"Петриковання": як українці минулого святкували День пастухів

1. Петриковання в Улицьку, п. Рава руська.

Романтизмом минувшини віє од життя люду. Пережитки діб історичних і передісторичних заховало село в своїм побуті, та засвідчило їх у піснях, обрядах, святах. Давній, поганський світогляд постійно переплітається з християнським у таємному єднанні. І хоча українські дослідники фольклору висвітлили не одну рису сільського побуту, то все-таки є ще чимало до розсліду. До нерозроблених питань українського людового побуту належить і "петриковання". "Народній дневник" в 3 т. "Трудів" Чубинського згадує тільки (ст.223) про печені пироги-мандрики, але про особливе пастуше свято, звязане з цим днем, немає тут ніякої згадки. Також і з людознавчої літератури не звісно нам нічого про те, як пастухи "петрикують" або "петрять".

День св. Петра і Павла — особливший день в деяких селах. Се — не стільки річне свято, але головно свято пастухів. Усі пастухи, великі, середні та малі окремо святкують сей день.

Улицькі пастухи приготовляються до свого свята ще напередодні, дбаючи за те, щоби належно "петрити". Жура за добрі "петрини" однакова як у великих, так і у малих. Малі пастухи, по 5-6 літ, можливо — найповажніше дивляться на сю справу.

Пастуше свято відбувається на пасовищу. Звечера перед св. Петром на сухому місці пасовища вирізують у землі у квадрат ровець: — 25 см широкий і глибокий, та 100 см довгий, що окружає 80 см квадратних стіл із зеленого морогу. Довкруги стола можна сидіти, спустивши ноги в рів. 

На самого Петра вранці посередині стола встромлюють невеликий хрест, вязаний з галузок, та украшають його вінком з полевих квітів і повтиканими вишнями. Кождий пастух постарався придбати на сей день якоїсь смачнішої їди: сира, ковбаси, яєць, масла... Великі пастухи добре памятають і за горілку, купуючи її у складчину спільний внесок грошей, продуктів або інших ресурсів кількома людьми для спільного використання, скілько можуть. Святковання починається зраня, а кінчиться біля обіду. За свято малих пастухів дбають мами – пайдоюшматок хліба, грудкою сира, пирогом...

Рано позносили діти свої запаси, розложили їх на столі і засіли — кожде проти свого хліба; були се дівчата і хлопці 5-8 літ, тільки одному серед них було на 13-ий. Але й вони зараз згадали, що нема свята без горілки. Зложилися і купили в кооперативі на 10 душ 2 літри самодільного вина. Худоби вже самі не доглядали, запросили інших пастухів, що вже відсвяткували. Діти поважно, як старі, обсіли свій стіл і принялись за їжу, кожде за свою, з апетитом. Всі якось притихли, видно відчували вповні, що вони, пастухи, мають повне право на своє свято, на свій роковий пир. Старший серед них зачав, припивши до сусіда. Поважно без усміху желали вони одно другому "дай, Боже, здоровля", поки питво обходило стіл. За хвилину діти почервоніли і кожде радо тягнулося до нового келишка.

Але на боці на траві сиділа дівчина літ 9-ти і з завистю поглядала на пир. На питання, чому вона не сидить за столом, діти твердо, з почуттям повного свого права, відповіли: "Вона не належить до нас, вона не дала грошей на вино". Бідній дівчині слези стояли в очах, але вона не чула кривди, і була рада поглянути здалека на чуже щастя. Колиж вдалося свідкові сього "петриковання" посадити її в спільний круг і наділити потрібним для пиру — то діти підсміхалися, бо для них її присутність була цілком неоправдана.

Селяне — не пастухи не обходять сього свята, лише в вечері по хатах заміжніші погостяться троха, немов би у пошану для пастушого свята.

По всім примітам свято се походить з доби общинного господарювання, коли то громада звичайно об Петрі нагорожувала своїх пастухів, щоби вони ще дбайливіше гляділи за худобою в часі жнив. Вказує на се форма спільного стола і спільного за ним пировання за спільним вином, але кождий із своєю їдою, бо сьогодні вони є представниками індивідуальних хозяйств. Свідчать об тім і "петриння" і по инших місцях Галичини. 

2. Петриковання у селі Корчині, Скільського повіту. (Бойківщина).

"СьвітОго ПЕтра" — то день пастухів (Не знаю, як водиться у дорослих, професійних пастухів, що пильнують товару в полонині. Я бачив "петрованє" і чув про нього тільки серед дітей — пастухів, що займають вітцівський чи господарський товар два рази в день на громадську толоку, в недалекий зруб або ліс).

"Уже той не пастух, а жебрак, що того днє добре сі не забавит, не попоїсть тай не віпє, як і не ґаздинє та, що свого пастуха не вдарує на Петра, чим сі належит".

Петра справляють собі самі хлопці або хлопці з дівками (Дівки пасуть товар менше; звичайно дають їм батьки роботу коло менших дітей та коло печі) невеличкими громадками 3-6 осіб — ті, що звичайно пасуть разом. Що до цього заздалегідь умовляються, вибирають місце і день або й кілька днів перед святом копають у землі стіл (сьтїв). Усе це роблять "за худобов", ц. зн. пасучи худобу, а не вибираються для того окремо, з тою одною ціллю. Для копання (звичайно) приносять із собою з хати рискалілопата.

"Стіл" — це чотирикутний замкнений рів 30-4- цм. глибокий, призначений для ніг квадрат землі з "дерньом" (з муравою) в середині; земля довкола — це лави. На середині стола вирізують у траві хрест. Стіл буває часом і округлий (як петрує вкупі більша громадка).

У само свято виганяють худобу як звичайно, тримають її біля себе, а самі сідають у стіл, викладають свої приноси і "петрують". 

Від мамів і ґаздинь дістають тоді кращий білий хліб, масло, сир у плесканцікоржик пласкої форми і гроші. З грошей роблять складку і купують для всіх разом ковбасу, горівку (часто замісць неї "ламінатку" або "сифон", мід (Не раз приходили купувати меду до мого батька, що мав пасіку)), ще й ріжні ласощі. Всі оті приноси вкладають на стіл і споживають разом, зразу поважно, а далі чим раз веселіще, нераз удають пяних і т. і.

Ніяких особливих церемоній я не бачив: річ у тому, щоби гаразд і чим добрим наїстися. Слова "петрувати" вживають звідси нераз і про всяку добру їду. Також старші відносяться до петровання легковажно, як до діточої забавки; нема в цьому ніяких святощів.

Може деякий звязок з тим має дуже часто вживана, особливо серед пастухів, приказка: "на жидівського Петра" (про те, що ніколи не має статися). Думка (жарт) дуже проста, примітивна: у жидів святого Петра нема, отже цього не буде, але все таки замітне виріжнення якраз св. Петра споміж інших свят.

3. Петриковання в м. Миколаєві н\Дністром. (1922 р.)

Петрикують молоді хлопці, переважно пастухи, хоча між ними є часом й учні.

День перед Петром іде кипуча підготовка: гурти пастухів копають "столи", копають чим попаде — рискалем, якимнебудь старим ножем "жидиком" (Складаний ножик із деревляною колодкою), а вже найбільше порпають руками. 

Одні пастухи вже вечером ідуть до своїх ґаздинь, а другі рано на Петра, як приходять но худобу, за дарунками, про які вони вже кілька днів нагадували ґаздиням, — ґаздині ж уже заздалегідь зготовили їм заціканий сир (Приготовляється так: з грудки сира робиться кулю, часами в середину дають дрібку масла. Такі кулі дають у піч після хліба, де вони запікаються і дістають тверду жовту кору), булки, або дрібні гроші. 

За гроші, які дістають, або передше наскладали, купують кілька фляшок "крахеру", щоб принайменше кождий мав одну. "Крахері" та дарунки зносять на толоку. Все це уставляють на квадратовому столі, на якому уставлений хрест із дернини. Фляшки, сир, булки уставляють по рогах або перед кождим учасником. Іноді, заки заберуться до їди, моляться, або хоч хрестяться, та не все. Зачинають пити. Пють з одного келішка дуже поволі ( — щоб свято скоро не покінчилося), і дуже поважно. Теж з повагою малими кусками їдять сир і "закусують" булками.

В "пирі" бере участь 4-8 хлопців. Кождий мусить щось свойого принести. Хіба виїмково прийде який чужий; тоді його гостять, бо це "гість" (розуміється: коли він теж молодий).

Петрування в Тустановичах, п. Дрогобич.

Виганяючи худобу рано в поле на Петра, пастухи дістають обовязково від господарів сир з маслом, також яйця і хліб і гроші на горівку. На полі пастухи вибирають на горбку сухе місце і копають рів квадратової або округлої форми з хрестиком посередині.

Рів копають або не глубокий лише зазначуючи, або також такий глубокий і великий, що сівши на краю рова, спускають ноги в нього, а замкнена ровом частина є немов столом. Стіл той прикривають принесеною скатертю або хусткою, розкладають їду і гостяться. Петрують звичайно разом ті пастухи, що все разом пасуть. Декуди петрують не лише пастухи, але і старі господарі.