"Рішив поїхати до Аргентини". Враження українського посла про поїздку в Південну Америку

<p>Корабель з Гданська до Америки, 1930-ті роки</p>

Зауваживши, що за останній час працююче селянство, шукаючи виходу з тяжкого стану безземелля і безробіття, масово емігрує до Південної Америки, випродуючи за півдарма, набуте тяжким трудом майно, я, маючи трьохмісячну відпустку, рішив поїхати до Аргентини, куди як я довідався їде найбільше наших людей — щоби побачити власними очима, чи варто руйнувати те, що тяжкими трудом добуто цілими родинами за довший час праці тут, та їхати всвіт за очі.

Почну з тих неприємностей, яких є так багато під час вироблювання подорожних документів і так званого безплатного пашпорту, який є не менше платним від дорогих купецьких.

Для того щоби дістати цей так званий безплатний пашпорт, особа, яка має мігрувати заграницю, має зголоситися до контори пароплавної лінії, в свому чи сусідньому місті (маючи при собі засвідчення громад чи магістрату, що є фізичним робітником). Вносить до бюра пароплавної лінії задаток, на що директор бюра даної лінії видає посвідку і блянки формулярів, а свідоцтво від громади при поданні надсилає до Варшави, до Еміграційного Уряду, а цей висилає до Повітового Староства зізволення на видачу безплатного пашпорта. 

Особа, яка має емігрувати, мусить дістати з скарбового уряду посвідку, що в податках не залягає. Для чого пишеться подання, яке оплачується стемпльовими марками по 2 зол., не від подання, а від числа осіб названих в тім поданню. Ідучи до скарбового уряду, необхідно мати при собі всі квіти про заплачені податки, бо  можуть нарахувати в незаплачення те, що давно вже заплачене. Зібравши цілий оберем паперів пишеться подання до староства і знову податок стемпльовий і теж подвійний.

Отримавши пашпорт особа їде до Варшави для здобуття візи еміграційного уряду, а також і консуляту тої держави, до якої дана особа емігрує. В еміграційному уряді і в аргентинському консуляті справа залагоджується за три дні.

По приїзді до Варшави, людина з села попадає, як у ліс, але то все нічого, коли б  не злодіяки, які, як чорні круки з течками в руках, гарно одягнені, словом, міські аристократи, підглядають недосвідних, свіжо приїхавших. Особливо на східньому двірці і по виході з перону, такі "пани" стараються прислужитися, затяують свіжо прибувшу людину десь в сліпе місце, а то і просто на вулиці обкрадають. 

Подавши повищі відомости і застереження щодо подорожних документів, хочу дати пару слів поради, що емігрантові слід мати з собою.

Перед відїздом до Варшави слід запастись їжою на тиждень, бо першу їжу дадуть щойно на пароплаві. Слід мати з собою пару десятків помаранчів, тільки не здушити їх, бо згниють; штук 6 цитрин, штук 10 порошків від болю голови (так звані "Когутики") і чайник з приладдям (чашка, цукор і чай). Добре мати літнє убрання.

Тепер хочу поділитися з шановними читачами, щодо подорожі з Варшави до Аргентини.

Дорога з Варшави до Трієсту була досить добра. Далі Медична комісія робила огляд і хто мав признаки трахоми, чи венеричних хворіб, повертали назад до Варшави. Звідав я кухню і кладову. Скрізь чисто, а харч здоровий. Обід: макарони, м'ясо, риж і картопля. В 8 год рано снідання, в 12 обід, в 4-й кава, а в 6-й — вечеря. Для Жидів готовлять осібно і столовка осібна. Це робиться з релігійного почуття.

***

Приїхали ми до Неаполю і першим, що кинулося у вічі, то вулькан Везувій. Пристань Неаполя досить велика, а вигляд з пароплава на місто чудовий. Італійська поліція арештувала чомусь нашого товмачаперекладача і ми остали без чоловіка, при помочі якого можнаби було порозумітися з адміністрацією корабля. В 7 вечера, зібралася капеля з емігрантів. Танцювали Українці та Поляки, а італійські гірники устроїли свою горлову музику. Боже, хоч вуха затикай!

Був маленький, але грізний випадок. Після вечері Італійці виходячи зі столівки, в грубий спосіб стали розпихати публику. В ту мить гурт Українців, Поляків і Жидів кинулися на гірників і не будь тут офіцира на палубі, не знать чим би скінчилося. Пароплав італійський і Італійці почували себе господарями, але після тої події присмирніли. 

***

Жара в Аргентині в грудні, січні і лютім до 45 і більше степенів, але ранками і вечорами в ті місяці можна працювати. Зате там для господаря є  і вигід багато. Наприклад у нас на заготівку корму для худоби на зимовий час господар мусить потратити найменше 30 проц. праці, а там цілий рік худоба на паші. Тут мусить трати і на подвійну одіж на літо і на зиму, а там цього не треба, хіба від дощу від вітру треба мати якийсь плащ. 

***

Хто надумує їхати на господарку в Аргентину, раджу раніш їхати самому обібрати собі участок, загосподарювати його, а тоді на готове і родину добре брати. Коли б наша суспільність мала такі організації, як то мають другі національности, тоді можна б ризикувати безпечніше, а коли їх не маємо, то той хто має їхати, мусить рахувати на свої власні сили. Для загосподарювання участка землі гектарів 25-30 необхідно мати долярів від 500 [приблизно 8 тис. дол. На тепер] і більше, а то для того щоби мати: 1) на залізничний білєт (з Буенос-Айресу завезуть безплатно в одну сторону куди емігрант захоче, а далі коли треба їхати десь в сторону, то вже за свій кошт); 2) на закупку господарського приладдя і худоби, 3) на прохарчування, найменш на рік часу поки буде де який дохід  зі свого господарства, 4) на огорожу участка законтрактованого і на студню.

Про будинок там найменше думають край в більшости теплий. Роблять прикриття від дощу і вітру хто з чого має. Цеглу роблять примітивним кустарним способом.

Ліпшими пароплавними лініями є до Аргентини лінія Гамбург Америка — ЛінеКомпанія Hamburg-Amerikanische Packetfahrt-Actien-Gesellschaft (HAPAG), відома англійською як Hamburg America Line, була трансатлантичною судноплавною компанією, заснованою в Гамбурзі у 1847 році.

Подаючи до відома Шановним Читачам повище зложені відомости з подорожі до Аргентини, прошу не осудити за такі кроткі і не досить докладні, бо і часу на те було мало, а крім того, мої скупі средства не дозволили бути довший час в Аргентині.