У Раді зареєстрували новий законопроєкт для захисту прав депортованих українців
Проєкт закону передбачає виплату одноразової компенсації постраждалим чи їх спадкоємцям.
У Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №5188, спрямований на забезпечення прав українців, депортованих комуністичною владою під час так званого добровільно-примусового обміну населенням між СРСР і Польщею у 1944-1951 роках.
Про це на своїй сторінці у Facebook повідомила народна депутатка України Софія Федина.
“Депортація автохтонних українців Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944-1951 рр. – це злочин міжнародного масштабу, який досі не був належно засуджений на законодавчому рівні, а депортовані українці не отримують належної підтримки і визнання від рідної української держави”, – написала депутатка.
Вона зазначила: ще у 2019 році до парламенту подавали законопроєкт №2038, який намагався врегулювати питання депортації. Однак головне науково-експертне управління у висновку звернуло увагу на низку неузгодженостей у документі. Це також підтвердили експерти Інституту національної пам’яті.
Тому депути різних фракцій створили новий законопроєкт №5188, який, за словами Федини, визнає депортацію незаконним та злочинним актом, а відновлення прав депортованих українців – одним із пріоритетних напрямів розвитку суспільства. Також законопроєкт гарантує таким громадянам чи їх спадкоємцям відшкодування збитків у вигляді одноразової матеріальної допомоги та пільги, передбачені Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
“Не засуджені, не покарані злочини мають тенденцію повторюватися. Що і трапилося у серпні 2014 року, коли московські найманці накрили градами Луганщину, куди у 1946 році депортували лемків... люди знову втратили свій рідний дім. Рівно 70 років опісля…”, – підкреслила Софія Федина.
Нагадаємо, 9 вересня 1944 року СРСР та Польща уклали угоду про “взаємний обмін населенням” – примусове виселення українців із Польщі, а поляків з України. Цей процес проводили у кілька етапів аж до 1952 року.
До переїзду в СРСР підлягали усі громадяни української національності з теренів Холмського, Грубешівського, Томашівського, Красноставського, Володавського повітів, а також частково з Люблінського, Ряшівського та Краківського воєводств.
Де-юре переселенці мали право вибору: виїхати у міста, радгоспи і колгоспи (їм пропонували їхати на схід УРСР) або у місця ведення індивідуального господарства – у західні області. Однак де-факто вивозили запланованими маршрутами без урахування думки людей.
Комуністичні режими СРСР та Польської Народної Республіки використовували під час переселення репресивні методи. До акцій залучили підрозділи Війська Польського та НКВС.
Вигнанці втратили більшість майна, особливо нерухомого, адже в Українській РСР держава відшкодовувала лише втрачене житло і зерно.
За підрахунками Українського інституту національної пам'яті, жертвами примусових депортацій з етнічних українських земель у Польщі впродовж 1944-1952 років стали понад 700 тисяч українців.
8 листопада 2018 року Верховна Рада України постановила на державному рівні вшановувати роковини депортацій у другу неділю вересня.
