Коли небо темніло. Іван Крип’якевич про нашестя сарани в історії України

В історичних джерелах, особливо в літописах, стрічаються часто звістки про різнородні "явища природи", що своєю незвичайністю звертали увагу давніх літописців — як землетрясення, затьмарення сонця і місяця, зміни температури, і багато інших. Ці дані можуть бути інтересні для географів-природників, але вони їм мало відомі, бо зрозуміла річ, що дослідник природи небагато має часу на пошукування в літописах чи старих актах.

Тут з підмогою природникові повинен прийти історичний географ, що у своїх дослідах стрічається зі звістками про природу в минулому.

Такими мотивами керувався й автор цих рядків, коли рішився опублікувати на цьому місці збірку звісток про появу саранчі на Україні в давніх століттях. Перші вістки про саранчу в наших джерелах починаються кінцем XI віку. В 1094 р., як кажуть наші літописи, дня 24 серпня вперше появилася саранча на Україні, знищила збіжжя і трави: "і не було про це чувати в днях перших в землі Руській, що бачили очі наші за гріхи наші" — оповідає літописець. З того часу саранча відвідувала українські землі дуже часто. Оце огляд доступних нам звісток про її напади:

XI стол.: 1094, 1095

XII стол.: 1103, 1195

XIV стол.: 1335?

XV стол.: 1407?, 1475?

XVI стол.: 1527, 1536, 1541, 1542, 1548, 1549

XVII стол.: 1601, 1603, 1612, 1615, 1645, 1647, 1648, 1649, 1650, 1651, 1652, 1685, 1688, 1689, 1690, 1691

XVIII стол.: 1706, 1708, 1710, 1711, 1712, 1713, 1719, 1747, 1748, 1749, 1750, 1781

З останніх століть, XVII-го та XVIII-го, маємо більше звісток про навалу саранчі, бо взагалі з тих часів є більше джерел, але тяжко сказати, чи справді в цих двох століттях саранча навідувала Україну частіше, як перед тим. Може бути, що часті війни, що тоді велися, походи різних військ через українські землі, справді допомагали саранчі поширюватися. Такої думки є літописець під 1648 р., що каже: "На початку козацьких і татарських воєн саранчу бачили на тих місцях, де були бої" та що саранча зайшла тільки по ті межі, доки дійшло селянське повстання.

Наші звістки про саранчу з природи речі дуже уривкові. Тільки в деякі роки маємо по кілька звісток з різних сторін про появу саранчі, що дають можливість вказати шляхи, якими вона йшла, та межі, до котрих вона доходила. Найдокладніші дані маємо про появу саранчі 1690 р. Звідки саранча прийшла, на це були різні погляди у сучасників: одні вказували на Хвалинське море, інші на сибірські ліси і Синю Орду, ще інші на Бессарабію. Козацький літописець Самійло Величко каже, що на Полтавщину саранча наспіла від Криму. Саранча обхоплювала величезний простір, на 20 міль вшир чи більше (одне джерело подає навіть неймовірну цифру 100 миль). Летіла саранча, як каже Величко "не вся вкупі, а нарізно, одна за другою, превеликими партіями і стовпами, немов маючи між собою розумних вождів". Очевидці вказують кілька шляхів, якими прямувала саранча. Від Криму вона прилетіла до Полтавщини; тут на півдні перебувала два тижні.

Та сама мабуть група залетіла на Чернігівщину і Стародубівщину; тут на півночі саранча зайшла найдальше над ріку Сож і в південну Орельщину (Комарицька волость). В Стародубівщині і Чернігівщині саранча зимувала. Другий шлях ішов від Києва на захід. Через Київщину саранча летіла цілий місяць. Частина її полетіла на Волинь і звідси аж до Берестя і Гродна. Друга частина пішла на Галичину, через Львів і звідси аж на Шлезьк. Маємо деякі дати про швидкість походу саранчі: під Полтавою вона появилася вперше 11 серпня, в Стародубі 19 серпня, в Галичині (Яворів, Самбір) 25 серпня.

В деяких джерелах згадуються способи, якими народ вів боротьбу з саранчею. Як тільки саранча показалася, намагалися відігнати її дзвоненням в залізо, криком, вистрілами з пушок (див. під 1708 р.); інтересний опис очевидця зі Стрия, в Галичині, 1748 р., як ціла церковна "процесія" з священиком відганяла саранчу і таки її відігнала. Як саранча виплодилася на місці, починали боротьбу з нею вже на весну, як ще не мала крил: розкидали солому і підпалювали, витоптували кіньми, скидали в ями і т. и. (див. під 1708 р.).

Починаємо огляд налетів саранчі.

1094. "Тогож року прийшла саранча ("прузи") на Руську землю місяця серпня 26 і поїла всяку траву і багато збіжжя: і не було про це чувати в днях перших в землі Руській, що бачили очі наші за гріхи наші". (Лавр., Іпат, Соф. 1, Новг. IV під 6602 р.) (Длугош подає цю вістку під 1086 р.)

1095. "Тогож року прийшла саранча місяця серпня 28 і вкрила землю, і страшно було бачити; ішла до північної сторони, поїдаючи траву і просо". (Лавр., Іпат., Новг. IV під 6603).

1103. "Тогож року прийшла саранча серпня 1 дня". (Лавр., Іпат. під 6611).

1195. "Тогож літа прийшла саранча в Руську землю" (Іпат. під 6703).

1335. Саранча в Польщі, Чехії й Австрії - про українські землі нема звісток (J. Dlugosz, Opera III. ст. 170; G. Rzaczynski, Historia naturalis, Сандомир 1721, ст. 258).

1407. "Тогож року крилаті комахи ("червь окрилатевь") ішли зі сходу на захід, поїли дерево і засушили його". (Никонівський літопис, Полное собрание летописей XI 202). - Не маємо певності, чи тут іде мова про саранчу; звістка відноситься мабуть до Московщини. Те саме джерело подає, що тогож року був голод на Литві, - може з тої самої причини.

1475. Саранча прилетіла з Угорщини, через Моравію та Шлезьк до Польщі, - про Україну нема звісток (J. Dlugosz, Opera V. 633).

1527. "Нагальний вітер з Туреччини до Польщі приніс дуже великі полки саранчі 1527 р., була краски золотої і сірої, мала по четверо крил". (Rzaczynski, Historia naturalis, ст. 259).

1536. а) "Також 1536 р. вітер від Чорного Моря такі хмари саранчі пригнав на Поділля, що на 20 міль довкола все пожерли, пасовиська позаражували, з чого була незвичайна зараза на худобу. Зимою погибли ці комахи із-за морозу". (Rzaczynski, Historia naturalis, цитує як джерело: Franzius, Historia animalium, в якого знов цитований Fincelius).

б) "Саранча незвичайної величини, залишивши Поділля, блудила по Німеччині і попрямувала аж до медіоланської рівнини, випасла її і верталася до Польщі і Шлезька. Нарешті в місяці листопаді знищена силою морозу спричинила страшний сморід." (Rzaczynski, op. cit., ст. 259, цитує Monfetus, Theatrum insectorum).

1541. "В такій силі була саранча у Волощині 1541 р., що зайняла дві милі вздовж і густо на лікоть та своєю густотою закрила світло сонця на цілому цьому просторі; вона пожерла все довкола аж до Львова, майже на 60 миль". (Rzaczynski, Historia naturalis ст. 259; цитує джерела: Surius Carthusianus. Commentarius brevis rerum in orbe gestarum; Aldrovandus, De insectis; Kwiatkiewicz S. J., Annales ecclesiastici).

1542. а) "Була саранча велика" (Київський літопис, Сборник летописей Ю. З. Руси с. 75).

б) "Саранча о Матці Божій" (Львівський літопис, Наук. Сборник Гал. - русс. Матиці 186 с. 261) Звістка з Галичини; "о Матці Божій" треба мабуть розуміти Успення Богородиці, - тоді 24 серпня.

в) "Під кінець літа 1542 р., з Литви через Польщу, Шлезьк і Місцію саранча незвичайної величини, в нечуваній кількості прилетіла до Німеччини, збіжжя, трави виїла. Летіла у повітрі збита на високість списа, що часом немов хмара закривала людям світло сонця, і на полях, де осіла, лежала на висоту ноги і вище зібрана і столочена" (Rzaczynski, Hist. naturalis ст. 259, цитує: Dinothus, Prodigia; Beuther; Fuccius, Chronologia; Rhotius, Historia universalis).

1548. "Саранча була на Успення Богородиці" (А. Крижановський, Руська "кройника" з XVII. в., Записки Н. Тов. ім. Шевченка T. 62, miscellanea c. 2). Записка з Галичини; дата 24 серпня.

1549. "Саранча була" (А. Крижановський, як вище). Записка з Галичини.

1601. "Саранча в році 1601, для пам'яті" (А. Петрушевич, Сводная літопись 1900 - 1700 с. 11). Записка з Галичини.

1603. "Ішла саранча місяця серпня 16". (Київський літопис, Сборник летописей Ю. З. Руси с. 78). Записка з Київщини, дата 26 серпня н. ст.

1612. "Тогож року саранча велика війшла була до Польщі" (Львівський літопис, Наук. Сборник Гал.- русь. Матиці 1866 с. 265) Записка з Галичини.

1615. "Саранча була всюди велика: в Польщі, в Литві, на Вкраїні". (Білозерський, южнорусс. летописи 13). Записки з Чернігівщини; в однім списку дата 1619 р.

1645. а) "Місяця липня 28 дня саранча велика ішла мимо Переяславль і очерет поїла і березая і овес на нивах і інших шкід багато в полі починила" (Межигірський літопис, Сборн. летописей Ю. З. Руси с. 96). Дата: 7 серпня н. ст.

б) "Саранча дуже велика так у Київщині, які довкола Брацлава на Поділлі що аж гаї березові, дерева ломили, з коріння вивертали різні дуби, на котрих тільки сіли" (Latopisiec J. Jerlicza I c. 48).

1647. а) "Саранча велика була" (Укр.-русь. архив т. VI с. 204) Записка з Галичини.

б) "Саранча велика десь уродилася і найшла перед самим початком тої внутрішньої домашньої війни в землю польску, всі трави і збіжжя в ній позʼїдала і винищала" (Літопис С. Величка т. І с. 55).

1648. а) "Тогож року саранча дуже велика по всій Україні була і дуже великі шкоди починила, збіжжа позʼїдала і трави, що не було де сіна косити; а зима дуже велика була і не було чим статку кормити. Та саранча зазимувала на Україні, з которої знову ікри на весну другу уродилася i так велику дорожнечу учинила" (Літопис Самовидця, Київ 1878, с. 17).

б) "Того року і наступуючого саранча їла, а 1650 згинула" (А. Петрушевич, Сводная літопись 1600-1700 с. 103). Записка з Галичини.

в) "Саранча на подобу густих хмар появилася на гірському тракті і біля села Медики 1648 р. з великою шкодою" (Rzaczynski, Hist. natur. 259). Гірський тракт - шлях від гір Карпат; Медика, тепер містечко у повіті Перемишль в Галичині.

г) "На початку козацьких і татарських воєн саранчу бачили на тих місцях, де були бої, в такій силі, що як сіла, закривала по дорогах копита коней. Дивне й це, що селянський бунт зайшов не дальше, як дійшла саранча; не долетіла вона до Люблина і вернулася назад на схід, звідки прилетіла". (Rzacynski, Auctuarium Historiae naturalis Reg. Pol., 1742, ст. 348; цитує Iansonus, Historia naturae, de insectis).

1649. "Тогож року саранча велика була і збіжжа зіпсовала, що дорожнеча велика була і на хлібі на сіль і на сіно". (Літопис Самовидця с. 22).

1650-1651. "В тім 1650 році при погубнім положенню для Польщі була ще й саранча немала, котра спричинила і в самій Україні великі шкоди; вона поїла всі трави і хліб посіяний. Через це в наступну зиму, що трапилася гостра, прокормити скотину було майже неможливо. Притім вона зазимувала в Україні, від випущеного насіння її на весну ще більше родилася, ізроблена була тим не мала дорожнеча, від чого люде терпіли велику нужду", (А. Ригельман, Літописное повіствованіє І. с. 144). Дата 1650-1651 непевна; мабуть це повторение звісток Самовидця з 1648-1649.

1652. "Засіви майже усі випасла 1652 р., спричинила голод, по якому наступила й зараза". (Rzaczynski, Hist. natur., 259-260; цитує: Kwiatkiewicz, Annales ecclesiastici).

1685. "Саранча велика була" (Білозерський, Южнорусс. летописи 1, 84). Записка з Лівобережної України.

1688. "Тогож року, 12 серпня, саранча велика була, так, що усе військо вкрила, і повернула понад Дніпром в низ, і 13 серпня знову від городів була, а від Донця знову велика саранча на військо наступила й усе войско вкрила і пішла у татарські поля". (Літопис Самовидця 174-175). Дата: 22 і 23 серпня н. ст.

1689. "Саранча була". (Літопис П. Полуботка, - Дневник Як. Марковича т. І, Київ 1893, с. 3).

1690. а) "Тогож року велика саранча була на Україні і коло Стародуба на Сівері; прийшла 9 серпня і туди повертала на краї литовські, але у Литву не йшла, зістала на Поліссі коло Сожа; а та, що ішла на Київ, то пішла в Польщу на Шлезьк, і поза Дністром і там на Волині коло Гродна і Берестя Литовського, а инша тут на Україні коло Ніжина і Чернігова і на Сівері коло Стародуба газимовала. А дуже ішла широка і московських країв займала поза Свинськом і Комарицьку волость зіпсувала, збіжжя і усю ярину потравила і жита, котрі застала непожаті, усе поїла і так учинила дорожнечу у збіжжі: жито стало осмачка по 3 золоті і овес в тійже ціні, котрого й мало було на Сівері, але з України доставали; і від того смороду саранчі коні хоріли і здихали і всяка худоба, бо з травою і саранчу пожирали, що і мясо їх смерділо саранчею, -і кури і гуси". (Літопис Самовидця, 178-179; ті самі звістки подає за Самовидцем "Літописець або описаніє". Сборник летописей Ю. 3. Руси с. 35, але хибно під 1689 р.). Комаричі - в Орельській губ. Дата 9 серпня ст. ст. - 19 серпня н. ст.

б) "Року 1690 саранча велика їшла через цілий місяць серпень більше як на сто миль вшир; а взялася, як повідають, зі сходу, з моря Хвалинського, а инші повідають, що з лісів сибірських від Синьої орди; і ішла аж до Польщі і до Угорської землі, де вже під час осени від зимних дощів і вітрів ледве погинула, і дуже багато шкодила в полі, в недозрілім хлібі". (Межигірський літопис, Сборн. летоп. Ю. 3. Россіи с. 99).

в) "Тогож року літо було дошисте, а Господь гніваючися на нас за безаконне наше, допустив премногу саранчу на Україну малоросійську, що у степах около Криму через кілька літ наплодилася, тепер за допустом божим, в 1 день серпня наспіла від Криму в полтавський полк; такаж була велика, що й у південь ясний немов темний облак заслонювала світло сонця. Ішла ж вона через всю Малу Росію не вся вкуп, а нарізно, одна за другою, превеликими партіями і стовпами, немов маючи між собою розумних вождів. Забавила на Україні через дві неділі і хоч не шкодила збіжжям озимим, навіть вижинаним, то збіжжя яринні невижаті і трави невикошені всі до кореня виїла, і превелику шкоду і журбу людям малоросійським зділала; а де виликими партіями ішла і на землю падала, там від неї великий сморід наповняв повітре а хоч людям не шкодив, то шкодив скотові, робочим волам і коням так, що багато здихало, не можучи стерпіти того смороду; а свині і домашне птаство доволі ті їли і без жадної шкоди нею тучилися. Перелетівши ж Малу Росію через двонедільний час, подалася на Волинь і в Польщу, а мабуть і в Литву. Деякі письменні люде з Малоросіян оповідали, що на багатьох її крильцях бачили руськими літерами зображені такі два слова: „~HIB божий". (Літопис Величка).

г) "Саранча в Малоросії дуже велика була" (Білозерський, Южнорусс. летописи 1, 86).

д) "Тогож года саранча велика була в Малій Росії" (Краткое описаніє Малоросії, - при літописі Самовидця, с. 289).

е) "На Поділля, Волинь, Русь, Малопольщу 1690 р. полки саранчі напали. Летіла в такому числі, (бачив я це у Львові), що закривала світло, великим шумом наводила страх, зʼїдала до коріння не тільки доспілі збіжжя, але й траву та листя дерев - у вересні. Де ці грабіжники стали табором для відпочинку, творили масу густу на пядь. Була чутка, що ця громада налетіла на Басарабію або поля буджацьких Татар, протягом трьох років нищила засіви, потім відійшла до наших земель, немов міняючи повітря або уступаючи перед ворожим нападом" (Rzaczynski, Hist. natur., 260).

ж) "Перед Усікновенням св. Хрестителя саранча ішла через чотири тижні така густа, що облаки закривала". (А. Петрушевич, Сводная літопись 1600-1700 с. 228) Записка з Самбора в Галичині. Дата: перед 29 серпня ст. ст., тобто 8 вересня н. ст.

з) "15 серпня саранча ішла як військо полками над Яворовом" але без шкоди (Сводная літопись 1600-1700 с. 228). Яворів, повітове місто в Галичині. Дата мабуть у старому стилі, відповідає 25 серпня н. ст.

и) "Саранча велика на Україні була до зими" (Укр. руськ. архив т. VII с. 164 = Свод. літопись 1600-1700, с. 228). Записка мабуть із Стрия в Галичині. Дата: 25 серпня н. ст.

і) "Року 1690 саранча прийшла місяця августа" (І. Свенціцький, Опись Музея Ставропигійскаго Института. Львів 1908, с. 7). Записки із Стрільча, пов. Городенка.

к) "Саранча перша" (Укр. - русь. Архив т. VI. с. 231 - Сводная літопись 1600-1700, с. 228). Записка з Галичини.

л) "Була в Польщі саранча дуже велика, котра великого помору і голоду наробила" (Сводная літопись 1600-1700 с. 228) Записка з Галичини.

м) "Саранча на 20 миль вшир" (Рукопис митр. Л. Кишки, Свод. літ. 1600-1700, с. 228).

н) "Саранча була велика, мало не по всьому світі" (Білозерський, Южнорусс. летописи 1, 87).

о) "В 1690 р. на Україні, в Польщі, в Литві і в частині Великої Росії показалася сильна саранча, від чого у всякому хлібі була велика дорожнеча, так що осьмуху жита і вівса по 6 гривен купували" (Ригельман, Літописноє описаніє І 13). Ця звістка відноситься мабуть до саранчі 1690 р.

1706. "Саранча ішла другий раз". (Л. Петрушевич, Свод. літоп. 1700-1772, с. 32). Записка з Солотовини, пов. Богородчани в Галичині.

1708. "Прилетіли й 1708 р. ватаги саранчі з сторін Волощини, через Поділя, до Червоної Руси, але що жнива вже майже були покінчені, в зібраному хлібі менше шкоди завдала хліборобам. На Покутті біля сіл Кунашів, Сернки і инші з залишеного насіння, що перетрівало в землі через зиму, вийшла на весну мала чорнява саранча, зайняла простір півтора милі, готова випасти все, що зустрінула. Ішла вперед, зміняючи місце, а селяне докладали заходів, щоби пажирлива біда не пішла дальше. І так підпалювали розкинену солому, де саранча запала у більшому числі, топтали її кіньми, на знищення комах копали ями і рови. Але часто бачено, що ці піші полки перепливали через стави, перебивалися через усякі перешкоди, а потім, як дістали крила, пішли широко і на милю від Львова стали, всюди несли з собою знищення засівів, трави і збіжжа. Селяне збиралися разом у великій силі і вистрілами з пушок, страшним криком, дзвоненням у різне заліззя -- проганяли цю шкідну комашню поза межі своїх піль" (Rzaczynski, Hist. natur. ст. 260). -- Кунашів і Сернки - повіт Рогатін, в Галичині.

1710. а) "Тогож року саранча велика від моря летіла на північ і трави і збіжжа в Україні поїла" (Краткое описаніє Малоросії, - при Літописі Самовидця с. 302).

б) "Тогож року саранча велика через Київ ішла: звідси майже по всій Малоросії поширилася і на сіверянських сторонах в Стародубщині була і шкоди великі на хлібі починила; а від ікри її родилася ще через два роки і шкоди чинила також" (Літописець або описанне, Сборник летописей Ю. 3. Руси с. 50).

в) "Напала на Волинь в останніх днях серпня 1710, i коріння нищила і не тільки доспіле збіжжя, але і свіжо засіяне і таке, що ледви виростало у стебло, потім, як залишила яечка, знищив її мороз". (Rzaczynski, Auctuarius Hist. natur., 1742 ст. 348).

г) "Саранча також біля Глинян на три милі поширилася, не тільки збіжжя, листя з дерев, але й тростину в воді пооб'їдала". (Пам'ятник В. Раковського, Дополненія к Сводной Літописи 1700-1772 с. 92). Глиняни, повіт Перемишляни в Галічині.

ґ) "Саранча була друга" (Сводная літопис 1700-1772 с. 46). Записка з Галичини.

1711. а) "Тодіж і саранча була". (Літопис П. Полуботка, Дневник Як. Марковича т. 1, Київ 1899 с. 5).

б) "Саранча летюча і піша всюди в Малій Росії була і багато пошкодила через кілька літ". (Білозерський, Южнорусс. летописи І. 94).

в) "Тогож року зараз з весни саранча дуже густа ще без крил на Поділлі явилася і дуже збіжжя ще зелене псовала, так дуже що і люде з Поділля різні до гір волоклися, для того, що саранча хліб попсовала. А у нас явилася вже летюча саранча, перша, але нечувано густа, дня 3 і 4 серпня, і дуже шкодила збіжжу і городам" (А. Петрушевич, Сводная літопись 1700-1772, с. 58). Записка з Поморян, пов. Зборів, в Галичині; дата 14 і 15 серпня н. ст.

г) "Саранча була в Польщі, що з України в руські i подільські краї примандрувала" (Roczniki Podtatrza i Spizu с. 13, пор. Дополненія к Сводной літописи 1700-1772, с. 110) - "Руські краї" це Галичина.

д) "Слідуючого року з насіння, залишеного в землі, зродилася нова і робила звичайні шкоди. Біля Полонного хати селян так наповнила, що ледви дозволяла їсти, або відпочивати". (Rzaczynski, Auctuarium с. 348). Полонне - містечко на Волині.

е) "На Поділлі, на Русі біля Львова, Ярослава, на Литві біля Берестя, Слуцька, Несвижа і ин. летіла полками, все так обгризла 1711 р., що поля виглядали як вижаті і виголені. Виїдала, все, що зустріла, висушувала землю самим своїм дотиком і жовчевою, гострою слиною, бо як гризе, випускає її багато з рота". (Rzaczynski, Hist. natur. ст. 260).

1712. а) "Камянець на Поділлі 7 серпня 1712 р. бачив, як полки саранчі перелітали і нищили всякі плоди та залишили так багато гною, що треба було ціле місто чистити. Вонаж на подобу густих хмар перелетіла до Львова і Ярослава протягом 4 годин. В холмській землі деякі подорожні бачили незвичайне видовище, а саме величезну ватагу саранчі, в якій дорослі летіли і несли на собі ніжне потомство. Мешканці села Люча (Lutcza) на Підгірю бачили, як полки тих комах летіли на ширину пів милі, протягом 24 годин (не без кількох перестанків) та попрямували на краківське воєводство. Стрічали їх і біля Познання, з тих самих обозів, немов висланників, але у невеликому числі, без шкоди". (Rzaczynski, Hist. natur. 260-261). Люча, село, в повіті Печеніжин, в Галичині.

б) "Року божого 1712 дня 14 серпня велика сила саранчі наступила на місто Львів о першій годині пополудні" (Рукопис Каспра Бутаховича, Свод. літоп. 1700-1772 с. 64).

1713. "Насіння саранчі 1713 р, знаходилося на полях Руси, з котрого нова саранча зродилася. Насіння зложене в осени, як трапиться лекша зима, переховується, але стиснена кріпким і довготревалим морозом, гине". (Rzaczynski, Hist. natur. 261). - Русь - Галичина.

1719. "В Немирові і в місцях недалеко від Львова, випасала засіви і ин. В однім воєвідстві нашого королівства саранча, летючи в инші місця, переносила молоде поколінне, що сиділо їй на хребті, бачив це побожний муж з чина єзуїтів, що був у дорозі. Біля Чернихова, міста в Польщі, саранча пожерла хлопця, якого залишили в полі". (Rzaczynski, Auctuarium Hist. natur., 1742, s. 348-9, цитує: Collectanea naturae et medicinae, Лайпціг 1722). - Немирів, містечко, пов. Рава Руська, в Галичині.

1747. а) "Саранча із Задніпря в Малу Росію прийшла в серпні місяці" (Білозерський, Южнорусс. летописи І. 99). Задніпрє-правобічна Україна, Мала Росія - лівобічна.

б) "Друга саранча була" (А. Петрушевич, Свод. літоп. 1700-1772 с. 176) Записка з с. Товстеньке, пов. Гусятин, в Галичині.

1748. а) "По весні, в маю місяці, саранча тут виплодилася і хліб дуже знищила, від чого зробилася дорожнеча і присилувала убогих їсти лободу, бруньки, мякини і березове листя" (Білозерський, Южнорусс. летописи І. 99).

б) "На Україні, Поділлі, Волині, Поліссі і в инших місцях саранча в тому році вчинила незвичайні шкоди в засівах і сіножатях; се нещастє зустріло також фільварки, що належали до нашої колегії. Така була велика сила саранчі, що починаючи від Успення Пр. Діви понад нашою колегією і містечком летіла через три дні без ніякої перерви як найгрубша хмара і цілком закрила сонце. Не тільки по полях, сіножаттях, але й на вулицях міста, на дорогах була в нечуваній силі; биття у дзвони і крики народа дешо відстрашували, направилася потім до сходу" (A. Петрушевич, Свод, Літопись 1700-1772, с. 179). Записки колегії Піярів в Любешові, пов. Письк.

в) "В 1748 році саранча на Поділлі, на Підгіррі, в горах хліб зала". (Свод. літопись с. 179). Записка із Крушельниці, пов. Сколє, в Галичині.

г) "Перша саранча була 1748". (Свод. літоп. с. 179). Записка з Отинії, пов. Товмач, в Галичині.

д) "Тогож року і дня 24 липня, години третьої з полудня саранча третя летіла через місто, вище домів під замок, де опала на опусті на тростину, повалила до землі, і царини, де упала, пошкодила; за тою саранчею гонячи тумул великій летів бузьків понад місто, за саранчею гнався; та полетіла понад Дуліби. Тогож дня о годині пятій з полудня саранча четверта летіла від півночі велика туманами через Угорське село, на Пукиничі, поза ліс вівнянський; ів той час виходили з процесією з Благовіщення, чекали на полі з дві години, щоби не приспіла на стрийські царини, а як вже не видно, куди крутилася, вернулася процесія назад. Не доходячи Ланів, та саранча вернулася на село Дубровляни, де вже і над двором була дубровлянським. - Як побачив це священик і люде, що пускається на стрийську царину, обернулися з процесією напроти неї спішно ідучи з набоженством, та саранча з божого десперменту (!) вернулася на трактом на Береги". (Сводная літопись 1700-1770 с. 180). Записки на уставі церкви Благовіщення в Стрию, в Галичині. Згадані місця - передмістя і села в сусідстві Стрия. Дата: 4 серпня н. ст.

е) "Саранча була, через дві неділі летіла; дня 24 червця така велика саранча летіла через Польщу цілий тиждень, що сонця не було видно" (Свод. літоп. с. 180). Записка з Самбора, в Галичині. Дата мабуть повинна бути 24 липня с. ст. - 4 серпня н. ст. (порівн. попередню і наступну записку).

ж) "Місяця липня дня 26, 27, 28, саранча летіла" (Свод. літопись с. 180). Записка з Перегинська, пов. Долина, в Галичині. Дата: 6-8 серпня н. ст.

з) "Саранча трівала в литовському краю аж до Різдва. Треба було збіжжа ярині, хоч недозрілі, нагло збирати" ("Rekopism X. Baginskiego, wyd. E. Tyszkiewicz, Вильно, 1854, с. 8; Дополнения к Свод. літоп. 1700-1772 с. 246).

і) "Тогож року раранча була майже по всьому світі і рік посушний" (Свод. літоп. 1700-1772, с. 180).

к) "Кітович оповідає, що 1748 р. прийшла від південної сторони на Україну, розійшлася через Польщу і Литву по Европі. Де запала на попас у південь, там зробила менше шкоди, де на ніч, там значно більше, бо відлітала щойно рано, як роса опала. Протягала хмарою грубою від землі на 50 ліктів. В осени обгризала стерні і солому по дахах. Була тоді в Польщі через три роки". (Gloger, Encyklopedja staropolska IV c. 304).

1749. а) "Саранча велика була і хліб дуже дорогий був". (Білозерський, Южнорусс. летописи І. 43).

б) "Саранча в лешнівскім борі виплодилася і казали палити, то на сосни утікала, бо ще була мала піша, року 1749". (Свод. літоп. с. 183). Записка з Годова, пов. Зборів.

в) "Посуха і саранча була" (Свод. літоп. 1700-1772, с. 183). Записка з Добеславець, пов. Коломия.

г) "Летіла саранча місяця червня". (Свод. літоп. с. 183). Записка з Перегинська, пов. Долина.

1750. "Се був рік дуже посушний і саранча панувала в 1750 р.". (Свод. літ. с. 186). Записка з Годова, пов. Зборів.

1781. "Друга саранча 1781" (Свод. літопись 1700-1772 ч. І. с. 179). Записка з Отинії, пов. Товмач, в Галичині.