"Еміграція з Карпатської України не перестає, а сильно зростає". Про український табір біженців у Братиславі у 1939-му

Трагічні березневі події 1939 р. в Карпатській Україні створили нову українську еміграцію: дня 15 і 16 березня відділи Карпатської Січи з округів Середнє, Свалява, Перечин, Березне з боєм відходять перед мадярською навалою і переступивши границю Словаччини в селі Убля, складають свою зброю. Инші округи — Іршава, Хуст і Тячово відступають в напрямі на Румунію, відтримавши цілий ряд боїв з регулярною мадярською армією. Округ Рахів був відірваний і полишений сам собі. Січові відділи, що перейшли на територію Словаччини, відвозять словаки до Камяниці над Сіркою, де й утворюється український табор, комендантом котрого стає сотник Леонід Клименко, а заступником його сотник Іван Романченко. Табор складається з 500 січовиків і 20 старшин. По тижневому перебуванню в Камянці перетранспортовують словаки український табор до Братіслави, де закватировують табор у Дунайських касарнях.

<p>Табір українських біженців у Братиславі</p>

Протягом перших двох тижнів побуту у Братіславі формується 4 транспорти січовиків і під командою своїх старшин відїзджають до Німеччини на працю, а січовики-студенти державної торговельної академії в Сваляві, котрі майже в повному складі відступили зі зброєю  в руках під командою сотника Л. Клименка, переходять в окремий інтернат і в Братиславі продовжують далі свою науку.

В квітні і травні зачинають приходити до Братіслави до українського табору по єдинчо і групами січовики, котрих мадяри мордували в концентраційних таборах і напів живих повипускали. Рівнож приїздять транспорти з українцями, котрих мадяре викинули з Карпатської України. З них формується далі 4 транспорти і відїзджають на роботи.

В червні і липні втікають вже з Карпатської України робітники і селяни, котрі не можуть зносити мадярське знущання, не знаходять собі кусок хліба, бо всі роботи мадярами були припинені. Далі емігрують хлопці, котрих мадяре відібрали до війська, бо не хотять служити ворогові. В останніх днях емігрують вже українці з Галичини, де поляки зачали нові, страшні переслідування. Еміграція з Карпатської України не перестає, а сильно зростає. Цього місяця приходить до українського табора пересічно 10 нових втікачів з Карпатської України. Треба сподіватися, що по жнивах еміграція зросте найбільше, бо люди зібравши хліб, будуть втікати у світ, шукаючи кращої долі, бо там би погинули з голоду.

26 червня Словацька військова команда перенесла військовий український табор до окремих бараків до Братіслави-Карлова Весь та іменовала сотника Л. Клименка комендантом табору, а чотаря Юрка Мешка господарем та адютантом. В цих бараках дня 12.7.1939 відвідали український табор п. професор д-р Олександр Грановський та інж, Володимир Коссара, президенти О.Д.В.УОрганізація державного відродження України — громадсько-політична організація українців у США, яка була ідеологічно пов'язана з Організацією українських націоналістів в Америці та Канаді. На той день табор складався зі 180 осіб, з котрих 112 мешкало і харчувалося  в таборах,  а решта — родини харчувалися у таборі, а мешкали на приватних помешканнях. Окрім харчів та помешкання український табор не діставав і не дістає ні від кого жадної іншої допомоги.

Українські збігці закватировані у військових бараках, підлягають строгій військовій дисципліні. Характер життя військовий: рано о 6 год. встають, військова руханка (гімнастика) потім снідання (кава або какао і кусок хліба). Далі йде впорядкування бараків і подвірря, а після закінчення роботи військові вправи. О 12 год. обід, котрий складається з однієї страви: зупа фазолева, горохова, бараболева, або інша зварена з конзервою. Від 12-14 год. вільно, купання і відпочинок. Від 14 до 18 год. військові вправи: виклади на військові теми, оповідання з Української військової боротьби. О 18 год. вечеря — чай з хлібом і конзервою, або мармелядою. Від 18 до 21 год. вільно. В цей час робимо таборову варту. Так цілий день є виповнений заняттям корисним для життя. Український табор інспектують словацькі військові коменданти. Послідним перевів інспекцію українського табора командант гарнізону Братіслави полк. Бодіцкі, котрий в наказі подякував команді українського табору за порядок і дисципліну, яка панує в таборі.

Як вже перше було згадано українці збігці дістають в таборі лише помешкання і харч, одначе багато українських збігців приходять з мадярських в’язниць та таборів майже голі і босі. В такому стані не можна післати їх на роботи. Отож український табор мусить мати або готову одіж, білизну і взуття, або грошеві засоби на закуплення найпотрібніших річей для українських збігців. Далі потрібні засоби на виготовлення для збігців фотографій, на заплачення також за візу  тощо. Треба мати гроші на перевіз желізницею українських збігців від кордонів мадяро-словацьких до Братіслави, аби вони тижнями не блукали по Словаччині, жебраючи, доки пішки не доберуться до Братіслави. За пару місяців пекучою потребою табору буде отоплювання і освітлення бараків, бо ані палива, ані світла ніхто українському таборові не дасть. На той же час треба приготувати і резерву теплого одягу. Треба видавати інформаційний листок — бюлетень, аби інформувати українських збігців в таборі і на роботах про важніші світові події та українські внутрішні справи. Ці потреби табору не може задовольнити українська еміграція в Европі, котра і сама знаходиться в тяжких матеріальних умовах життя, але з національної повинності цю поміч мусить забезпечити українська еміграція в Америці та Канаді. Не подаємо жадних кошторисів. Допомога, котру уділить українське громадянство в Америці і Канаді для українського табору, буде точно що-місяця  вирахована і оправдана документами, котрі і надсилатимуться організаціям, зо допомогу посилають.