Загублені вершники
15:31, 9 квітня 2021
Пам’ятник будьонівцям біля Олеська мав такий вигляд у 2005-му. Впродовж наступних років шукачі кольорових металів розібрали його по частинах. У 2017 році залишився лише поржавілий каркас, який демонтували, щоб не впав на дорогу. Крім того, монумент підпадав під закон про декомунізацію, прийнятий за два роки до цього – 9 квітня 2015 року.
Пам’ятник встановили у 1975 році на місці братської могили бійців Першої кінної сотні Семена Будьонного, яка у 1920-му йшла завойовувати Європу і воювала з Армією УНР. Червона армія тоді зазнала поразки, але спроба поширити комуністичну ідеологію на Захід була важливою для радянської влади. Пам’ятник був одним із найвідоміших зразків соцреалізму у всьому Радянському Союзі.
Місцева влада на хвилі ленінопаду не поспішала зносити пам’ятник, бо вбачала у ньому не радянський символ, а мистецький витвір. Розмір монумента становив 27 метрів, це вище за п’ятиповерхівку. Фігури коней були зображені у динаміці – складалось враження, що вершники “летять” над дорогою. Окрім скульптури, до композиції входила мармурова стела, на якій лежали шапка та шабля. Уночі монумент підсвічували прожектори.
Автори композиції – скульптори Валентин Борисенко і Казимир Маєвський та архітектор Анатолій Консулов у 1978 році отримали за пам’ятник Шевченківську премію.
(Автор фото – Катерина Москалюк)
