У формі та з шаблею: як виглядатиме пам’ятник Петлюрі у Полтаві
Переможця конкурсу на проєкт пам’ятника визначили 1 червня – це група авторів із Києва.
Скульптуру Симона Петлюри, яку встановлять у Полтаві, виливатимуть у столиці. Пояснють це тим, що у обласному центрі немає необхідних ливарних майстерень.
Про це повідомляє Суспільне.
Група авторів із Києва, яка перемогла у конкурсі на проєкт пам'ятника Головному Отаману військ УНР вирішили, що на монументі Петлюру зобразять у військовій формі, з шаблею та біля трибуни, на якій розкладені документи.
Саму фігуру створив київський скульптор Анатолій Кущ. Її відлиють із бронзи і змонтовантують на гранітному постаменті.
“Лити скульптуру вони будуть у Києві, бо у Полтаві немає таких ливарних майстерень, які виливають скульптури із бронзи або інших матеріалів металічних”, − каже заступниця директора обласного департаменту будівництва Ірина Особік.
Пам'ятник планують звести на площі, де поблизу колись був батьківський будинок Петлюри.
“Рух транспорту і основний пішохідний потік відбувається вулицею Соборності. Саме це місце у нас визначено під спорудження пам’ятника Симону Петлюрі”, − зазначає Ірина Особік.
Архітектори, автори проєкту-переможця Сергій та Михайло Швець-Машкара розповідають, що висота всієї композиції, яку розмістять на площі, буде до шість метрів, а скульптури – приблизно три.
“Ми вибрали саме вертикальну композицію, вона вписалася найкраще у навколишнє середовище. Головне – її повернути правильно до сонця, максимально на південь, щоб освітлювалась пластика, світлотінь працювала якомога довше. І також експонувалася вона на фоні глухого екрану. Зійшлися на тому, що це має бути стрижений граб”, − говорить Сергій Швець-Машкара.
Та наразі невідомо, коли саме встановлять пам’ятник, адже для монументу ще не зробили проєктно-кошторисної документації.
“Полтава – це мала батьківщина Симона Петлюри. Він тут народився, провів дитинство і юність. Тут формувався його світогляд. Це людина, яку ненавидів комуністичний режим, оскільки він один із тих небагатьох, які вже після поразки Української революції відстоював ідею державної незалежності України і на еміграції. Це провідна постать перших визвольних змагань за незалежність України у ХХ столітті”, − підкреслив представник Українського інституту нацпам’яті на Полтавщині Олег Пустовгар.
Симон Петлюра народився 10 (22) травня 1879 року у передмісті Полтави. Походив із давніх козацьких і священицьких родин.
Навчався в Полтавській духовній семінарії, звідки його виключили за вияв революційно державних настроїв і запрошення до семінарії композитора М. Лисенка.
З 1900-го був членом Революційної Української Партії. Під небезпекою арешту восени 1902 року виїхав на Кубань, де працював викладачем, архівістом (упорядковував документи Кубанського козацтва), був членом Чорноморської незалежної Громади РУП у Катеринодарі.
У роки Першої світової війни був оловою Українського Армійського Комітету Західного фронту у Мінську.
Був одним з провідних функціонерів української національно-демократичної революції: з березня 1917-го –членом Української Центральної Ради, з травня – головою Українського Армійського Генерального Комітету, з червня – генеральним секретарем армійських справ.
На початку грудня 1917 року, не погоджуючись із курсом на замирення з Німеччиною (за іншою версією – протестуючи проти пробільшовіцької орієнтації керівники уряду В. Винниченка), пішов у відставку.
У січні-лютому 1918-го сформував Гайдамацький Кіш Слобідської України і енергійно взяв участь у пригніченні більшовицького повстання в Києві.
Під час Гетьманату був призначений керівником в Київське губернське земство і Всеукраїнський альянс земств, який згодом заарештували за антигетьманський маніфест.
З в'язниці Петлюру звільнили у листопаді 1928-го і обрали до складу Директорії УНР. У лютому наступного року Петлюра став головою Директорії УНР.
На чолі об’єднаних українських збройних сил 30 серпня 1919 року визволяв Київ від більшовиків.
5 грудня 1919 поїхав у Варшаву для організації військово-політичного союзу із Польщею проти більшовицької Росії.
Підтримував створення власної регулярної армії УНР, однак можливість формувати військо Петлюра отримав лише на початку 1919 року, незадовго до того, як більша частина глав УНР почали тікати за кордон.
З листопада 1920-го керував роботою екзильного уряду УНР у Польщі.
На початку жовтня 1924 року оселився в Парижі, де продовжував виконувати прямі обов’язки голови Директорії УНР і Головного Отамана УНР.
Помер Петлюра 25 травня 1926 року у Парижі від рук анархiста Шварцбарда. Похований на цвинтарі Монпарнас у Парижі.
Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що дослідники опублікували рідкісні документи про смерть Симона Петлюри.
