"Ти там стримайся з посилками". Про небезпеку надсилання пакунків до радянської України

10:53, 11 лютого 2025

149404591

У період Холодної війни навіть така, здавалося б, буденна справа, як відправка посилок з Америки до Радянського Союзу, могла бути ризикованою як для відправника, так і для одержувача. Радянська влада підозріло ставилася до будь-яких контактів громадян із Заходом, побоюючись проникнення "ворожої пропаганди" або шпигунських матеріалів. Люди, які отримували посилки, могли потрапити під нагляд КДБ, що загрожувало їм допитами, звинуваченнями у шпигунстві чи антирадянській діяльності.

Доставка посилок була ускладнена й бюрократичними перешкодами. Радянська митниця часто конфісковувала або розпаковувала пакунки, вилучаючи "небажані" предмети, такі як книги, журнали, платівки чи навіть одяг із західними логотипами. Іноді посилки взагалі не доходили до адресатів. Натомість у США існували закони, що обмежували передачу певних товарів до комуністичних країн, особливо технологій і наукових матеріалів. Крім того, люди, які регулярно надсилали посилки або листи в СРСР, могли потрапити в поле зору ФБР, яке вбачало в цьому потенційну загрозу національній безпеці. Таким чином, навіть проста спроба допомогти родичам або друзям у радянській Україні через відправку посилки мала серйозні ризики. 

Серед тих, хто часто отримував посилки із США був уродженець Івано-Франківщини, учасник ОУН та юрист Володимир Горбовий, який у 1947-му був заарештований радянськими спецслужбами і 25 років провів у сибірських таборах. Друзі репресованого, які проживали на Заході, старалися всіляко його матеріально підтримувати. Шкільний товариш Горбового Петро Мельникович в одному з листів описав особливості надсилання посилок до СРСР: "Звичайно, перед висилкою допомоги, стараємося дістати від Горбового інформацію, яких річей найбільш потрібує і ті річи йому висилаємо, доповнивши пачку товаром, згідно з нашим вибором. Такі річи, як матеріали на жіночі суконки і блузки, а дальше: жіночі светери, хустини на голову, і т. п. все є в запотребуванні і тих річей ніколи не буде забагато на ринку совітському, як довго комунізм буде там панувати. Не висилаємо жадних "бандероль" за котрі мусить Горб[овий] платити, а були і такі випадки, що малі посилки, висилані літунською поштою, по дорозі "зникали". Треба уважати, щоб не висилати пачок за часто, бо це робить злу кров в жилах енкаведистів і вони знайдуть певні способи, щоб такі часті посилки не повторювалися. Зрештою, як за багато Горбовий дістане нараз посилок, можуть йому причепити латку чорного ринку або вигадати щось іншого зі шкодою для відборця".

Пропонуємо ознайомитися із статтею американської газети "Свобода" про небезпеку надсилання посилок до радянської України. Оригінальну орфографію і правопис збережено. Публікацію розшукав Данило Кравець — старший науковий співробітник Львівської національної бібліотеки.

Висилання пакунків в Україну з товарами першої потреби й подарунками набрало останнім часом широких розмірів, і стало просто масовим явищем серед української іміграції у ЗДА і в Канаді. Немає, здається, ні однієї родини, що не висилала б пакунків до своїх рідних чи близьких в Україні, і то не тільки на Західній, але й в Східній. Бувають випадки, коли люди витрачають на ці пакунки свою платню, а то й беруть на закуп цих пакунків довгореченцеві позички по банках і кредитових кооперативах.

З висиланням пакунків на рідні землі, зв’язана шляхетна інтенція і щире бажання допомогти, передусім ліками й одягом, усім тим, що залишилися в важких матеріяльних умовах, що втратили здоров’я, що живуть немаючи праці після повороту з концентраційних таборів і заслання. І саме таких пакунків чи не найбільше в тій їх повені, що йде кожного дня із ЗДА і Канади в Україну. Одержувані посилки служать водночас і цим дуже часто адресатам в Україні за вимінний товар чи й за готові гроші, бо за них вони мають можливість не тільки прохарчуватися і зодягнутися, але й інколи покрити дахом хату чи побудувати нову.

4 пошта в США 1970і

Пошта в США, 1970-ті роки

Фото: wikipedia.org

В останньому криється чимала небезпека для одержувачів посилок із закордону. Такі щасливці викликають, з одного боку, заздрість своїх співгромадян, особливо тих, що не одержують посилок, а з другого — підозрливість совєтської влади, ставлення якої до всіх зв’язків із закордоном залишилося цілком негативним і яка покищо їх толєрує, маючи з "пакункової акції" деяку пропагандивну і велику матеріяльну користь (на самому тільки миті, яке перевищує 50 процентів вартости висиланого до СССР товару, заробляють Совєти мільйони долярів).

Беручи до уваги досвід із совєтськими "передишками" і великими "відлигами", ніколи не можна забувати про можливість, що комуністичний режим знайде спосіб може не так прикоротити саму "пакункову акцію", як повести репресії проти тих, що одержуванням посилок і користанням з них завдають шкоди престижеві СССР.

Випадки таких репресій відомі вже тут, і про них щораз більше пишеться в листах з краю. Так, наприклад, українські імігранти, батьки залишеної в СССР дитини "добилися" того, що збудовану з допомогою посилок для їхньої дитини хату сконфісковано для влаштування в ній "дитячих ясел", а саму дитину передану в дім для безпритульних. Лікар у Східній Україні, що знайшов своїх рідних за кордоном і почав одержувати від них посилки, зник раптом із місця свого осідку. Старенька непрацездатна жінка в Україні одержавши від сина дві посилки (одну навіть не на свою адресу) просить у листі до сина: "Починають поговорювати… ти там стримайся з посилками". Таких прикладів можна приводити багато.

2a16f8e4-e7ad-47a0-93ac-e1f9c3681d8c

Поштове відділення в СРСР, 1970-ті роки

Фото: wikipedia.org
1
wikipedia.org

Найбільша загроза для одержувачів посилок в тому, що їх совєтська влада починає підтягати під категорію "порушників" обговорюваного на комуністичних мітингах закону про "про посилення боротьби з антигромадськими паразитичними елементами". Закон цей спрямований проти людей, які "ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя", "живуть на нетрудові доходи і збагачуються за рахунок трудящих". Стаття перша цього закону карає таких осіб засланням на час від 2 до5 років. Крім того, вже є вістки про те, що супроти осіб "які пробують заміняти щось чи продати з одержаних товарів", застосовують закон про боротьбу із спекуляцією, в якому передбачені дуже високі карти для його "порушників". Як повідомляє мюнхенський часопис "Вперед" одержано вже перші вістки про арештування одержувачів пакунків за спекуляцію закордонними товарами.

Кожен хто жив під совєтським режимом знає, як легко "пришити" комусь злочин чи порушення закону про спекуляцію. Замінив хтось якунебудь дрібницю, продав ту чи іншу річ, щоб прохарчуватися або купити щось з одягу — уже він і спекулянт. А що вже й казати про тих, які за одержувані пакунки купують собі (наприклад в Дніпропетровському), як пише "Вперед" будинки й авта… "Які репресії впадуть на таких "спекулянтів" згадувати не треба". То уже "прогресисти" в Америці і Канаді у своїх пресових органах починають виправдовувати совєтський режим за ці репресії, мовляв "це рідні з Америки штовхають їходержувачів пакунків на негідну поведінку, роблять їх спекулянтами".

Окрема загроза полягає в тому, як це вже згадано вище, що совєтська влада почне підтягати одержувачів посилок з вільного світу під категорію "паразитичних елементів". Про це свідчать уже доноси, друковані ньюйоркськими "прогресистами", мовляв, з того часу, як люди в Україні почали одержувати пакунки "дехто має вже за що пити", а дехто "не хоче нічого робити, сидить під хатою і марнує час, або, продавши речі з одержаних посилок, дає на …Службу Божу за здоров’я тих, хто прислав їм пакунки" (див. "Українські Вісті", Нью-Йорк, 4 вересня ц.р.).

Всі ці факти вимагають від кожного, хто висилає пакунки в Україну до своїх рідних максимальної обережности, щоб своїми посилками не спричинити шкоди тому, кому вони бажають допомогти.

Взято з "Небезпека з посилками в Україну". Свобода, 10 вересня 1958, с. 2.

Схожі матеріали

10

Листи з Галичини до США після російської окупації 1914–1915-х

1922

Наші ресторації (продовження). Прогулянки темним Львовом 1903 року

5

Як вижити у російському полоні. Спогади медсестри з Тернопільщини про події 1910—1920-х років

За лаштунками імперії

Віра Агеєва про культурну деколонізацію. Фрагмент із книжки “За лаштунками імперії”

Батурин_СЕО

"Там, де гинуть гори національних скарбів". Спогад про гетьманський палац у Батурині

солід сео

Таємний суп. Уривок з книжки Юрія Скіри "Солід. Взуттєва фабрика життя"

1200_C6PW8K8.2e16d0ba.fill-1200x630

"Козацький Марс". Уривок з книжки Олексія Сокирка про державу та військо Козацького Гетьманату

5

“Живець Підлюте”. Стаття з газети “Діло” за 1932 рік

1

Різдво. “Святочне розважання” Леоніда Юркевича з газети “Рада” за 1913 рік