Чи можливий проект "Міжмор’я"?

Богдан Гудь, професор, доктор історичних наук

Сьогодні актуальнішим є проект «Тримор’я», тому про «Міжмор’я» говорять значно рідше. Крім того, ці два проекти часто плутають. Варто розуміти, що Міжмор’я і Тримор’я — це дві різні концепції. Міжмор’я — це ідея Пілсудського про створення геополітичної ініціативи, яка протиставила б об’єднану силу потугам Росії і Німеччини. Натомість Тримор’я — це радше інфраструктурна ініціатива, яка передбачає, зокрема, зміцнення енергетичної безпеки в Центральній Європі. Ще одна різниця між Міжмор’ям і Тримор’ям полягає у тому, що в межах Міжмор’я Україна разом із Польщею мали б відігравати провідну роль. Натомість Україна не долучена до ініціативи Тримор’я, позаяк вона не є членом ЄС.

Отже, чи є надія, що Україну запросять до Тримор’я, і наскільки вона реальна? Нині маршалек Сейму Польщі Марек Кухцінський говорить про те, що Україну треба долучити до ініціативи Тримор’я. Звичайно, це є величезним плюсом для України, тому що для нашої держави кожна регіональна ініціатива, пов’язана з енергетикою, важлива. Однак наскільки вдасться реалізувати цю концепцію «Тримор’я» залежатиме від низки чинників, наприклад, від позиції тієї ж Угорщини, яка є значною мірою проросійською у своїй зовнішній політиці і з якою ми сьогодні маємо досить напружені відносини. Тому є багато «але». Як висновок можу сказати лише одне: час покаже.

Маркіян Мальський, декан факультету міжнародних відносин ЛНУ ім. І. Франка, екс-посол України у Польщі
 

На мою думку, цей проект є абсолютно можливим. Питання неможливості цього проекту виникають, коли його пов’язують із проектом минулого століття, який мав за основу безпекову функцію між двома потужними державами — Німеччиною і Росією. Сьогоднішній проект має зовсім іншу мету — він скерований на те, щоб співпраця держав між морями — Адріатичним, Балтійським і Чорним — концентрувалася в економічній сфері й реалізувалася як низка потужних інфраструктурних проектів. Це і «Via Carpatia», де транспортні магістралі мають з’єднати північ з півднем Європи, це і газові магістралі, це і енергетичні коридори, і потоки робочої сили. Саме в такому вимірі ця ідея має велику перспективу.

Андрій Дещиця, посол України у Польщі

Якщо говорити про безпекові проекти такі як «Міжмор’я», то Україні варто долучатися до них, враховуючи вже існуючі інституції, зокрема НАТО та ЄС. При цьому варто ставити пріоритетним питання членства в них і вже потім у такому статусі розвивати співпрацю і в рамках Міжмор’я. А щодо нинішньої концепції «Тримор’я», яку ініціювали Польща та Хорватія, то реалізувати її без України буде складно. Співпраця з Україною — в інтересах цієї ініціативи. Варто просто подивитися на карту й переконатися у цьому — це, зокрема, географічне, геополітичне розташування. Наразі до цього проекту долучені лише країни-члени ЄС. Але Україна має бути зацікавлена брати участь у будь-яких регіональних ініціативах, тим паче, якщо вони спрямовані на вирішення інфраструктурних та енергетичних завдань.

Леонід Зашкільняк, професор, доктор історичних наук

По-перше, варто сказати, це реанімація давнього проекту Речі Посполитої, з перетворення її на республіку багатьох народів, а не двох, як вона була в XVI—XVIII ст. Як ставитися до цієї реанімації?

На мою думку, у найближчій перспективі це не актуально. Бо цей проект спрямований на розкол Європейського Союзу, на відокремлення певної регіональної групи держав під верховенством Польщі. Це не добре. Він ідеалізує відносини між державами. Говорять, що можна творити такі невеликі групи, як Вишеградська, які б інтегрувалися в Євросоюз. Можна говорити, що проект «Міжмор’я», який об’єднував би низку держав на кордоні з Росією, теж міг би бути таким. Але в тій версії, яка реані-мується, мені здається, він має дещо інші завдання. В ідеалі через 50 років, можливо, таке питання пору-шували б за однієї умови: що через декілька поколінь польські еліти змінять ставлення до України і українців як до меншовартісних та стануть на позиції рівноправності.

Богдан Панкевич, громадський діяч

Проект «Міжмор’я» — це проект у форматі Пілсудського і Чорновола не лише геополітичний, а й ціннісний. Ті країни Центрально-Східної Європи, які мали би входити до цього проекту, дуже близькі ментально та історично. Якби проект «Міжмор’я» став таким, то тоді природним лідером в ньому була б Україна. Натомість Польща придумала проект «Тримор’я», який передбачає співпрацю інших країн — без Білорусі, України, але до якого долучаються Балкани та країни Середземномор’я. Це вже як альтернативний проект серед країн одного статусу — членів ЄС та НАТО. Окрім деяких балканських країн, які здобудуть це найближчими роками, там є гомогенне середовище.

Тут вже йдеться про конфлікт країн Центральної і Західної Європи, на їхньому тлі Польща стає сильним геополітичним гравцем. У такому разі Тримор’я мало би протистояти певним, як поляки вважають, негативним тенденціям старої Європи. Це дуже утруднює повернення ідеї Пілсудського, Чорновола і тих ідей, які ми мали 20 років тому. Думаю, що дочекавшись принаймні вступу України в НАТО, цей проект мав би бути знову вербалізований.

Володимир Семків, політичний оглядач
 

Проект «Міжмор’я» буде можливим лише тоді, коли на нашому континенті втратить силу основний геополітичний проект — Європейський Союз. Проект «Міжмор’я» є насправді євроскептичним. Прикметно, що ідея активізувалася в Європі з приходом до влади консервативних партій. В Україні проект «Міжмор’я» для багатьох здається дуже привабливим.Ми уявляємо, що могли би співпрацювати з такими країнами, як Литва, яку очолює дуже проукраїнський політик Даля Грибаускайте, або як Польща, яку звикло сприймаємо як адвоката України та вікном в Європу.

Пересічному українцеві здається, що налагодити співпрацю з цими країнами було би набагато простіше, ніж із великим Євросоюзом. На жаль, це ілюзії. По-перше, проект ставить Україну на задвірки. Він не є Міжмор’ям. Офіційно він називається «Тримор’ям», бо з’єднує трикутником країни між Балтійським, Середземним і Чорним морями. По-друге, треба усвідомлювати, що в рамках подібного проекту ми мали б справу з досить претензійними столицями. Зокрема, ми мусили би працювати з Угорщиною, яка блокує наше зближення з ЄС і НАТО та провадить брутальну дипломатію на Закарпатті. Нам було би важко із Польщею, яка висловлює у наш бік істотні претензії. Зрештою, місце України в польській уяві (а Польща — один із двох двигунів цього геополітичного проекту, разом із Хорватією) є периферійним — Україні відводять роль «молодшого брата», але не рівноправного партнера.