У Перемишлі знищили пам’ятну дошку українській художниці Олені Кульчицькій
У Перемишлі знищили кам’яну пам’ятну дошку, присвячену трьом видатним перемишлянкам: українській художниці Олені Кульчицькій, польській політичній діячці Вінценті Тарнавській та єврейській психоаналітикині Гелен Дойч.
Інцидент стався у вівторок, 2 лютого, повідомило “Наше слово”.
Дошку встановили в межах художнього проєкту “Центр світів є тут” у вересні 2020 року. Однак через те, що польські кресові середовища досі звинувачують Кульчицьку у нібито комуністичній діяльності в повоєнний час, дошку так і не відкрили.
У січні 2021 року невідомі здерли із таблиці чорну плівку, якою вона була накрита, пошкодили її частину гострим предметом та спробували відкрутити один із чотирьох ґвинтів.
Згодом мер Перемишля Войцєх Бакун попросив Польський інститут національної пам’яті оцінити справу стосовно Кульчицької.
Інститут видав негативне рішення щодо української художниці, яка в 1951–1955 роках була депутаткою Верховної Ради УРСР, а значить – пропагувала комуністичний режим.
“ІНП не взяв до уваги фактів, що Олена Кульчицька була депутаткою від тодішньої інтелігенції, ніколи не належала до комуністичній партії, а у своїй діяльності допомагала багатьом політичним в’язням і репресованим”, – додає “Наше слово”.
Ініціаторки встановлення дошки Ліля Каліновська і Ядвіґа Савіцька повідомили про знищення меморіальної дошки поліцію. У той же час представники польських кресових середовищ продовжують розповсюджувати інформацію, що дошка була встановлена нелегально.
Олена Львівна Кульчицька народилася 15 вересня 1877 року в місті Бережани на Тернопільщині.
У 1894 році закінчила 8-класовий навчальний заклад при монастирі Сакраменток у Львові.
У 1901–1902 роках разом із сестрою Ольгою відвідувала Львівську Художньо-промислову школу (нині Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша), де отримала перші уроки роботи з аквареллю у інспектора середніх шкіл Стефановича.
Пізніше навчалась у щойно відкритій приватній художній школі С. Батовського-Качора та Р. Братковського, а потім вступиоа до Львівської студії художників реалістичного напрямку.
У 1907 році закінчила Академію мистецтв у Відні, а через два роки вперше виставила свої роботи у Львові.
У 1912 році вона вперше взяла участь у Київській українській художній виставці.
1932 року стала співзасновником Українського регіонального музею “Стривігор” у Перемишлі., де вона в той час проживала і творила.
З 1939 року працювала художницею Львівського музею імені Тараса Шевченка, з 1940 року очолювала відділ народного мистецтва Львівського етнографічного музею Академії наук Української РСР.
З 1945 до 1954 роки Олена Кульчицька викладала графіку в Українському поліграфічному інституті ім. І. Федорова, професором якого стала у 1948 році.
У 1956 році їй присвоїли звання Народного художника УРСР.
Олена Кульчицька яскраво виявила себе в різних видах мистецтва: живопис, графіка, сакральний живопис (створила унікальний іконостас), народне прикладне мистецтво, килимарство; проєктувала меблі.
Велику мистецьку й наукову вартість мають її альбоми акварелей “Народна архітектура західних областей УРСР” та “Народний одяг західних областей УРСР” 1959 року, що містила понад 100 малюнків.
Оформлення Олени Кульчицької увійшли до золотого фонду української книжкової ілюстрації (“Слово о полку Ігоревім”, “Тіні забутих предків”, “Лис Микита”).
У 1967 році Олена Кульчицька стала лауреатом Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка.
Будучи у 1951–1955 роках депутаткою Верховної Ради УРСР, активно допомагала родинам, які зазнали арештів та заслання до ГУЛАГів. Зверталася до різноманітних радянських установ з проханням про звільнення діячів української культури, серед таких Віра Свєнціцька, донька директора Національного музею у Львові – мистецтвознавець та діячка ОУН. 1955 Кульчицька розгорнула цілу кампанію на захист від закриття Львівського художнього училища – майбутнього Львівського державного коледжу декоративного та ужиткового мистецтва імені Івана Труша.
Померла Олена Кульчицька 8 березня 1967 року у Львові.
