Привезена із села Криворівня (нині Верховинського району Івано-Франківської області) гуцульська садиба середини ХІХ століття – класичний зразок народного будівництва українських горян. Ґражда або "хата з брамами" становить цілий комплекс житлових і господарських будівель, що з’єднані по усьому периметру високою зрубною стіною. Інакше кажучи, ґражда – це замкнутий, але відкритий усередині двір прямокутної, майже квадратної форми.
Юрій Пуківський
кандидат історичних наук, заступник головного редактора журналу "Локальна історія"
Зовнішні стіни слугують частиною огорожі, як і зруб (ґражда), що заповнює проміжки між спорудами, утворюючи по всьому периметру будови глуху стіну. І зруби будівель, і огорожі-ґражди рублені з дерева, мають, як правило, однаковий діаметр та кріплення на кутах. Найголовніша частина ґражди – звичайна гуцульська хата, яка складається із двох кімнат, розділених посередині просторими сіньми – "хоромами". Із правого боку прилягає комора – "кліть". Позаду під спільним із хатою дахом – "притули" для овець, які і утеплювали хату, і створювали зручний зв’язок із двором. Навпроти головного фасаду – огорожа із завісом-піддашшям, де зберігали різний реманент: сани, віз, дрова. Двір у ґражді із Криворівні має два входи – через браму та хвіртку, які розташовані із протилежних боків. Подвір’я, як правило, вимощували кам’яними плитами.
Ґражди належали здебільшого заможним селянам, які мали багато худоби й мешкали переважно на значній відстані від села – далеко в горах. Тож висока глуха огорожа, яка оточувала двір такого господаря (власне “ґражда”), взимку оберігала його мешканців та худобу від вітрів, снігових заметів і хижих звірів.
Гуцульська хата з ґраждами – один із найдавніших типів житлового будівництва українців. Історична тяглість загальної оборонної концепції усього комплексу сягає традицій давнього оборонного зодчества періоду Київської Русі.