Як давні замки та фортеці потрапляють у доповнену реальність

“Нам усім був потрібен дрон”

Юра: Ми втрьох виростали на Сихові (спальний район Львова. – Ред.) та ще й на одній вулиці. Тому іншого вибору, ніж із самого дитинства будувати величезні плани, у нас не було. А потім ще й почалися спільні пластові табори, походи в гори, університет. Тому багато часу проводили разом і вже з другого курсу почали думати про стартап.

Андрій: Перед тим, як поїхати у Штати за програмою “Work and Travel”, я трохи займався відеозніманням та 3D-обробленням. Але розумів, що не вистачає дрона. Оскільки Юра вивчав геодезію і вдосконалював свої знання у технології сканування, то йому теж потрібен був дрон. Володя завжди долучався до наших ідей і поділяв захоплення фотогеометрією. Словом, нам усім був потрібен дрон. Щоб його купити, ми почали заробляти гроші. Тоді якраз зріс курс долара і стипендія була не 100, а 30 доларів. Тому від початку ми мали амбітну мету.

Володя: Ми розподілили наші зусилля. Андрій мав привезти зі Штатів потужний комп’ютер, а ми з Юрою посилено працювали, наскільки могли як студенти, і мали б назбирати грошей на дрон.

“Skeiron – бог північно-східного вітру”

Андрій: Завдання ми виконали – я привіз багато всілякої техніки, спільними зусиллями придбали квадрокоптер. Першою нашою роботою стали панорами на 360 градусів. Їх помітило і добряче розрекламувало Hromadske.ua. То був 2015-й.

Спочатку ми працювали утрьох, ну і дрон. А згодом до нас долучилися ще Ростик Вербовецький і Юра Стойко. Ми подумали, що потрібно зареєструвати бренд і працювати як повноцінна компанія. Якось, сидячи на кухні, почали вигадувати назву. І якраз Юра Стойко запропонував Skeiron – так звали бога північно-східного вітру у грецькій міфології. На ній і зупинились.

Юра: Ми почали братися за найрізноманітніші проекти: знімали відео згори, робили фото дроном, глибше занурювалися в геодезію. Вже тоді ми знимкували будівлі і вчилися їх професійно сканувати. Перший злет – це коли нас запросили зісканувати центральну частину Києва. Ми робили це для компанії, яка займається моделюванням міст для дослідження радіочастот.

Андрій: Також оцифрували центральну частину Львова згори. Ми не робили знімків у максимально добрій якості, але навіть цього вже було достатньо для побудови ортофотоплану й подальшого моніторування дахів. Наша мапа допомагає оцінити стан певних ділянок, а також у відсотковому відношенні зрозуміти рівень руйнування.

Юра: Проте наша робота була не дуже системною і, можна сказати, доволі сезонною – бо взимку справді менше можливостей для професійного сканування. Тому після тривалого затишшя Юра і Ростик залишили проект, а для нас це стало стимулом розвивати нашу ідею ще активніше. Тоді ми познайомилися із командою компанії “Eleks”. Разом із ними взялися за проект виготовлення 3D-моделей будівель для людей із вадами зору.

“Ми багато вчимо один одного”

Юра: Щоб створити дуже точні 3D-моделі будівель, які потім можна використати для багатовимірного відновлення, виготовлення необхідних креслень та моніторування, необхідно виконати багато підготовчих робіт. Сам дрон не достатньо чітко ідентифікує своє розташування у просторі, похибка може сягати й до півметра, тож нам це не підходить. Тому перед початком сканування ми розклеюємо маркери довкола будівель. Вони є фактично кістяком, на який усе накладаємо. Після нанесення маркерів ми відфотографовуємо усе і скануємо геодезичним сканером. Після того триває процес оброблення матеріалу: зменшити тінь, відредагувати формат. Опісля – знімки корелюють зі сканами та утворюють 3D-модель.

Андрій: Ми утрьох багато вчимо один одного. Бо якщо ти витратив час, щоб дослідити якусь програму, то розумієш, що корисної інформації і навичок у цьому всьому 10 відсотків. І от цим зерном, яке ти вже відділив від полови, ми і ділимося один з одним.

Юра: За один день можна відфотографувати один об’єкт, якщо ця модель має бути не дуже деталізована, як ми її називаємо – щоб привернути увагу до певного об’єкта. Потім ще кілька годин вимагає оброблення та з півдоби – зберігання-тестування. Словом, за 2 дні цілком реально створити оглядову, але недеталізовану 3D-модель будівлі.

“Хочеться привертати увагу до будівель, що руйнуються”

Юра: На початку 2016-го ми добряче каталися Україною, побували в кількох областях. У тих мандрівках нам вдалося побачити замки й інші історичні будівлі, які часто були в жахливому стані. Ми почали їх просто сканувати і створювати 3D-моделі. Хотілося розповісти і привернути увагу до цієї проблеми, адже руйнуються унікальні будівлі. Так було, наприклад, із церквою Блаженного Миколая Чарнецького на території Підгорецького замку, про порятунок якої активно заговорили після того, як ми опублікували її 3D-модель. Тому зараз ми визначили, що пріоритетом для нас є оцифровування пам’яток культури для потреб реставрації, моніторування та привернення уваги до їхнього збереження.

Володя: За нашими 3D-моделями і скануваннями можна легко відновлювати пошкоджені ділянки або навіть і повністю відтворювати такі ж самі будівлі. Наприклад, у місті Варяж є костел святого Марка, у якому частково немає даху. Архітектори не змогли зробити необхідні заміри згори, тому звернулися до нас. Ми зробити 3D-модель, за якою і виготовили усі необхідні креслення для відновлення.

Юра: Ми давно мріяли зробити найдетальніше сканування великих розмірів в Україні. І після проекту із компанією “Eleks” таки змогли взятися за реалізацію цього задуму – детальне сканування церкви святих Ольги та Єлизавети. Її 3D-модель вийшла унікальною. Ми зробили 12 тисяч знімків. За нашою моделлю можна надрукувати на 3D-принтері міні-копію церкви у деталях до цеглинки. Реставраторам вже не потрібно вибиратися кілька разів нагору, знімати заміри тощо. Тобто це справді заощаджує час і гроші.

Але цей процес наразі виходить дуже вартісним, тому що потребує дорогого обладнання. Це і квадрокоптери, які під час роботи часто падають і потребують недешевого ремонту, і сканер вартістю понад 100 тисяч євро. Оренда останнього може коштувати приблизно сто тисяч гривень. Програмне забезпечення для оброблення зібраного матеріалу – це теж десятки тисяч гривень. Тому сьогодні ми тільки мріємо, що матимемо змогу робити такі детальні сканування багатьох будівель.

“Помістити місто до кишені”

Андрій: Ми багато працювали над тим, щоб наші моделі були детальними та об’ємними. Проте найчастіше до людей вони потрапляють у вигляді звичайних фото і їм не відразу зрозуміло, що все це відбувається у 3D. Тому ми вирішили створити масштабний проект “Кишенькове місто”.

Володя: Працюємо над тим, щоб видати книжку і серію листівок із об’єктами, які ми відсканували. Вони працюватимуть разом із мобільним додатком доповненої реальності. Він працює за схожою схемою, що і QR-коди. Тобто додаток знаходить потрібні пікселі й накладає на картинку 3D-модель.

Андрій: Разом із нами над цим проектом працюють люди із Gwara Media, що у Харкові. Вони готують аудіонаповнення для додатку, а також розробляють дизайн. Ці поштівки і книжечка дадуть змогу людям, які відвідали Львів, не лише розповісти друзям та рідним про те, що вони побачили, а й показати все це за кавою на кухні.

Юра: Такі матеріали можуть бути і сувенірною продукцією, і цікавим матеріалом для істориків та архітекторів, і навіть навчальним матеріалом для дітей. Ми плануємо кілька таких наборів поштівок. Сподіваємося, цей проект отримає право на життя, зацікавить людей, і ми матимемо можливість помістити до кишені не лише Львів, а й інші не менш цікаві міста України.