитом.

15.jpg

Секретар австрійського парламенту Казимир граф Шептицький (стоїть другий зліва) серед грона політиків

Серед законодавчих ініціатив, які Шептицькому-молодшому вдалося реалізувати, були акти у сфері лісового господарства Австро-Угорські імперії та законопроєкти, пов’язані з соціальним захистом простих людей

Під кінець депутатської каденції (політичну кар’єру закінчив 1907-го) римо-католик Казимир побудував для місцевих греко-католиків церкву в Дев’ятниках. Він ще не знав, що за десять років відслужить там першу святу літургію як ієромонах отець Климентій.

5.jpg

Казимир граф Шептицький (о. Климентій). Перед 1902 роком

Світський шок

Казьо був бажаним гостем у домах європейської знаті, світських салонах. Постійно мусив відбиватися від надокучливих знайомих, які мріяли його оженити.

Шептицького-молодшого вибрали заступником Господарського товариства Галичини, яке об’єднало найбільших бізнесменів та підприємців краю, та головою Лісового товариства Галичини. До речі, ця організація існує донині – називається "Польське лісове Товариство", її осідок – у Варшаві.

Втім уже за декілька років на Галичині поширилася сенсація. Року 1911 преса від Львова до Відня писала: Казимир граф Шептицький йде в монастир. 

Казимир Шептицький зізнався у листі до приятеля Павла Сапіги, що думав про це ще віддавна.

"Прагнення моє вже від дуже багатьох років у глибині живило серце і рішенням прийняте – щоб Богові більше віддатися у повеління, аніж це можливе, залишаючись у світі. Тепер я виконую це і, не зволікаючи довше, віддалююсь поки що до одного з французьких або німецьких монастирів Бенедиктинських", – писав у листі 11 листопада 1911 року.

Аристократ у чернечій рясі

Року 1912 Казимир прийняв рішення змінити обряд на східний і вступив у греко-католицький монастир на Балканах у селі Кам’яниця. Так приєднався до Церкви, яку очолював його брат митрополит Андрей. 

23.jpg

Отець Климентій. Фото зроблене в 1930–х роках

Казимир бачив, що брат діє одинаком і не має підтримки української інтелігенції. Митрополита навіть називали "польським шпигуном" і "провокацією єзуїтів". У листах до родини Шептицький-молодший згадував, що він зрікся світу політики, громадської діяльности та бізнесу й вирішив піти в монастир через бажання допомогти братові-митрополиту в його діяльності. 

Року 1915 Казимир граф Шептицький отримав священичі свячення і відслужив свою першу літургію у греко-католицькому храмі у Прилбичах. Вже як отець Климентій. Монаше та священиче ім’я взяв на честь Папи Римського Климента, який наприкінці І століття загинув мученицькою смертю у Криму. 

До 1939 року отець Климентій активно відроджував монастирі Чину Святого Теодора Студита. На початку 1930-х років перевіз до Львова церкву з села Кривка Турківського району і на львівському Кайзервальді почав створювати чернечий осередок для монахів-студитів. Тоді ж студити облаштувалися в Уневі. 

Шептицький перетворив тамтешню занедбану літню резиденцію львівських митрополитів не просто на монастир, а на великий ремісничий центр. Чернеча господарка була не меншою, ніж у заможному панському фільварку.

777.jpg

Митрополит Андрей Шептицький

У передвоєнні роки отець Климентій став незамінним помічником для важкохворого митрополита Андрея. Глава церкви хворів на туберкульоз кісток. У другій половині 1930-х років він уже не міг пересуватися самостійно, а на початку 1940-х уже майже не володів руками та ногами. Брат не залишав брата ні на крок – виконував функції і писаря, і близького повірника, і сповідника. Митрополит таємно іменував його екзархом Росії та Сибіру.

"Ноїв ковчег" братів Шептицьких

Війна була нещадною до родини Шептицьких. Року 1939 більшовики у Прилбичах вбили брата Леона та його дружину Ядвігу. У 1940 році німці розстріляли в Замості брата Олександра. НКВС у Катині стратив племінника Андрія, який хотів стати священником. У Дев’ятниках совіти заарештували ще одного племінника – Яна – й ув’язнили у таборах аж під Владивостоком.

Під час Другої світової війни Андрей і Климентій Шептицькі рятували львівських євреїв. Монах-студит Лаврентій Кузик згадував: "Отець архімандрит [...] сказав: "Хто поможе євреям?" Там було сто двадцять монахів, так всі встали"

У монастирях переховували понад 200 дітей, яким роздали фальшиві документи з українським іменами та прізвищами. Наприклад, син львівського рабина Курт Левін називався Роман Митка, пізніше – Роман Матковський. Багато свідків цих трагічних і страшних подій ще живі – польський дипломат Адам Ротфельд, автор низки публікацій про роль Шептицьких у порятунку жертв Голокосту; Лілі Польман-Штерн, жителька Лондона; ізраїльтянин Одед Амарант; діти рабина Давида Кахане та інші. 

6.jpg

Отець Климентій (Казимир) Шептицький, Олександр Шептицький, митрополит Андрей (Роман) Шептицький, Станіслав Шептицький, Леон Шептицький. Лабуні (Польща). Весна 1930 року

Географія місць переховування євреїв вражає. У Львові їх оберігали в Митрополичих палатах і в Монастирі святого Йосифа на вулиці Петра Скаргинині – Озаркевича, 4. Поряд – в Українському шпиталі "Народна лічниця", що був місцем не лише переховування, а й лікування євреїв. Ще одна важлива локація — взуттєва фабрика "Солід" на Трибунальськійсучасна Шевська, 16

А ще в монастирях: у Свято-Іванівській лаврі на львівському Кайзервальді; Святоуспенській лаврі в Уневі; Чоловічому монастирі святого Івана Хрестителя у Зарваниці; Святоандреївському скиті в Підлютому на Станіславівщині; монаших домах у Коростові на Сколівщині; монашому осередку студитів у Дорі на Гуцульщині; жіночому монастирі Покрови Пресвятої Богородиці у Якторові з дочірніми домами у Брюховичах біля Львова, Гаях біля Тернополя, у самому Львові (вулиця Убоче, 4), у Перемишлянах, Підгайцях і Уневі.

Більшість згаданих місць постали завдяки отцю Климентію, згідно із задумом митрополита Андрея. Рабин Давид Кахане описував особливу роль Шептицького-молодшого в організації своєрідного "Ноєвого ковчега": монастирі Студитів під проводом отця Климентія стали порятунком для переслідуваних у часи Голокосту. 

8.jpg

Отець Климентій у співслужінні Божественної Літургії разом з вихователями Папської Руської Колегії (Руссікум) у базиліці святого Петра у Римі 21 травня 1939 року, під час відзначення 950-ї річниці Хрещення Руси-України. Літургію очолює Архиєпископ Олександр Євреїнов

Без могили

Року 1996 року Климентія Шептицького оголосили "Праведником народів світу" за порятунок євреїв у період Голокосту. 

У вересні 2000 року монахи-студити Унівської Святоуспенської лаври встановили кам’яний хрест із пам’ятним написом та світлиною свого архімандрита на Владимирському цвинтарі в Росії. Хоча самої могили блаженного священномученика не знайдено й досі.

27 червня 2001 року Папа Римський Іван Павло ІІ беатифікував отця Климентія Шептицького. Це відбулося у Львові під час офіційного візиту Святішого Отця в Україну.

У листопаді 2008 року президент Польщі Лех Качинський у Варшаві вручив ієромонахові Венедиктові (Алексійчуку), тодішньому ігуменові Святоуспенської лаври в Уневі, посмертну державну нагороду блаженному священномученикові Климентію — "Орден Відродження Польщі", або Polonia Restituta. 

У жовтні 2010 року монахи Студійського уставу привезли з України до Владимира ще один пам’ятний хрест, виготовлений із червоного каменю, із написом та фотографією блаженного священномученика Климентія (Шептицького) та встановили його біля тюремної стіни, на місці поховання в’язнів. 

У грудня 2016 року Музеєві народної архітектури та побуту у Львові, який створила радянська влада на місці Свято-Іванівської лаври, що заснували брати Шептицькі, присвоїли ім’я блаженного Климентія Шептицького.

600.jpg

Климентій Шептицький, Італія, 1939 рік

У лоні Греко-Католицької Церкви є три парафії блаженного Климентія Шептицького. Одна стоїть у Львові — храм священномученика Климентія Шептицького, настоятелем якого є студит ієромонах Севастьян (Дмитрух). Дві інші парафії — у Німеччині: у містах Франкфурті-на-Майні та Дармстадті. Церква під покровом блаженних Климентія Шептицького і Леонтія Федорова є також на території комплексу Унівського монастиря-лаври. 

Життя Казимира графа Шептицького — блаженного священномученика Климентія Шептицького — важливе і для світських, і для духовних осіб. Його приклад є повчальним для політиків, підприємницький хист — для бізнесменів, жертовність — для чернецтва. Для українця він залишатиметься ієромонахом і братом Митрополита, для поляка — аристократом, для німця — австрійським політиком, а для юдея — Праведником народів світу. 

Митрополит Андрей у "Слові до молоді" настановляв: нація не може дозріти в одному поколінні – це вимагає праці й відданости кількох поколінь. "Народи не доходять до мужеського віку працею одного покоління. На це треба довгої, важкої праці многих поколінь, треба зв’язку тих поколінь не тільки в найближчих ідеалах, але бодай чи не в усіх засобах, якими бажають осягнути ці ідеали. Людина — бачите, дорогі, — це єство дуже дрібне й дуже немічне. І далекий від правди той, хто про себе думає, що є великий та могутній. У наших руках лише одна хвилина існування нашої нації. Якщо у тій хвилині не зв’яжемо нашої праці з тими, що були перед нами, і коли ті, що прийдуть після нас, знову свою працю у своїх хвилинах не зв’яжуть із нашою працею і з працею тих, що були перед нами, — тоді яку ж ціль осягне нація, хоч би й протягом століть?" – наголошував митрополит Андрей.

Схожі матеріали

1636423.jpg

Солодке життя: історія кондитерської справи в Україні