Андрій Лучка

Народився у 1930 році в селі Переволока (нині Бучацького р-ну Тернопільської обл.). В сім’ї Володимира (1904 р. н.) і Ксенії (1910 р. н.) Лучків крім Андрія зростало ще троє дітей.

Дядьки Андрія належали до Організації українських націоналістів. Михайло Лучка, 1909 р. н., загинув у 1944 р. Павло Лучка, 1912 р. н., у 1947 р. засуджений на 15 р. ВТТ.

Андрій Лучка долучився до боротьби українського підпілля у 1944 р. В лютому 1946 року його вперше заарештовують органи НКВС і утримують деякий час у в’язниці в Переволоці, але згодом відпускають.

У 1947 році Андрій Лучка стає членом Юнацтва ОУН, отримує псевдо “Чумак”. В цей час виконує доручення організації, бере участь у низці антирадянських заходів.

25 лютого 1950 року разом з іншими членами організації заарештований радянськими каральними органами. Утримувався в тюрмах Бучача та Чорткова. Засуджений 4 серпня 1950 року Прикарпатським воєнним округом до вищої міри покарання – розстрілу. За документами рік народження був вказаний як 1932, тому (як малолітньому) вирок Андрієві Лучці замінили на 25 років  виправно-трудових таборів (ст. 54-1а, 54-8, 54-11 КК УРСР).

Етапований у Мордовський виправно-трудовий табір ГУЛАГу. Працював на швейній фабриці. У вересні 1950 року переведений в Кемеровську область.

У березні 1953 році  в складі етапу його переводять на Воркуту. Там працював на шахті № 7. В липні 1954 року – активний учасник відомого Воркутинського повстання політв’язнів.

19 серпня 1953 року з Воркутинського табору його відправляють у Владимирську закриту тюрму, де засудили ще на рік. З Володимира знову відправляють штрафним етапом на шахту № 4 на Воркуту.

З табору звільнений за амністією у 1956 році. Направлений на спецпоселення в Красноярський край, РРФСР.

Звільнений 12 липня 1962 року. Проживав в с. Завалля Гайворонського р-ну Кіровоградської обл. У рідне село Переволока повернувся у 1983 році.

Про фронт

Як в 44-му став фронт, на самого Благовіщення 8 квітня в нас бої началися, сильнейші бої, бо то йшов Манштейн, вони йшли з Курської дуги. Вони в Чорткові в Бучачі прорвалися. Но прийшли хлопці вошиві…Вони якраз межи Бучачом і Чортковом вийшли з окруження. А йшли наперід есесовці, 16-17 років. В нас став фронт, в саді вкопалися. В нас була ґуральня, розбили ґуральню, полягали спати москалі. А тут бомблять сильно німці і рускі. А в нас є печера, і тай в печері мати і брат і сестра в печерах, а я вдома, дідо і батько, бо худоба. То ті сі москалі напили, а вони викопали три окопи в саді. А заїхав німецький протитанковий, з Горішної Переволоки, то точно попав в каждий окоп. Но вони були п’яні спали. А знаєш шо таке оберіг чи ні? Чотири палки, ту за хатою був оберіг, напився москаль, ліг спати. Німці ту вже прорвали…в хаті п’ють, їдять, до мене: “Ком!”, я прийшов: “Яйка, знаєш німці, кляйне яйко, гроше яйко”. Я дав, він дав цукерки мені, бомбон шоколадний. Батько виходи їсти давати худобі, а той москаль вилазит з того оберога: “А наші гдє?”. А батько говорит: “Та во німці є, і через хату пішов туда. І фронт став 7 квітня, а 22 під Бродами вже німці відступили”.

Про перехід відділів УПА в Карпати

Начинається 44-й рік. Січень, лютий, березень в нас нікого в селі, гуляє УПА. З Волині в 44-му році відділи стягають в Карпати, невеликими групами йдут. І нас заказуют наших 20 хат, по 5 чоловік будуть квартирували, вночи йдуть. Нас заказали то 5. Нема над ранком саньми, двоє саней на подвір’ї заїхали. Я тоди мав 14 років, дивлюсі 4-х ранених скидають. Є село Косів Чортківського р-ну, вони зайшли їсти, але стійки не поставили…їх перша хата, рій називався 12 чоловік, пів поляків, пів українців, поляки говорять до фольдочерів рус партизан. Три німаки підходит під вікно, а вечеряют в правім куті смалят гранату і граната летить під стіл. Но той цілий сержант ройовий вискакує до сіней з пістолєтом, німцям дає кулю, німець падає згори вниз, тих два хода (втікають, авт.). Беруть цього господаря на сани і тих 4-х ранених. Тих легше ранених, а того Павла Голич, Великі Васильківці лишают в нас, п’яту відірвало. Зразу їдут в Бучач, Гамерський лікар, привозять на операцію і УПА має жида свого лікаря, ту на Горішній Переволоці, на станиці. Роблят операцію, мій дід при операції…вони зговорилися шо вчилися з тим жидом у Відні разом, той Гамерський і лікар жид, зробили вони операцію, треба везти в Бучач. Дід бере шо то мій син, віз гній, санка попала під гранату і розірвався…Німці відступают, Гамерський дзвонит приїжджайте, мати їде на роздолі в Бучачу, а німці б’ют жидів, тоди мати привезла додому Павла. Но він в рускій уніформі. Ту значит фронт, ранених багато, евакуют, багато з села ранених, забирают в Перемишль…Ми потому в лагері сі стрінули … і вертається в рідне село Васильківці. Інвалід другої групи, воював за совєтську власть. Жениться і продає в магазині. В 49-му році його продали, арештують шо він давав УПА продукти. Дают йому 10 років, його відправляют в Мордовські лагєра.

Про етап на Воркуту на Столипіно

І нас значить етап на Воркуту, ми прибули 6 листопада 1951-му, а в 53 році нас формуют на етап на Воркуту, там було з Кемерово… то десь коло 10 тисяч. Нас вибирают тисячу чоловік, від 18 до 30 чоловік, бо там кислороду нема. Нас як вистроїли на поляні, хтось каже: “Смотрі, бандеровська армія стоїть!”. А то всьо молоде. Етап формірують і ми виїжджаємо певно в лютому. Є Столипіни, спеціально, бо є загальний, а то опасний елемент в Столипінах. Ми закриті, по три-чотири-п’ять чоловік і дежурний конвой. І везут нас в Воркуту, ми вже в Інті. Але були хлопці які були в військах НКВД …хлопці, передали з Москви шо Сталін дуже хворий. Ми прибули 4 в Воркуту…бараки вже теплі, обгороджені. Ну пускают, аби би принести якої зарази, карантін. Рано чуєм п’ятого Сталін дав дуба, амнестія всі до п’яти.

Фотогалерея

Інтерв’юери: Юрій Пуківський, Ігор Рочняк.

Дата інтрерв’ю 24.04.2018 р.

Місце: с. Переволока Бучацького р-ну Тернопільської обл.

Опрацювала: Марія Гілевич