Хоч я людина цілком світська, але якби мав чернече покликання, то пішов би сповняти свій монаший чин в Підгорянський монастир Святого Василія Великого, що неподалік літописної Теребовлі.

Це дивовижне місце! Щоб його побачити, треба не проґавити поворот праворуч в селі Зеленче. Далі поганенька дорога попри хати та ліс виводить на вершину пагорба. І раптом відкривається велична панорама на  руїни монастиря, старовинну церкву Різдва Івана Хрестителя, фантастичну долину, обрамлену пагорбами, якою тихо котить хвилю Серет.

Монастир дуже давній – уже в XVI-му столітті згадувався як такий, що побудований дуже давно. Є припущення, що його заклав ще князь Василько в XII-му столітті, але орда хана Батия знищила обитель. Відбудовано чернечий осідок у XVII-му столітті.

Уперше писемно про монастир згадується у привілеї короля Яна Казимира в 1663-му році, який підтвердив права монастиря на село Семенів, землі поблизу села та млин. Тоді ж обитель обнесли потужними мурами та звели чотири оборонні вежі. Довершувала ансамбль монастиря-фортеці головна вежа з брамою, яку збудували в 1716 році. Оборонною була й церква, під дахом якої збереглись бійниці. Храм є найстарішою будівлею обителі.

Монастир уславлений чудотворною іконою Теребовлянської Матері Божої.

За переказами, під час нападу у 1672-му році турків і татар на Теребовлянський замок, саме ікона Пречистої, що знаходилась в твердині, допомогла оборонцям відстояти фортецю. Через рік чудотворну ікону перевезли в Архикатедральний Собор святого Юра у Львові, де вона знаходиться й досі.

Уже на початку XVIII-го століття Підгорянський монастир зажив слави на все Поділля і Галичину. На той час він перетворився у справжній просвітницький центр – тут навчали богослов’ю, філософії, астрономії, до послуг спудеїв була велика бібліотека, в одній з веж облаштували обсерваторію.

австрійська влада закрила монастир і продала монастирські будівлі. Занепад та руйнація оселились в келіях. Та найважчі часи ще були попереду. У Першу світову російські війська сплюндрували і пограбували святу обитель, підірвали мури та чернечі келії.

З приходом совітів у монастирських руїнах оселяються військові. Нові “насельники” використовували камінь з будівель на мощення дороги і в 1960-му році для чогось підірвали одну з веж…

Нині оновленою виглядає лише церква. Однак, потроху старовинний монастир реставрується – відновлено східну башту та східний оборонний мур.

І все ж… Навіть в такому стані монастирський комплекс зачаровує потугою і, водночас, легкістю, він наче пливе поміж хмар, торкаючись вежами неба. Вітер куйовдить гриви трав, приносить із недалекої діброви запах лісу та прохолоди, а внизу, просто під урвищем, лежить щаслива країна – красива та багата. Тут, під стінами Підгорянського монастиря, у це віриш. Майже…

Червень 2020 р.

Читайте ще

(Не)вирване коріння
(Не)вирване коріння
Гологори на мапі середньовічної Європи
Гологори на мапі середньовічної Європи
Добромиль: у затінку замку Гербурта
Добромиль: у затінку замку Гербурта
Костел у Соколівці – оборонний комплекс не встояв перед вітрами історії
Костел у Соколівці – оборонний комплекс не встояв перед вітрами історії