"Ади, ще один фотограф". Поради для фотолюбителів 1930-х років

11:49, 31 липня 2025

Зіскановане_20250730

У міжвоєнний період Ярослав Савка був активним популяризатором художньої фотографії та важливою постаттю в організації українського фотоаматорського руху в міжвоєнній Галичині. Творчий дебют він зробив у 1926 році на "Виставці українського краєвиду", де представив пейзажні знімки. Савка був одним із перших галицьких фотографів, хто почав використовувати панорамну зйомку. Його роботи вирізнялися високим технічним рівнем, художньою виразністю та оригінальністю композицій.

"Локальна історія" пропонує ознайомитися із порадами, які на сторінках часопису "Світло й тінь" давав Ярослав Савка своїм учням фотолюбителям. Оригінальну орфографію і правопис збережено. Публікацію розшукав Данило Кравець — старший науковий співробітник Львівської національної бібліотеки.

Савка_Ярослав

Ярослав Савка

фотограф

Образи, що його бачимо на копії, зробленій нашим апаратом, це ще далеко не те, чого вимагаємо від доброго світливцяфотографа. Добрий світливець — так як і всякий інший плястикмитець — мав дати нам не сиру знимку, зроблену автоматично апаратом, але образ, який би нам подобався. Не хочемо бачити на знимці хаосу всяких предметів, одного на другім і до того рівно гострого; хочемо дістати образ, в яким був би якийсь один мотив, а все інше тільки б служило для кращого підчеркнення тої годноти. Словом — хочемо від доброго фото-образу, щоби в ньому була єдність у многости — краса.

Щоб до того дійти, мусимо перш за все рішитися — все одно, чи вже при компонуванні самої знимки, чи знову при перемінюванні негативу на позитив — що в нашім образі є головним мотивом. Тоді треба нам відповідно примінити все проче до того головного мотиву.

Найпростішим способом для того буде побільшення. Тому німці зовсім справедливо кажуть, що світливствофотографування починається щойно від побільшення. Чому? З тої простої причини, що підставою праці мистця-фотографа є — не додавання як при малярстві — а віднимання з образу того всього, що шкодить головному мотивові. А що апарат звичайно дає нам сирій копії безліч непотрібного, то те віднимання можемо перевести або через обтинання копії, або через побільшення. Обтинати копію сьогодні коли майже всі світлиці вживають невеличких камер — не має рації. Остає отже побільшення.

Комітет_1-ї_виставки_УФОТО_1930_р

Українське фототовариство, 1930 рік. Зліва направо сидять: Ярослав Савка, Мечислава Ганицька, Степан Дмоховський, Ярка Проців, Олекса Балицький, стоять: Юліан Дорош, Володимир Голіян, Данило Фіґоль, Богдан Скрентович

Фото: wikipedia.org

При побільшенні можемо: 1) Піднести з безлічі обєктів лише ті, про які нам іде, та надати їм потрібну величину, а через неї значіння. 2) Вилучити з образу всякі непотрібні речі, прим. завеликий передній плян, непотрібні боки образу, ріжні плоти, всяких роззяв, що дивляться в обєктив і т. п. 3) Обмежити всякі додатки на образі до конечного числа й навіть перемінити боки образу. 4) Через відповідний вирізок ввести в образ потрібний спокій і гармонію. 5) Через поменшення вирізка образу зосередити увагу глядача на сам сущний мотив і рівночасно через побільшення самого мотиву зменшити т.зв. кут зору, отже наче поправити перспективу образу. 6) Справити завалені на знимці будинки чи вирівняти крутий горизонт. 7) Виключити з образу ріжні технічні хиби прим. замазані штафажі стафаж - сюжетно незначні чи дрібномасштабні зображення людей або тварин у живописних і графічних творах, переважно пейзажного характеру, небо і т.п. 8) Надати образові відповідну ширину й висоту, нераз зовсім противну, як на знимці, й інший формат, що відповідає композиційним вимогам.

Та про що стільки теоретизувати коли краще взяти примір з нашого життя. Послухайте отже історії повстання двох образів.

Одного травневого пополудня вибрався я фотокурсантами на поглядову лекцію-прогульку. Хоч починав падати дрібненький дощик, ми відважно рушили в дорогу на полювання за мотивами. Не пройшли багато, коли я замітив мотив пригожий до попису для курсантів. Саме готовили тоді стрийський гостинець незабаром мали відбутися самоходові перегониУ 1935 році у Львові проходили автомобільні перегони − Гран-прі Львова. Це була частина міжнародних змагань. Перегони проводилися на вуличній трасі, що проходила через місто.. Я звернув увагу курсантів на мотив: дорогових робітників.

Зіскановане_20250730

Фото Ярослава Савки

Фото з часопису "Світло й тінь", №5, 1935 рік

Всі початкуючі, як це часто буває, мали апарати зі стативами, а до того ще збилися в одну громаду й давай розтаборювати свій фото-табор. Це очевидно звернуло сейчас увагу працюючих робітників. Зараз почали всі поправлятися, прибирати "святочні" пози і врешті чекали вирячені на хвилину знимки.

Само собою така знимка не схопила потрібного мотиву: праці. Курсанти замісць цікавого природнього мотиву дістали позовану групу робітників на тлі кухонь зі смолою й хаосу інших машин. Зате я сам — признаюся до гріха — скористав на тому приготованому замішанні. Остаючи далеко збоку від моїх курсантів сховався я за дерево і приготовив свій апарат до знимки: навів обєктив на гостроту, відповідно прислонив, замінви матівку касетою, натягнув затвір, виняв засувку касети, відчинив рамковий шукач (іконометр) — ждав за деревом на відповідний момент.

За якусь мить, коли вже апарати курсантів перестали "стріляти" й почалося звивання фото-табору — повернули робітники до своєї праці. Користаючи з того, вийшов я зза дерева й іду в товаристві одного курсанта, що сам перед хвилиною зробив знимку. Годі довше ждати: пристаю апарат до ока, вибір відповідного вирізка, тріснув компурспалах — знимка готова. Робітники навіть не звернули уваги; щойно в хвилині, коли я ховав апарат до торби, котрийсь із фотографів крикнув: "Ади, ще один фотограф" і всі знову стали уставлятися до позової знимки, а вже була запізно, не могли тепер зіпсувати мені доброго "стрілу". Так повстала знимка, сиру копію з того негативу, трохи побільшено, бачите на першій ілюстрації.

Зіскановане_20250730 (3)

Фото Ярослава Савки

Фото з часопису "Світло й тінь", №5, 1935 рік

Коли я приглянувся тій копії, побачив, що образ дуже хаотичний, має навіть кілька мотивів. Не відомо на кого звернути увагу, чи на групу людей при першій смоловарні, чи на робітника окруженого димом біля другого кітла. Дерево з лівого боку занадто товсте в порівнянні з особами й навіть кітлами. Перший плян — від пня дерева до тачок і дальше направо — такий негострий, що разить навіть на малій копії, не лише на побільшенні. Рятунок хіба в побільшенні.

Отже беру негатив і закладаю до побільшаючого апарату. Засвічую жарівку в апараті та починаю ще раз компанувати образок, тим разом уже в побільшеній проєкції. З того компонування виходить мені з одного негативу два образки мотиви.

Перший з тих образків — це робітник між двома кітлами. Кругом нього дими зі смоловарень. Перший плян виповнює темне листя дерев угорі; воно теж придає образові дещо більше поезії. Ось так маємо перший мотив.

Другий мотив з того самого негативу, це група робітників, що біля кітла вислуховує якогось приказу смоловара. На знимці ця група посередині образу й до того має зправа багато пустої дороги. Тимчасом як відомо, почуття краси звичайно чомусь то не любить мати головний мотив в самій середині.

Репродуковані картини для нас тільки добрий примір, що можна зробити з одного негативу через звичайне побільшення. Так то, віднимаючи, дістали ми більше як мали спочатку.

Взято зі Ярослав Савка "Копія чи побільшення?", часопис "Світло й тінь", 1935 рік, № 5, с. 67−71.

Схожі матеріали

10

Листи з Галичини до США після російської окупації 1914–1915-х

1922

Наші ресторації (продовження). Прогулянки темним Львовом 1903 року

5

Як вижити у російському полоні. Спогади медсестри з Тернопільщини про події 1910—1920-х років

За лаштунками імперії

Віра Агеєва про культурну деколонізацію. Фрагмент із книжки “За лаштунками імперії”

Батурин_СЕО

"Там, де гинуть гори національних скарбів". Спогад про гетьманський палац у Батурині

солід сео

Таємний суп. Уривок з книжки Юрія Скіри "Солід. Взуттєва фабрика життя"

1200_C6PW8K8.2e16d0ba.fill-1200x630

"Козацький Марс". Уривок з книжки Олексія Сокирка про державу та військо Козацького Гетьманату

5

“Живець Підлюте”. Стаття з газети “Діло” за 1932 рік

1

Різдво. “Святочне розважання” Леоніда Юркевича з газети “Рада” за 1913 рік