"Він через нього заліз по уші в борги". Про вихід "Апостола" Івана Федорова

Оце урочисто справляємо свято української культури — 350-ту річницю з дня виходу в світ першо-друкованої книжки на українській землі, львівського "Апостола" 1574-го року. Згадуємо Хведоровича, підносимо його заслуги.

В неділю 18 квітня у великій салі "Народнього Дому" у Львові відбулася святочна академія-концерт в пам'ять 350-ліття появи першої надрукованої у Львові української книжки Івана Федоровича. Ініціяторами й впорядникам свята були українські друкарські робітники, які за цю прегарну ідею віднесли великий моральний успіх. Бо організоване ними свято перетворилося у могутню маніфестацію усіх українських культурних робітників у найширшому розумінню. Велика саля "Народнього Дому" давно вже не памятала такого натовпу людей, що прийшли вшанувати пам'ять одного з тих малих синів народу, що створив велике діло. На програму свята склалась коротка вступна промова голови друкарської організації Володимира Кубіцького, реферат проф. д-ра Іляріона Свєнціцького, привіти й концертова частина. Першим, що виголосив привіт, був проф. д-р К. Студинський, як голова Наукового Товариства Шевченка. По черзі промовляли: Михайло Галущинський (від "Просвіти"), Костантина Малицька (від Українського Педагогічного Товариства), д-р В. Кучер (від Т-ва наук. викладачів ім. П. Могили), д-р Степан Федак (від сеньйорату української Ставропігії) та ін. Директор друкарні "Діла" п. П. Буняк відчитав надіслані й передані йому привіти від Сенату Українського Університету у Львові. Концертову частину виповнили продукції мужеських хорів "Бандуриста", "Огнища" й "Зорі" та тенорове сольо оперного артиста К. Андрієнка. Надзвичайно вміло підібрані пісні одностайного ідейного характеру ("Вічний революціонер", "Було колись", "Прометей", "Пролетарська пісня") у прегарному виконанню ще більше зміцнили настрій бодрости, який панував на тому святі революційного поступу духа.

Як Довідуємся, організаційний комітет свята постановив на зібрані гроші видати книжку присвячену Ів. Федоровичеві. Редакцію цього збірника обняв проф. д-р Іл. Свєнціцький.

***

Передо мною лежить черговий випуск нового львівського місячник "Стара Україна", редакції Івана Кревецького. Я залюбки перечитав цього великого сшитка, багато оздобленого знимками з стародруків. Увесь збірник присвячений Івану Хведоровичу, великому друкареві, що заснував постійне друкарство у нас на Вкраїні. 

Іван Хведорович, родом Москвин, заснувавши першу друкарню на Москві, змушений був десь р. 1556 покинути рідну землю і втікати на Литву. Тут він познайомився з гетьманом Григорієм Ходкевичем і оселився в його родиннім місті Заблудові. Гетьман Ходкевич снував широкі пляни культурної праці, а тому прихід до нього друкаря був йому пожаданий. І Хведорович заснував у Заблудові друкарню, з котрої і випустив дві книжки.

Але не сповнилися пляни Ходкевича, р. 1569-го настала Люблинська унія, Литву приєднано до Польщі, — хоч старий гетьман доклав усіх сил своїх, щоб цього не сталося, щоб зберегти таки волю йому рідної Литви. По Люблинській Унії гетьман упав у розпуку, почав хворіти — і йому було вже не до друкарства.

***

<p>Друкарський знак Івана Федорова. З гербом м. Львова і гербом друкаря</p>

Не знайшовши доброго грунту в Заблудові, Хведорович переїзджує до Львова. Приїхав з цілою сімєю своєю, — жінкою і дітьми. Старший його син Іван вже допомагав батькові — він вивчився оправляти книжки, став переплетником. Тут довелося бідному емігрантові довго оббивати високі пороги, стаючи й на коліна, а мову свою скроплюючи рясними сльозами… нічого не помогло… Кинувся тоді Хведорович до вбогих людей, до львівського міщанства, — і це міщанство зрозуміло великого ентузіаста, і Хведорович заснував у м. Львові друкарню — (польських друкарень до того часу тут ще не було). Разом з друкарнею заклав Хведорович у Львові перший більш-менш організований продаж книжок, продавав книжки свого друку, і в цім також допомагав йому син переплетник. Взагалі, в давнину книжки продавали головним чином з друкарні та в переплеті. Ось чому можна рахувати Хведоровича також першим книгарем не тільки львівським, але й українським.

І ось з цеї друкарні 15 (25) лютого 1574-го року й вийшов "Апостол" — перша на Українській Землі друкована книжка. В цім році оце зараз минає 350 років з дня виходу в світ цеї першої книжки, — і це свято української культури тепер урочисто святкує ціла Україна. Цікаво підкреслити, що ві Львові Хведорович при несприятливих умовинах, надрукував "Апостола" за 11 міс. 20 днів, це б то лише на 38 днів довше, як друкував він ту цю книжку в Москві де мав помічників і добре уряджену друкарню, отже треба думати що й у Львові знайшов Хведорович собі якихсь помічників.

Так і в житті самого Хведоровича вихід цього "Апостола" був не аби яким святом – він мав же на руках наочного доказав, що ремесло його справді корисне: він міг вже заробляти на цім ремеслі, бо ж це було його перше власне видання. Але… але видання це зробив Хведорович на позичені гроші, він через нього заліз по уші в борги – і цих боргів він не позбувся навіть і до смерті своєї… Спроба друкаря вирватися з під опіки багатого меценатства цим разом покінчилася невдачею.

Не повелося і у Львові Хведоровичу, — великого прибутку друкарство тоді не давало і бідний емігрант потопав у боргах. І Хведорович їде на Волинь, де тоді жила численна московська еміграція з князем Курбським на чолі. І Хведорович взявши "Апостола", подався до Острога шукати… нового мецената.

***

Десь наприкінці 1582-го року знову вертається до Львова Хведорович. Знову клопочеться заснувати собі друкарню (пяту!), знову снує широкі пляни культурної роботи… Та даремно: 6 грудня 1583 року, десь на Підзамчу, серед великих емігрантських злиднів, на віки спочив невтомний друкар, фундатор постійного українського друкарства.

Сімнадцять років пробув на вигнанні Хведорович, і всі свої кращі сили віддав на службу Українському Народові. Хведорович — це український друкар, лише з походження був він Москвич, лише початок своєї друкарської праці поклав він у Москві; але розцвіт сил своїх віддав він Народові Українському, змінив тут навіть прізвище своє — з Хведорова на Хведоровича. 

Син великого друкаря, певне разом з міщанами з Підзамча, поховав славного батька свого на цвинтарі коло св. Онуфріївської церкви. На могилі його поставлено скромну плиту з заслуженим написом: "Друкар книг, пред тим невиданих". Гірка доля емігранта у Львові!... Могилу Хведоровича загубили, а могильного каміня р. 1883-го розбили…