"Прогульки та вражіння галичан про Північну Європу". Стокгольм очима двох львів’ян

Зі Львова до Ґдині.

У кого з нас (робітників пера) нема бажання вирватись деколи бодай на короткий час у широкий, далекий світ? 

Одні кажуть, що бажають того, щоби забути на нашу дійсність бодай на кілька днів чи тижнів. Така вона для них мила і дорога! Інші бажають опинитись серед чужих людей, щоби вирватись із рідного середовища, яке висмоктує з них усі соки та витягає нерви, і там на чужині відпочивати. Ще інші кажуть, що рвуться на захід, у далекий світ, щоби набрати нових вражінь, щоби щось пережити і чогось навчитись. 

На жаль, наші обставини такі, що мало кому і рідко коли вдається здійснити такі свої бажання. Для мене вложились обставини цього літа якось так сприятливо, що я міг виїхати на короткий час на чужину, щоправда не дуже далеку, але все ж за кордон. Колиж узяти на увагу наші відносини та нашу спроможність, то моя подорож стане і далекою і великого і навіть до деякої міри екзотичною. Подорожував я не лише залізницею, але й кораблем і до того без пашпорту. Чи не цікаве? 

Якже воно до того дійшло? Дуже просто. Польське Трансатлянтійське Корабельне Т-во (акційна спілка) влаштувало в серпні прогульку між іншим до шведської столиці Стокгольму і я взяв у тій прогульні участь. Таким чином був я у Швеції навіть без пашпорту. Чомуж я вибрав саме подорож до Швеції? На таке моє рішення вплинув просто сентимент і до того сентимснт, що виріс у мене з мого невеличкого знання історії. У мені якимсь чипом вкорінилося пересвідчення, що ми (українці) зі шведами історично посвоячені. Здавалося мені, що незле буде, коли я, як один із величезної маси політичних спадкоємців пок. гетьмана Івана Мазепи, ввійду у ближчий контакт і познайомлюсь із спадкоємця ми слави короля Карла XII. Ніяких інших бажань у мене не було. І саме де вплинуло на мов рішення взяти участь у прогульці до Стокгольму…

Вражіння зі Стокгольму.

…  Першого дня побуту в Стокгольмі пішло нас трьох до міста без ніякого провідника , а тільки з картою шведської столиці в руках. До тієї самопевної трійки належали крім мене ще дир. Паньків і д-р Лициняк. Цей останній молодий і надійний представник львівської української палестри в зелених окулярах (був надмір світла) держав малу в руках і що хвилини поглядав то на неї, то на вулиці, якими ми блукали. Зновже представник молодого львівського українського зубочистного і кремового промислу (він-же і даймоніст, тобто представник фірми "Даймон", але не на Швецію, тільки на наш край) що хвилини ділився зі мною терпкими замітками на тему адвокатського "непомильного" орієнтаційного хисту в чужих краях і містах. Деякий час блукали ми безцільно та оглядали все, що насувалось на очі. Показалось, що ми опинилися в старому місті з вузькими вулицями. Найшлися відтак на величавому мості, з якого познайомилися з королівським замком, з парляментом і з оперою. Тут ми були примушені для скріплення нашої орієнтаційної "непомильности" засягнути думки поліцая. Це було перед парляментом. Поліцай показався незвичайно чемним та учинним, бо хоч сам по німецьки не розумів, то зате зійшов зі свого становища і повів нас до свого товариша на іншій стійці, який мав знати німецьку мову. Тимчасом коловий рух на мості припинився, бо його керманич зійшов зі становища, щоби нас обслужити. Вкінці він довів нас до свого товариша-поліцая і передав його опіці, Виявилось шо цей говорив по анґлійськи, а по німецькій зняв дещо, але дуже мало. Все таки ми з ним порозумілися і переконалися, що те, що ми вважали парляментом було таки направду парламентом і те, що ми вважали королівським замком було ним направду.

***

… Блукаючи кілька днів по Стокгольмі, мені не довелося бачити ні одного воза, запряженого в коні, ні одного коня на вулицях шведської столиці. Цілий комунікаційний і транспортовий рух там змоторизований. Рух авт, автобусів і вантажних авт у Стокгольмі великий. Так само дуже рухлива там комунікація моторовими човнами. 

У будень передполуднем ви стрінете на численних площах цілі ряди прегарних, критих авт (лімузин), що стоять без ніякої опіки й об слуги. Це приватні авта, якими приїзджають урядовці на заняття. Коло третьої години сполудня ті авто ідуть у рух і роями розсипають ся в усіх напрямах міста. Це шведські урядовці і взагалі ділові люди вертаються домів із варстатів своєї праці. Таке саме явище заобсервовує те і на побережжах численних проливів. переважно біля мостів. Там при березі стоять сотні моторових човнів теж без ніякої опіки. Це теж приватні човни, що ждуть безпечно на своїх власників, які працюють по урядах і підприємствах. 

Богаті ці шведи, коли в них гак дуже поширені названі приватні комунікаційні засоби. Крім того вони і дуже висококультурні та по ставили в себе на незрівнюний рівень прилюдну безпеку, коли так преспокійно лишають свою власність на прилюдних, загально доступних місцях і не побоюються за її долю. Але такий стан треба приписати не тільки добре зорганізованому апаратові прилюдної безпеки, але й високорозвиненій моралі та глибоко вкоріненій пошані до індивідуальної власносги. 

У Швеції майже всі залізниці зелєктрифіковані, всі ріки й потоки врегульовані та приспосіблені до плавби човними там, де це очевидно, можливе і корисне. 

Літом не багато шведів живе у місті. Маю на думці Стокгольм. Більшість їх живе в окремих літних оселях, далеко поза містом. Я мав нагоду оглядати ці літні оселі. Не невеличкі дво- три- і чотирокімнатні, переважно деревляні, дімки з городцями, квітниками в романтичних околицях, переважно серед чатинних лісів. Кожний дімок призначений для одної родини. Величина дому чи віллі залежить, очевидно, від матеріальної спроможності власника. За Стокгольмом є окремі літні оселі і для робітників. Це переважно одно- і двокімнатні домики. Всі вони теж мають свої городці та квітники, а то й садки. 

<p>На вулицях Стокгольма, 1939 рік</p>

Такі літнища, чи літні оселі мають електричне освітлення, водотяги й такі удогіднення, про які, скажімо, в наших містах нікому і не снилось. Там є електричні холодільні, електричні печі, електричні т. зв. пригрівальні для страви і т. подібні, недоступні й невидані в нас вигоди. 

Будові й розбудові таких літних осель не тільки сприяє, але й активно допомагає держава. Зокрема, допомагає вона кредитами урядникам і робітникам, але не всім, а тільки таким, що є жонаті і мають щонайменше двоє дітей. 

Стокгольм є містом, у якому на диво є дуже багато вільних помешкань. Чому? — спитаєте. Причина цього явища дуже знаменна і для наших мешканців міст буде малозрозумілою. Якіж помешкання пустують? Отже незамешканими стоять прегарні, повним комфортом, на наші відносини, вивіновані помешкання, себто помешкання з електричним світлом, лазничками, з теплою і холодною водою. До того це помешкання в нестарих, передвоєнних камяницях, Шведські міські громадяни мають тепер більші вимоги до помешкань. Описаний комфорт їх не задовольняє. Вони перепроваджуються до нових домів, що є висловом най модерніших здобутків будівельної техніки. Ці нові, повоєнні доми будовані у формі великих бльоків з великими подвірямн, в яких є деревина і квітники, словом городи. Кожне помешкання вивіноване не тільки в лазничку, але й в електричні приряди до чищення підлоги, меблів, до прання білля, до варення, огрівання, пригрівання і навіть масажів. Кожне помешкання має невеличку електричну холодільню. Спальні в них уряджені так, що на день у них ліжко ховається в стіну. Наслідком того стокгольмці волять у тих нових домах три кімнати замісць пяти у старих помешканнях. Ось чому тепер у Стокгольмі багато вільних помешкань. Старі, передвоєнні доми , з комфортом у нашому розумінні, тепер перебудовують, поправляють і вивіновують у найновіший комфорт, але це йде повільно і не всюди воно можливе. Стокгольм визначається, як це вже я писав, надзвичайною чистотою. Всюди, в усіх льокалях ця чистота хапає вас за очі. Навіть у місцях загального прилюдного ужитку ця не звичайна чистоти доведена до невиданих нам границь. І там ви найдете чистесенький ручник і мило і дзеркало, в умивальницях навіть теплу та холодну воду.

Словом Швеція е країною високої культури, а при тому строгих обичаїв і питомої населенню суворої моралі. За свій короткий побут у Стокгольмі і заледви кількагодинний побут поза ним, важко було все зглибити і пізнати, але сам поверховими контакт з тією країною та її життям наповнив мене ще більшими симпатіями, ніж вони були до неї досі. 

Виїздив я зі Стокгольму з жалем, що не міг у ньому лишитись на довше.

Мало знаємо про Швецію. — Замість грошей — штони. — "Костюшко" — "Цариця Катерина". Буря. 

Заходом корабельного Товариства "Галь" улаштовано в першій половині вересня ц. р. прогульну з Польщі до Швеції. 

Багато знаємо про ріжні краї, передовсім західно-європейські та про Америку. З краями тими утримуємо постійний контакт. Зате Швеція, країна північного сонця, у нас майже не знана. А чейже історично Швеція нам куди ближча, ніж якабудь інша держава. Зі Швецією ми починали і кінчили своє державне буття; саме шведські дружини, що прийшли до нас у IX столітті, створили, а в кожному разі зорганізували українську державу. Їх династія Руриковичів правила у нас цілу княжу добу. Ми втратили державність також у часі, коли ми були в союзі зі шведами шведським королем Карлом XII. Зі шведами маємо майже однакові державні барви і неодно спільне імя, як нпр. Ігор — Інгвар, Олег — Оляф. 

Не оголошення в "Господарсько-Коопер. Часописі" на прогульку до Швеції зголосилося нас чотирьох українців з Галичини. По полагодженні пашпортових "формальностей" та засобившись у конечну мамону, точно означену корабельною лінією, але на всякий випадок помножену через три, виїхали ми 6 вересня зі Львова до Ґдині. Звідси 8 вересня ми мали відплисти кораблем Балтійським морем до Стокгольму…

 На водах Швеції.

В’їжджаємо на територіяльні води Швеції. На овиді появляється багато густо положених островів. Це так звані шери питомі лише Швеції. Скелисті острови: одні нагі, другі вкриті сосновим і березовим лісом. Одні заселені, інші ні. Майже, до кожного з населених острівців доходить електричний кабель. На тих островах багато літниськових домів. У тій порі вони переважно пусті. Доми мальовані ріжними кольорами, переважно на червоно-цеглясто і зелено, з білим облямуванням. Краєвид незвичайно мальовничий. Повних чотири години пливемо між шерами. Деякі з них, передовсім довкола Стокгольму укріплені і творять фортеці. На овиді появляються фабричні комини, покрівлі домів, врешті самі будівлі. Це Стокгольм столиця Швеції. Назва складається з двох слів: сток — дерево, гольм – острів. 

Моряки вивішують кількадесять ріжних бандер. Це бандери країв, де гостить корабель. Ладимося висідати. Полагоджуємо ще одну формальність, — мусимо мати карти до висіду, без яких не випустять нас ані не впустять на корабель. На мольо багато людей. Витають хусточками знайомих пасажирів. Причалюємо: корабельна оркесгра грає оба гимни. Нема жадної контролі, ні пашпортової ні митної, жадного урядовця, жадного поліцая ні на лік…

Нема поліції.

Порядок дня закінчуємо і вертаємо на корабель на обід. Не дармуємо, вертаємося знову на місто і прямуємо до забавового парку Тіволі. Шукаємо за поліцаєм, щоб показав нам дорогу. Поліції на вулицях майже невидно, війська ще менше. Стрічаємо елегантно одітого панка в темно-гранатовім мундурі в маринарці і краватці у білих гляссе рукавичках, без гумової палки і револьверу, це поліцай. З надзвичайною чемністю по німецьки інформує нас до яких трамваїв маємо всідати і де пересідати. Поліцаї крім німецької знають також англійську мову. Військо також більше до паради. Ще в 1814 р. Швеція останній раз провадила війну. У 1905 р. норвеги відлучилися від Швеції без спротиву, без одного вистрілу. Денеде подибаєте жовніре в елегантнім жовто-синім одно строю. Шкільна молодь теж носить відзнаки жовто-сині. Одним словом привид української держави.

Зразок культури.

Брак вояків і влади безпеки у великій мірі причинюється до загального мирного настрою. Безробіття у Швеції незнане. Хто не має праці тому держава її дає, хоч не має тут ні жебрацького фонду безробіття ні ославленого фонду праці. Не диво, що шведи національно горді, високо патріотичні, без огляду на партійну при належність. Усі знаходять спільну мову. Для прикладу: у Швеції, конституційній монархії, править тепер парламентарний коаліційний уряд, зложений із представників соціялдемократів, такби мовити націоналістів найбільшої аграрної партії, соціялістів прихильників Троцького і комуністів. Парк Тіволі подабає на віденський Пратер. Але є ріжнипі. От нпр. прохожі пані виходять на ротунду потанцювати, а на лавках здалека від танцю лишають свої торбинки. Коли хтось на вулиці у Швеції загубить вартісну річ, гроші, біжутерію, може бути певний, що навіть по довшім часі знайде її в тім самім місці де її згубив. Є це не так доказ великого багатства, як високої культури. Помиляється той, що шукає зразків культури на заході Европи; справжня культура у Скандинавії. У Стокгольмі багато ресторанів і каварень в зелені, у блеску ріжнокольорового світла, фонтан, де що хвилини міняться світляні барви води. Деякі каварні положені на малих острівцях і до них їдете човнами. В елегантній каварні при музиці просимо по старому звичаю за горілку. Відмовляють. У Швеції прогібіція, але яка? Раніше треба щось з'їсти, а після того можна дістати найбільше дві чарки горілки і так далі, напереміну. Отже при прогібіції вільно випити і бочку горілки, як хто всилі з’їсти вола. Дир. Мартюк своєю борідкою і вусами викликує зацікавлення, бо в Швеції того ніхто не носить. Уважають нас за еспанців, може і за абісинців.

Перед відїздом.  

Зближається час від'їзду і стараємося поладнати скромні орудки. Ціни переважно, як у Польщі, хоч деякі речі дешевші, нпр. біжутерія. Оглядаємо ще ратуш. Мистецтво і богацтво стокгольмського ратуша, скінченого недавно коштом поверх 20 міліонів корон, годі описати. Цінні тут образи славного маляря князя Евгена, короля брата. Другий брат короля кн. Вільгельм є талановитим письменником і поетом. Взагалі королівський рід Бернадоттів визначається талантами. Це наполеонівського маршала нащадки. Окрасою Стокгольму є могутній королівський замок, побіч нього парлямент, лицарський дім, північний музей та інші музеї, театри і парки серед міста. 

Та мабуть найбільшою окрасою міста є озеро Меляр, де є 1.100 островів, на яких стоїть сам Стокгольм. Подивляти його можна в день або вночі, бо майже однаково ясно, хоч уночі більше чару, коли рясні ріжнокольорові стовпи світла сягають дна озера. 

Прощаємо місто з тугою і захопленням усім, що бачили правдою, красою, пошаною людської гідности у державі, де розмаяні жовто-сині прапори.