"Ти там стримайся з посилками". Про небезпеку надсилання пакунків до радянської України

Висилання пакунків в Україну з товарами першої потреби й подарунками набрало останнім часом широких розмірів, і стало просто масовим явищем серед української іміграції у ЗДА і в Канаді. Немає, здається, ні однієї родини, що не висилала б пакунків до своїх рідних чи близьких в Україні, і то не тільки на Західній, але й в Східній. Бувають випадки, коли люди витрачають на ці пакунки свою платню, а то й беруть на закуп цих пакунків довгореченцеві позички по банках і кредитових кооперативах.

З висиланням пакунків на рідні землі, зв’язана шляхетна інтенція і щире бажання допомогти, передусім ліками й одягом, усім тим, що залишилися в важких матеріяльних умовах, що втратили здоров’я, що живуть немаючи праці після повороту з концентраційних таборів і заслання. І саме таких пакунків чи не найбільше в тій їх повені, що йде кожного дня із ЗДА і Канади в Україну. Одержувані посилки служать водночас і цим дуже часто адресатам в Україні за вимінний товар чи й за готові гроші, бо за них вони мають можливість не тільки прохарчуватися і зодягнутися, але й інколи покрити дахом хату чи побудувати нову.

В останньому криється чимала небезпека для одержувачів посилок із закордону. Такі щасливці викликають, з одного боку, заздрість своїх співгромадян, особливо тих, що не одержують посилок, а з другого — підозрливість совєтської влади, ставлення якої до всіх зв’язків із закордоном залишилося цілком негативним і яка покищо їх толєрує, маючи з "пакункової акції" деяку пропагандивну і велику матеріяльну користь (на самому тільки миті, яке перевищує 50 процентів вартости висиланого до СССР товару, заробляють Совєти мільйони долярів).

Беручи до уваги досвід із совєтськими "передишками" і великими "відлигами", ніколи не можна забувати про можливість, що комуністичний режим знайде спосіб може не так прикоротити саму "пакункову акцію", як повести репресії проти тих, що одержуванням посилок і користанням з них завдають шкоди престижеві СССР.

Випадки таких репресій відомі вже тут, і про них щораз більше пишеться в листах з краю. Так, наприклад, українські імігранти, батьки залишеної в СССР дитини "добилися" того, що збудовану з допомогою посилок для їхньої дитини хату сконфісковано для влаштування в ній "дитячих ясел", а саму дитину передану в дім для безпритульних. Лікар у Східній Україні, що знайшов своїх рідних за кордоном і почав одержувати від них посилки, зник раптом із місця свого осідку. Старенька непрацездатна жінка в Україні одержавши від сина дві посилки (одну навіть не на свою адресу) просить у листі до сина: "Починають поговорювати… ти там стримайся з посилками". Таких прикладів можна приводити багато.

Найбільша загроза для одержувачів посилок в тому, що їх совєтська влада починає підтягати під категорію "порушників" обговорюваного на комуністичних мітингах закону про "про посилення боротьби з антигромадськими паразитичними елементами". Закон цей спрямований проти людей, які "ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя", "живуть на нетрудові доходи і збагачуються за рахунок трудящих". Стаття перша цього закону карає таких осіб засланням на час від 2 до5 років. Крім того, вже є вістки про те, що супроти осіб "які пробують заміняти щось чи продати з одержаних товарів", застосовують закон про боротьбу із спекуляцією, в якому передбачені дуже високі карти для його "порушників". Як повідомляє мюнхенський часопис "Вперед" одержано вже перші вістки про арештування одержувачів пакунків за спекуляцію закордонними товарами.

Кожен хто жив під совєтським режимом знає, як легко "пришити" комусь злочин чи порушення закону про спекуляцію. Замінив хтось якунебудь дрібницю, продав ту чи іншу річ, щоб прохарчуватися або купити щось з одягу — уже він і спекулянт. А що вже й казати про тих, які за одержувані пакунки купують собі (наприклад в Дніпропетровському), як пише "Вперед" будинки й авта… "Які репресії впадуть на таких "спекулянтів" згадувати не треба". То уже "прогресисти" в Америці і Канаді у своїх пресових органах починають виправдовувати совєтський режим за ці репресії, мовляв "це рідні з Америки штовхають їходержувачів пакунків на негідну поведінку, роблять їх спекулянтами".

Окрема загроза полягає в тому, як це вже згадано вище, що совєтська влада почне підтягати одержувачів посилок з вільного світу під категорію "паразитичних елементів". Про це свідчать уже доноси, друковані ньюйоркськими "прогресистами", мовляв, з того часу, як люди в Україні почали одержувати пакунки "дехто має вже за що пити", а дехто "не хоче нічого робити, сидить під хатою і марнує час, або, продавши речі з одержаних посилок, дає на …Службу Божу за здоров’я тих, хто прислав їм пакунки" (див. "Українські Вісті", Нью-Йорк, 4 вересня ц.р.).

Всі ці факти вимагають від кожного, хто висилає пакунки в Україну до своїх рідних максимальної обережности, щоб своїми посилками не спричинити шкоди тому, кому вони бажають допомогти.